Постанова

від 02.04.2013 по справі 5004/1503/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5004/1503/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Василишин А.Р. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Ясинська Н.Є.

відповідача: Козловський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на рішення господарського суду Волинської області від 19.12.12 р. у справі № 5004/1503/12 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять"

до Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"

про стягнення 1 066 718,51 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач СВК "Прип'ять" звернувся до господарського суду Волинської області із позовом до відповідача ПрАТ "Ратнівський молокозавод" про стягнення 1079454, 31 грн. заборгованості, з яких: 990 624,33 грн. - основного боргу, 15 195,98 грн. - 3% річних, - 2 460,18 - інфляційних втрат, 76 094,18 грн. - пені.

19 грудня 2012 року позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, просить стягнути з відповідача 990 624,33 грн. основного боргу та 76 094,18 грн. пені /т.1, а.с.97/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року у справі № 5004/1503/12 (суддя Гарбар І.О.) позов сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять" до приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" про стягнення 1066718,51 грн. задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" на користь СВК "Прип'ять" 1 066 718,51 грн, з них: 990 624,33 грн. - основного боргу, 76 094,18 грн. - пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 334,38 грн.

В частині стягнення суми індексу інфляції та 3% річних провадження по справі припинено.

Повернуто СВК "Прип'ять" 254,72 грн. судового збору /т.1, а.с.100-102/.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ПрАТ "Ратнівський молокозавод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року у справі № 5004/1503/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т.1, а.с.108-109/.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є доказом наявної за договором від 01.01.2012 року № 0101/2012/03 заборгованості, оскільки в даному акті не вказано, що заборгованість виникла в зв'язку з невиконанням умов договору, а є заборгованістю станом на певну календарну дату. Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що при надсиланні позивачем позовної заяви, наявні в описі вкладення рекомендованого листа позиції не співпадали з вмістом отриманого конверту. Таким чином, на думку відповідача, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.02.2013 року /т.1, а.с.107/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року розгляд справи відкладено на 06.03.2013 року в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів /т.1, а.с.120-121/.

06.03.2013 року позивачем подано заяву про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів; клопотання судом задоволено /а.с. 158/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року розгляд справи відкладено на 02.04.2013 року в зв'язку із здійсненням судом розрахунку пені самостійно /а.с. 162-163/.

02 квітня 2013 року в судовому засіданні відповідач підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі; просить рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

02 квітня 2013 року в судовому засіданні позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що господарський суд Волинської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до ст.101 ГПК України , у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення основного боргу та змінити в частині розміру стягнутих пені та судового збору, з огляду на таке.

01 січня 2012 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прип'ять" (надалі - товаровиробник, позивач) та привтаним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" (надалі - заготівельник, відповідач, апелянт) укладено договір № 0101/2012/03 (надалі - Договір), згідно п.1.1 якого СВК "Прип'ять" зобов'язується продати та передати у власність ПрАТ "Ратнівський молокозавод" молоко коров'яче (товар), а заготівельник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору /т.1, а.с.30-31/.

Відповідно до п.3.1 Договору, заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

У період з 02.02.2012р. по 20.10.2012р. на виконання умов Договору СВК "Прип'ять" поставив, а ПрАТ "Ратнівський молокозавод" отримав товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи приймальними квитанціями /т.1, а.с.36-87, 166-169/.

Відповідач ПрАТ "Ратнівський молокозавод" зобов'язання по оплаті поставленого позивачем молока виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. Станом на 22.10.2012 року заборгованість становила 990624,33 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаєморозрахунків /т.1, а.с.90/.

У період з 25.10.2012 року по 19.11.2012 року ПрАТ "Ратнівський молокозавод" здійснено оплату поставленої продукції на суму 96400,00 грн. згідно з банківськими виписками /т.1, а.с.155-157/.

Згідно з поштовим відбитком позивач з позовом до суду звернувся 21.11.2012р. /т.1, а.с.91/.

При цьому, заборгованість на загальну суму 20500,00 грн. згідно з банківськими виписками від 23.11.2012р., від 03.12.2012р. та від 07.12.2012р. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду /т.2, а.с.41, 46-47, 50/.

Тобто станом на 19.12.2012р., дату прийняття рішення місцевим господарським судом заборгованість відповідача перед позивачем становила 873724,33 грн.:

990624,33 грн. - 96400,00 грн. - 20500,00 грн. = 873724,33 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково у сумі 873724,33 грн., в позові про стягнення 96400,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем на день звернення позивача з позовом до суду, слід відмовити та припинити провадження в частині стягнення 20500,00 грн. основного боргу, сплаченого після звернення до суду, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з покладенням на відповідача судового збору з цієї суми, поскльки спір до суду доведено з вини останнього.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

А тому на підставі ст.101 ГПК України колегія суддів не бере до уваги подані скаржником докази сплати основного боргу на загальну суму 62500,00 грн., поскільки остання здійснена у період з 20.12.2013р. по 19.03.2013р., тобто після прийняття рішення місцевим господарським судом.

Позивач просить стягнути 76094,18 грн. пені за період прострочення з 01.01.2012 року по 20.11.2012 року.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили відповідальність заготівельника у випадку невиконання умов п.3.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

З 23 березня 2012 року постановою Правління Національного банку України від 21.03.2012р. № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" облікову ставку встановлено в розмірі 7,5 % річних .

Поскільки прострочення відповідача по оплаті поставленого позивачем товару у період з 01.01.2012 року по 20.11.2012 року має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними. Однак, суд не приймає виконаний позивачем розрахунок пені, поскільки останній здійснений без врахування п.3.1 Договору № 0101/2012/03 від 01.01.2012 року, ст.612 ЦК України, пункту 6 статті 232 ГК України та встановленої НБУ облікової ставки.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

А тому, колегія суддів здійснила розрахунок пені за період прострочення з 01.01.2012 року по 20.11.2012 року самостійно, при цьому розмір пені становить 49 572,48 грн. /т.2, а.с.121-122/.

Відтак, позовні вимоги про стягнення пені за період прострочення з 01.01.2012 року по 20.11.2012 року підлягають задоволенню частково у сумі 49 572,48 грн., в позові про стягнення 26521,70 грн. пені слід відмовити.

Згідно з п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Поскільки позивач заявою від 19.12.2012р. відмовився від позовних вимх про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині стягнення суми індексу інфляції та 3 % річних.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначені цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п.5 част.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Згідно з п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу YI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 статті 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

За наведеного, місцевим господарським судом безпідставно повернуто позивачу 254,72 грн. судового збору у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 1079454,31 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог (з урахуванням 20500,00 грн. основного боргу, провадження за якими припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України) - 943751,81 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 87,43 %.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладається 18875,34 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Разом з тим, згідно із п.4 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає припиненню. Однак, в частині стягнення основного боргу та пені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині розміру стягнення основного боргу і повернення 254,72 грн. судового збору та змінити в частині розміру стягнутих пені і судового збору.

На підставі ст.49 ГПК України на позивача покладається 1229,93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012 р. у справі № 5004/1503/12 скасувати в частині розміру стягнення основного боргу і повернення 254,72 грн. судового збору та змінити в частині розміру стягнутих пені і судового збору, виклавши його в такій редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (вул. Шевченка, 47, смт.Ратне, 44100, Волинської області, ідентифікаційний код 13360705) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять" (с.Річиця, Ратнівський р-н., Волинська область, 44133, ідентифікаційний код 00853145) 923 296,81 грн., з них: 873 724 грн. 33 коп. - основного боргу, 49 572 грн. 48 коп. - пені, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 875, 04 грн.

В позові про стягнення 96 400,00 грн. основного боргу та 26 521,70 грн. пені - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 20500,00 грн. основного боргу припинити".

В решті рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012 р. у справі № 5004/1503/12 залишити без змін.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прип'ять" (с.Річиця, Ратнівський р-н., Волинська область, 44133, ідентифікаційний код 00853145) на користь приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (вул.Шевченка, 47, смт.Ратне, Волинська область, 44100, ідентифікаційний код 13360705) 1 229 грн. 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5004/1503/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.