Рішення

від 13.12.2012 по справі 5011-8/14644-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14644-2012 13.12.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»

про стягнення 261841,85 грн.

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет

спору на стороні

відповідача Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Бабікова О.В. (дов. № 962 від 06.12.2012) від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 260600,00 грн. та 3% річних у розмірі 1841,85 грн., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2012 року порушено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 08.11.2012.

Ухвалою суду від 08.11.2012 розгляд справи відкладений у зв'язку із нез'явленням відповідача.

26.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву та клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія».

Позивач 27.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подав заяву про зміну розміру позовних вимог.

29.11.2012 відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 29.11.2012 судом винесено ухвалу, якою залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладений розгляд справи на 13.12.2012 року.

11.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва прозивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 245600,00 грн. суму основної заборгованості, 3131,26 грн. -3% річних та 4320,80 грн. збитки у вигляді додаткових витрат.

Представник позивача під час судового засідання 13.12.2012 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 13.12.2012, витребуваних доказів на виконання вимог ухвал не надав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа, до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2011 у спрощений спосіб -шляхом виставлення рахунку № 685 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення, а саме: стрічки ковшової В-1250 (ЄОСБ-121) зосередженої (ч. ЄОСБ 12.01.000сб) у кількості 26 шт. на умовах попередньої оплати продукції, що поставляється.

Згідно договору поставки, позивач передав, а боржник прийняв у власність вищевказану продукцію виробничо-технічного призначення за накладними:

- № 69 від 01.02.2012 р. на суму 324000,00 грн. (триста двадцять чотири тисячі 00 коп.) - у кількості 18 шт. (а. с. 13);

- № 73 від 03.02.2012 р. на суму 144000,00 грн. (сто сорок чотири тисячі грн. 00 коп.) - у кількості 8 шт. (а. с. 14).

Таким чином, боржник прийняв у власність стрічки ковшові В-1250 (ЭОСБ-121) зосереджені (ч. ЭОСБ 12.01.000сб) у кількості 26 шт. на загальну суму 561600,00 грн. (п'ятсот шістдесят одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

У забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»основного зобов'язання, 30.01.2012 між Товариствм з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»укладено договір поруки № 31012, згідно якого відповідач зобов'язався у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання основного зобов'язання, забезпеченого даною порукою (а. с. 8-10).

Пунктом 1.1. Договору поруки визначено, що у відповідності із даним Договором Поручитель -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»зобов'язується у повному обсязі відповідати перед Кредитором -Товариство з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»за виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»за рахунком № 685 від 27.12.2011 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання за основним зобов'язанням щодо сплати поставленого Товару (Продукції) у повному обсязі, а також за відшкодування збитків та сплату відповідних штрафних санкцій за основним зобов'язанням.

Згідно п. 4.1. Договору Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання перед Кредитором на умовах, у порядку та у строки, визначені в Основному зобов'язанні.

Так, на вимогу позивача про виконання відповідачем зобов'язання боржника по попередньої оплаті суми за поставлену продукцію у повному обсязі (по вищевказаному договору поруки), відповідач 30.01.2012 р. частково сплатив суму у розмірі 281000,00 грн.

07.07.2012 р. позивач звернувся до боржника з вимогою (вих. № 565 а. с. 16-17) про оплату ним поставленої продукції. Копія даної вимоги була одночасно надіслана і відповідачу. Однак, відповіді на дану вимогу на адресу позивача не надійшло ні від боржника, ні від відповідача, належна сума заборгованості сплачена не була.

31.07.2012 р., керуючись п. 3.1, п. 4.1 договору поруки, позивач звернувся особисто до відповідача з вимогою (вих. № 639 а. с. 20-21) про виконання ним зобов'язання боржника, а саме: сплату заборгованості за поставлену продукцію у сумі 280600,00 грн.

Відповідач отримав адресовану йому вимогу про сплату заборгованості 07.08.2012 року . Грошові вимоги позивача згідно договору поруки № 31012 від 30.01.2012 відповідач визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що підтверджується відповідю на вимогу вих. № 162/1 від 13.08.2012 (а. с. 25) та запевнив позивача про погашення наявної заборгованості.

Проте взяте на себе зобов'язання відповідачем не виконано внаслідок чого станом на 10.10.2012 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поруки складає 260600,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Господарського кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що боржник -Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» не виконало основне зобов'язання, у зв'язку із чим позивач звернувся до Поручителя, щодо виконання основного зобов'язання.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

Відповідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив на адресу боржника вимогу № 565 від 07.07.2012 про оплату поставленої продукції на суму 284288,00 грн., яка отримана ПАТ «Львівська вугільна компанія»13.07.2012, про що свідчить копія поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення (а. с. 19). Однак, в установлений законом строк, відповіді або грошових коштів в рахунок погашення зобовязання позивач не отримав, у звязку із чим 31.07.2012 звернувся з вимогою № 639 до Поручителя -Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»про сплату заборгованості за поставлену продукцію у сумі 280600,00 грн.

На вимогу про сплату заборгованості, позивачем отримано відповідь, у якій зазначено, що грошові вимоги визнані обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, однак важкий фінансовий стан унеможливлює своєчасне погашення суми боргу (а. с. 25).

З метою дійти згоди та для досудового врегулювання спору, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»22.08.2012 складений графік погашення заборгованості (а. с. 28) та направлений на адресу відповідача, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення (а. с. 30), проте на день розгляду справи вказаний графік погашення не підписаний обома сторонами, тобто є не узгодженим.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд» не здійснило оплату за поставлену продукцію, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору поруки № 31012, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 260600,00 грн. Під час розгляду справи, позивачем неодноразово змінювався розмір позовних вимог, у зв'язку із тим, що відповідачем частково здійснюється погашення суми боргу, що підтверджується банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунку ТОВ «Східвуглемаш»(а. с. 85-90, 129-134). Таким чином на день розгляду справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»перед позивачем обґрунтована та документально підтверджена у розмірі 245600,00 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 245600,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У межах даної позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних розміром 3131,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, яке підлягає до виплати позивачу, застосовуються у разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст. 11 ЦК України.

За таких обставин, провівши розрахунки позивача, враховуючи, що суму основного боргу судом задоволено у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог у сумі 245600,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3131,26 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді додаткових витрат у сумі 4320,80 грн., суд зауважує на наступному.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження розміру понесених збитків позивачем до матеріалів справи долучено копії бланків проїздних документів (а. с. 93, 94, 95, 96, 117, 118), Накази про відрядження працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвугілемаш»№№ 180/2, 189/1, 208 (а. с. 97, 98, 119), копії кошторисів витрат на відрядження (а. с. 104, 105, 106, 120).

Дослідивши вказані докази, суд зазначає, що останні не містять індивідуальних ознак, зокрема на бланках проїздних документах відсутнє прізвище та ініціали уповноваженої особи, з огляду на що у суду відсутня можливість персоніфікувати вказані докази. До наказів про відрядження та кошторисів витрат на відрядження позивачем не додано доказів фактичного використання грошових сум, що є перешкодою для визначення математичного виразу понесених витрат.

З системного аналізу вище наведених норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав, щодо стягнення збитків у вигляді додаткових витрат у сумі 4320,80 грн., оскільки із наданих доказів не вбачається фактичне цільове використання вказаної грошової суми.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 245600,00 грн. суми основного боргу та 3131,26 грн. -суми 3% річних.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»(01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 3-5/68; код ЄДРПОУ 37144726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглемаш»(83014, місто Донецьк, вулиця Лівобережна, будинок 66; код ЄДРПОУ 31206451) 245600 (двісті сорок п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок суми основного боргу, 3131 (три тисячі сто тридцять одну) гривню 26 грн. -3 % річних та 5147 (п'ять тисяч сто сорок сім) гривень 43 копійки судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 13.12.2012 у присутності представника позивача.

Дата виготовлення повного тексту -18.12.2012 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова