Рішення

від 17.12.2012 по справі 5009/4161/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/98/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа № 5009/4161/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151-а; фактична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 3)

до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 8)

про стягнення 24 482 грн. 40 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Корабльов В.В., дов. б/н від 06.11.2012р.

Від відповідача : Жердєв І.С., дов. № 1719 від 06.08.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя 24 482 грн. 40 коп. заборгованості на підставі договору поставки № 20/2012/162.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 08.11.2012р., справу № 5009/4161/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4161/12, присвоєно справі номер провадження 27/98/12 та призначено судове засідання на 26.11.2012р.

У судовому засіданні 26.11.2012р. на підставі статті 77 ГПК України, оголошувалася судом перерва до 17.12.2012р., з метою надання сторонами оригіналів документів та додаткових доказів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.

17.12.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/4161/12.

17.12.2012р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги та надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 24 482 грн. 40 коп. заборгованості.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розглядаються уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 482 грн. 40 коп. заборгованості.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідно нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Це повною мірою стосується прав позивача, передбачених ст. 22 ГПК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, про що свідчить письмовий відзив наданий у судовому засіданні 26.11.2012р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 18.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" (постачальнки) та ВАТ "Запоріжсталь" (покупець) був укладений договір поставки № 20/2012/162.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтована кількість якої зазначена в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 3.1 договору, орієнтовна сума даного договору складає 114 677 грн. 40 коп. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник відвантажує продукцію в адресу покупця автотранспортом. Транспортні витрати сплачує постачальник.

Згідно із п. 4.5 договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ складах ВАТ "Запоріжсталь", згідно "Інкотермс-2000".

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 1 від 26.01.2012р., № 3 від 16.02.2012р., № 4 від 20.02.2012р., № 5 від 22.03.2012р., № 7 від 11.04.2012р., № 6 від 29.03.2012р., № 8 від 19.04.2012р., № 9 від 27.04.2012р., № 10 від 08.05.2012р., № 11 від 01.06.2012р., № 12 від 06.07.2012р.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію на протязі 35 банківських днів з моменту поставки і приймання продукції у відповідності з розділом 6 на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 цього договору.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, зазначений у видатковій накладній.

В порушення умов договору, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 24 482 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду Запорізької області, відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару у розмірі 24 482 грн. 40 коп.

18 вересня 2012р. позивач в порядку добровільного врегулювання спору, направив на адресу ВАТ «Запоріжсталь»претензію з проханням вирішити спір мирним шляхом.

Відповіді до позивача на зазначену претензію не надійшло, але відповідач частково в сумі 4 646,76грн. заборгованості перерахував на рахунок позивача у справі, сторони в суді цей факт не заперечили.

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом .

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -17.12.2012року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 8, код ЄДРПОУ 00191230, р/р 26003032840001 у АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 151-а; фактична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 3, код ЄДРПОУ 30211715, р/р 26002023727501 у філії ЗРУ ВАТ «Банк Фінанси та кредит», МФО 313731) 24 482 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 40 коп., 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 20.12.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва