Рішення

від 21.12.2012 по справі 5004/1503/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5004/1503/12

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді -Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять" до приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" про стягнення 1 066 718,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенчук Ю.М. - адвокат, Гордун Володимир Григорович - директор.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 19.12.2012 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: сільськогосподарський виробничий кооператив "Прип'ять" звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" про стягнення 1 079 454,31 грн. з них: 990 624,33 грн. заборгованості, 15 195,98 грн. - 3% річних, 76 094,18 грн. - пені, 2 460,18 грн. суми індексу інфляції за договором № 0101/2012/03 від 01.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання в якому заявив, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних. Просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" основний борг в сумі 990 624,33 грн. та 76 094,18 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв відмову позивача в частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних. Отже, має місце нова ціна позову, з якої і вирішується даний спір.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду представник позивача подав довідку про зарахування судового збору до держбюджету, виписку з ЄДР та власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення № 4301031222715 від 04.12.2012 р.

Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прип'ять" звернулося в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" про стягнення 1 079 454,31 грн. з них: 990 624,33 грн. заборгованості, 15 195,98 грн. - 3% річних, 76 094,18 грн. - пені та 2 460,18 грн. суми індексу інфляції згідно договору № 0101/2012/03 від 01.01.2012 р.

Позов мотивувало тим, що 01.01.2012 р. між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прип'ять" та приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" було укладено договір № 0101/2012/03 від 01.01.2012 р.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач на протязі усього періоду дії договору порушує його умови та не проводить належним чином розрахунків.

Вказує, що неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії з вимогою погасити борг, проте вони залишені відповідачем без уваги.

Загальна заборгованість відповідача становить 990 624,33 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків скріпленого печатками та підписами сторін.

Крім того, позивач відповідно до вимог законодавства та умов договору нарахував 15 195,98 грн. - 3% річних, 76 094,18 грн. - пені та 2 460,18 грн. суми індексу інфляції.

19.12.2012 р. представник позивача відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних. Просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" основний борг в сумі 990 624,33 грн. та 76 094,18 грн. пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.01.2012 р. між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прип'ять" та приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" було укладено договір № 0101/2012/03 від 01.01.2012 р. (а.с. 30-31).

Згідно п. 1.1. договору товаровиробник (позивач) зобов'язується продати та передати у власність заготівельнику (відповідачу) молоко коров'яче (товар), а заготівельник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Позивач поставив відповідачу товар згідно умов договору, що підтверджується приймальними квитанціями, доданими до матеріалів справи (а.с. 36-87).

Відповідно до п. 3.1. договору заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

Відповідач взятих на себе зобов'язань згідно договору належним чином не виконав. Тому, виникла заборгованість в сумі 990 624,33 грн., що підтверджується приймальними квитанціями та актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.10.2012 р. (а.с. 36-87, 90).

Сторони в п. 4.5. договору домовились, що у випадку невиконання умов п. 3.1. договору заготівельник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства позивач нарахував пеню в розмірі 76 094,18 грн. розмір якої судом перевірено.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Отже, з моменту отримання товару між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями, зокрема, купівля-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК та ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення в розмірі 1 066 718,51 грн. заборгованості з них: 990 624,33 грн. - основного боргу та 76 094,18 грн. пені.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки, представник позивач відмовився від позову в частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних, провадження по справі в цій частині слід припинити на підставі ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України.

Згідно п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. № 01-06/1175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі (ч.1 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до п. 4 Листа Вищого господарського суду від 21.11.2011, № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Позивачем було сплачено 21 589,10 грн., отже 254,72 грн. сплаченого судового збору підлягають поверненню позивачу з держбюджету.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 21 334,38 грн., згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. ст. 144, 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 546, 549, 526, 610-612, 655 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (вул. Шевченка, 47, смт. Ратне, Волинської області, код ЄДРПОУ 13360705) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять" (с. Річиця, Ратнівський р-н., Волинської області, код ЄДРПОУ 00853145) 1 066 718,51 (один мільйон шістдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять грн. 51 коп.) з них: 990 624,33 грн. - основного боргу, 76 094,18 грн. - пені, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 334,38 грн.

В частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних провадження по справі припинити.

Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути сільськогосподарському виробничому кооперативу "Прип'ять" (с. Річиця, Ратнівський р-н., Волинської області, код ЄДРПОУ 00853145) 254, 72 грн. судового збору сплачений згідно платіжних доручень № 225 від 19.11.2012 р. та № 226 від 21.11.2012 р. (оригінал платіжних доручень знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Суддя І. О. Гарбар

Повний текст рішення

складено та підписано

21.12.12