Рішення

від 12.10.2011 по справі 62/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/53 12.10.11

за позовом: Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м.Києва, м.Київ, ЄДРПОУ

14315687

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва», м.Київ, ЄДРПОУ 31747523

про стягнення 8531,66 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Шуміліна О.А. -по дов.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Господар»Дарницького району м.Києва, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 8531,66 грн., у тому числі: основного боргу за надані послуги -5824,10 грн., пені -1543,01 грн., трьох відсотків річних - 333,96 грн., інфляційних нарахувань -830,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №197 від 04.09.2006р. на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва» утворилась заборгованість в сумі 5824,10 грн., що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків.

Відповідач у судові засідання 07.09.2011р., 28.09.2011р., 12.10.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом довідки АЄ №704483 від 05.10.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Ялтинська, 5б.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 15.08.2011р., 07.09.2011р., 28.09.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 15.08.2011р., 07.09.2011р., 28.09.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва», яка вказана у довідці АЄ №704483 від 05.10.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2006р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було підписано договір №197 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Виходячи зі змісту п.1.1 договору №197 від 04.09.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва»займає нежитлове приміщення в буд.5б по вул.Ілліча загальною площею 38,7 кв.м, сплачує експлуатаційні витрати пропорційно площі, яку займає, та вартість наданих комунальних послуг згідно додатку №1 (витрати на центральне опалення та холодне водопостачання), а постачальник забезпечує надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг.

Відповідно до п.3.1 договору №197 від 04.09.2006р. строк дії останнього встановлено з 04.09.2006р. по 31.12.2006р. При цьому, п.3.3 угоди передбачено, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до початку наступного року.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача, надані у позовній заяві, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

За змістом п.4.1 постачальник до 07 числа поточного місяця надає споживачу відповідний рахунок до сплати експлуатаційних витрат та комунальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було пред'явлено до сплати відповідачу наступні рахунки-фактури на загальну суму 5917,35 грн.:

- №3736 від 08.12.2008р. на суму 208,10 грн.,

- №402 від 05.02.2009р. на суму 819,83 грн.,

- №2311 від 06.08.2009р. на суму 120,84 грн.,

- №2938 від 05.10.2009р. на суму 112,61 грн.,

- №3248 від 04.11.2009р. на суму 291,78 грн.,

- №3564 від 03.12.2009р. на суму 316,79 грн.,

- №3880 від 05.01.2010р. на суму 547,02 грн.,

- №69 від 03.02.2010р. на суму 734,89 грн.,

- №390 від 05.03.2010р. на суму 907,39 грн.,

- №704 від 06.04.2010р. на суму 627,95 грн.,

- №1005 від 06.05.2010р. на суму 705,67 грн.,

- №1306 від 04.06.2010р. на суму 218,63 грн.,

- №1605 від 06.07.2010р. на суму 148,85 грн.,

- №1904 від 04.08.2010р. на суму 157,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по сплаті наданих позивачем житлово-комунальних послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого Комунальним підприємством «Господар»Дарницького району м.Києва заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 5824,10 грн.

Виходячи зі змісту ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг віднесені, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно із ст.16 вказаного нормативно-правового акту порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Як було зазначено вище, згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як передбачено ст.ст.901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору №197 від 04.09.2006р. сторони погодили, що споживач до 15 числа поточного місяця сплачує на рахунок постачальника грошові кошти за надання експлуатаційних та комунальних послуг.

Як було вказано вище, за період з грудня 2008р. по серпень 2010р. позивач надав послуги згідно із вказаним договором на загальну суму 5917,35 грн. та пред'явив до сплати відповідні рахунки.

Факт надання послуг позивачем та отримання їх відповідачем не спростовано. Приймаючи до уваги, що строк дії договору не закінчився, у матеріалах справи відсутні докази розірвання договору або визнання його недійсним, суд дійшов висновку, що відповідні комунальні послуги на суму 5917,35 грн. відповідачем отримані.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва»всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе за договором №197 від 04.09.2006р. зобов'язання у повному обсязі не виконало, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги на загальну суму 5824,10 грн.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва»на користь позивача 5824,10 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.3 договору №197 від 04.09.2010р. сторони визначили, що за несвоєчасну сплату послуг споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

При цьому, з огляду на приписи ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач розрахував пеню в сумі 1543,01 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, за висновками суду вказаний розрахунок є помилковим, виходячи з наступного:

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Будь-яких інших умов нарахування неустойки сторони у договорі №197 від 04.09.2010р. не встановили, внаслідок чого при перевірці розрахунку позивача, судом застосовано приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Як будо зазначено вище, відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №197 від 04.09.2010р. постачальник зобов'язався до 07 числа поточного місяця надати споживачу відповідний рахунок до сплати, а останній здійснити платіж не пізніше 15 числа цього місяця.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за висновками суду, прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва»починалося 16 числа поточного місяця у разі нездійснення певної оплати, та припинялося через шість місяців від цієї дати. При цьому, позивач помилково нараховував пеню на суму заборгованості, яка збільшувалася кожний наступний місяць, що не відповідає приписам вказаної вище норми права.

За таких обставин, вимоги про стягнення пені в сумі 1543,01 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме, на суму 552,25 грн. відповідно до проведеного судом перерахунку.

Крім того, Комунальним підприємством «Господар»Дарницького району м.Києва на підставі ст.625 Цивільного кодексу України пред'явлені до стягнення інфляційні збитки в сумі 830,59 грн. (за період з грудня 2008р. по червень 2011р.) та три відсотки річних -333,96 грн. (за період з 16.12.2008р. по 09.08.2011р.).

За висновками суду, інфляційні збитки за вказаний позивачем період є фактично більшими. Проте, враховуючи, що стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі є правом позивача, інфляційні нарахування підлягають задоволенню у вказаному позивачем розмірі, тобто на суму 830,59 грн.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що він містить помилки, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, а саме на суму 271,32 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за надані послуги, приймаючи до уваги, що Комунальним підприємством «Господар»Дарницького району м.Києва припущено помилку при здійсненні розрахунків пені, трьох відсотків річних, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 5824,10 грн., пені - 1543,01 грн., трьох відсотків річних -333,96 грн., інфляційних нарахувань -830,59 грн., підлягають частковому задоволенню у визначеному вище розмірі.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м.Києва, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва», м.Київ про стягнення основного боргу за надані послуги -5824,10 грн., пені -1543,01 грн., трьох відсотків річних -333,96 грн., інфляційних нарахувань -830,59 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку малого та середнього бізнесу в Дарницькому районі м.Києва»(02099, м.Київ, вул.Ялтинська, 5б, ЄДРПОУ 31747523, р/р №26003300279901 в АКБ «Тас-Комерцбанк», МФО 300164) на користь Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м.Києва (02096, м.Київ, вул.Заслонова, 3, ЄДРПОУ 14315687, р/р №26005173231 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) основний борг в сумі 5824,10 грн., пеню -552,25 грн., три відсотки річних -271,72 грн., інфляційні нарахування -830,59 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 89,41 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206,88 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 17.10.2011р.