Рішення

від 14.09.2011 по справі 42/290-62/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/290-62/42 14.09.11

за позовом: Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», м.Київ,

ЄДРПОУ 32984271

до відповідача 1: Вищої атестаційної комісії України, м.Київ, ЄДРПОУ 00036038

відповідача 2: Державного казначейства України, м.Київ, ЄДРПОУ 20055032

про стягнення 97001,04 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Храпко С.І. -по дов., Поцеловкіна О.В. -по дов.

від відповідача 1: Черевко В.М. -по дов.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Енергетична компанія України», м.Київ звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1, Вищої атестаційної комісії України, м.Київ про стягнення 97001,04 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 09.11.2010р. позовні вимоги задоволено повністю: стягнено з відповідача на користь позивача 97001,04 грн. боргу, 970,01 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. апеляційну скаргу Вищої атестаційної комісії України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції -залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. касаційну скаргу відповідача задоволено, судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Під час нового розгляду справи позивач заявлений позов підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на бездіяльність відповідача 1 стосовно відшкодування Національній акціонерній компанії «Енергетична компанія України»витрат з надання комунальних послуг, утримання будинку та прибудинкової території за користування нежилим приміщенням площею 592 кв.м, яке розташовано у адміністративному будинку за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, 34.

Відповідач 1 у поясненнях №1-62/42 від 17.08.2011р. та №62/42-3 від 14.09.2011р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність між сторонами в період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р. договору на надання комунальних послуг, як те імперативно передбачено положеннями ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення господарського суду м.Києва від 09.11.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. судом касаційної інстанції зазначено про порушення судами передбачених ст.22 Господарського процесуального кодексу України прав Державного казначейства України внаслідок незалучення вказаної юридичної особи до участі у розгляді справи як співвідповідача; прийняття судових рішень без урахування приписів ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також без з'ясування питання відносно підписання між сторонами двосторонніх актів, які б свідчили про фактичне надання послуг на заявлену до стягнення суму за період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, ухвалою від 04.08.2011р. на підставі ст.24 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у розгляді справи у якості відповідача 2 залучено Державне казначейство України.

Представник відповідача 2 в судові засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце засідань суду по розгляду вказаної справи.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись на адресу відповідача 2, яка визначена у витягу №21-10/4189-3 від 08.09.2011р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, враховуючи наявність на процесуальних документах штампів канцелярії господарського суду про відправку останніх учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 про час і місце розгляду справи.

Одночасно, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника Державного казначейства України не перешкоджає вирішенню справи по суті за представленими представниками позивача та відповідача 1 документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

На підставі розпорядження №386-р від 27.06.1992р. Кабінету Міністрів України Вищій атестаційній комісії України надано приміщення робочою площею 436 кв.м (кімнати 401- 414, 418-426) в будинку по вул.Хрещатик, 34 у місті Києві, що його займав ліквідований Мінвуз України.

14.04.2000р. між Міністерством палива та енергетики України (орендодавець) та відповідачем 1 (орендар) підписаний договір оренди державного майна, відповідно до п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду службові приміщенні (згідно додатку №1) в адмінбудинку по вул.Хрещатик, 34 у м.Києві, який знаходиться в оперативному управлінні Мінпаливенерго України згідно із розпорядженням №174-р від 12.04.2000р. Кабінету Міністрів України.

Згідно з актом прийому-передачі службових приміщень від 17.04.2000р. відповідачу 1 передано у користування приміщення площею 592 кв.м, а саме кабінети №№401-409, 411-417, 419-426.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п.15 Постанови №794 від 22.06.2004р. Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»на підставі акту прийому-передачі від 27.09.2004р. (з урахуванням змін, внесених 03.09.2007р.) з балансу Міністерства палива та енергетики України передано на баланс позивачу адміністративний будинок загальною площею 5074 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, 34.

Додатковою угодою до договору оренди від 14.04.2000р., у зв'язку із передачею адмінбудинку, розташованого за адресою: вул.Хрещатик, 34 у м.Києві, на баланс позивача, сторони за договором від 14.04.2000р. погодились розірвати з 27.09.2004р. зазначений договір оренди.

При цьому, 05.11.2008р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1449-р «Про розміщення Вищої атестаційної комісії України», за змістом якого Вищу атестаційну комісію України розміщено на умовах оренди у приміщеннях адміністративного будинку по вул.Хрещатик, 34 у місті Києві (кабінети 401 -426, робочою площею 513,9 кв.м).

За твердженнями позивача, з моменту передання відповідачу 1 частини приміщень адміністративного будинку по вул.Хрещатик, 34 у м.Києві на підставі розпорядження №386-р від 27.06.1992р. Кабінету Міністрів України, в тому числі, в період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р., Вища атестаційна комісія України користувалася нерухомим майном, а також отримувала житлово-комунальні послуги, вартість яких Національній акціонерній компанії «Енергетична компанія України»відшкодована не була.

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 97001,04 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 02.08.2011р., суд дійшов висновку, що позов Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»є неправомірним та необґрунтованим, внаслідок чого підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Аналогічні положення містяться у ст.174 Господарського кодексу України, згідно якої господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Одночасно, відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З системного аналізу ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України з урахуванням положень ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»можна дійти висновку, що підставою виникнення певних прав та обов'язків між власником, споживачем, виконавцем, виробником, балансоутримувачем житлово-комунальних послуг є саме договір.

Вказані висновки суду узгоджуються також із приписами ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору, а також ст.26 названого нормативно-правового акту, якою встановлено, в тому числі, істотні умови договору, порядок оплати за надані послуги.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про стягнення вартості житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р. позивачем повинно бути доведено наявність у цей період укладеного між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також безпосередньо факт надання цих послуг.

Проте, як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи документів та пояснень учасників судового процесу, між позивачем та відповідачем 1 не було підписано договору на надання житлово-комунальних послуг, строк дії якого б охоплював період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р.

Посилання позивача на ті обставини, що листами №3021-07/2/3 від 06.07.2007р. та №5301-11 від 06.11.2008р. Національною акціонерною компанією «Енергетична компанія України»Вищій атестаційній комісії України передано на підписання договори про відшкодування витрат на утримання будинку та надання комунальних послуг, зазначені висновки суду не спростовує, оскільки вказані договори з боку відповідача 1 підписані не були.

Твердження позивача щодо безпідставного ухилення відповідача 1 від укладання наданих позивачем договорів суд вважає юридично неспроможними, виходячи з того, що у такому випадку Національна акціонерна компанія «Енергетична компанія України»не була позбавлена права та можливості на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

При цьому, листом №3021-07/2/3 від 06.07.2007р. позивачем надано проект договору, за змістом п.8.1 якого останній набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2007р., а листом №5301-11 від 06.11.2008р. позивачем скеровано проект угоди зі стром дії з моменту підписання та до 31.12.2009р. Тобто, Національною акціонерною компанією «Енергетична компанія України»Вищій атестаційній комісії України договір зі строком дії з 01.01.2008р до 05.11.2008р. взагалі не направлявся.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами в період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р. договору на надання житлово-комунальних послуг, підписаного у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Одночасно, позивачем згідно із вимогами ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту надання відповідачу 1 житлово-комунальних послуг в заявленому до стягнення розмірі. Наразі, до матеріалів справи не представлено підписаних між сторонами двосторонніх актів, які б свідчили про фактичне надання послуг на суму 97001,04 грн. за період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р.

При цьому, посилання позивача на накладні та акти, які надавалися відповідачу 1 з листами №2568-02/1 від 10.05.2008р., №2989-02/2 від 26.08.2008р., №4060-02/2 від 28.08ю2008р., №4061-02/2 від 28.08.2008р., №4563-02/2 від 30.09.2008р., №4844-02/2 від 13.10.2008р., №5596-02/2 від 20.11.2008р., №6033-02/2 від 10.12.2008р., №392-02/2 від 29.01.2009р., №847-02/2 від 25.02.2009р., не підтверджують фактичного надання послуг, оскільки останні не підписані з боку Вищої атестаційної комісії України, а містять лише відомості та розрахунки Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України».

Крім того, у вказаних листа міститься посилання на направлення відповідачу 1 актів та накладних за період з 01.01.2008р. по 31.01.2009р., в той час як предметом позовних вимог є стягнення вартості житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р.

За таких обставин, позивачем не представлено належних та допустимих доказів надання у зазначений проміжок часу відповідачу 1 житлово-комунальних послуг, а саме не долучено до матеріалів справи підписаних між сторонами актів про фактичне надання послуг, у яких би визначався вид, об'єм, вартість та якість послуг з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, вивозу сміття, постачання електроенергії, охорони будинку, обслуговування ліфтів, профілактичної дезінфекції.

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами укладеного в період з 01.09.2007р. по 16.02.2009р. договору про надання житлово-комунальних послуг, а також приймаючи до уваги, що позивачем не доведено безпосередньо факту надання послуг відповідачу 1 на суму 97001,04 грн., позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» до Вищої атестаційної комісії України підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», м.Київ до Вищої атестаційної комісії України, м.Київ, Державного казначейства України, м.Київ, про стягнення 97001,04 грн.

У судовому засіданні 14.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 14.09.2011р.