Рішення

від 20.12.2012 по справі 5017/2918/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2012 р.Справа № 5017/2918/2012

За позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ЖК"

Про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 -згідно паспорта.

Від відповідача: Семко Н.О. -згідно довіреності від 01.10.2012р.

Суть спору: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "ЮГ-ЖК" про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу у сумі 218 450 грн., пені у сумі 76 394 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 13 923 грн. та зобов'язання відповідача усунути погіршення речі , а саме: транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричепу "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2 шляхом його відновлення за власний рахунок.

Позивач позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

26 червня 2009р. між СПД ОСОБА_1 (далі -Орендодавець) та ТОВ "ЮГ-ЖК" (далі -Орендар) був укладений Договір оренди майна з правом викупу (далі -Договір), згідно якого Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому Договорі (далі -Майно), з наступним переходом права власності на майно від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобов'язався прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно п. 1.2.1. Договору найменування майна: КАМАЗ 5410 сідельний тягач д/н НОМЕР_1 та напівпричеп ОДАЗ д/н НОМЕР_2.

Відповідно до п. 2.1. Договору метою оренди є оренда з правом викупу, для перевезення продукції підприємства.

Згідно з п. 3.1. Договору майно повинно бути передане Орендодавцем та прийняте Орендарем протягом 3-х днів з моменту набрання чинності цим Договором, що оформлюється Сторонами актом приймання-передачі в строк до 30.06.2009р.

На виконання умов Договору, 29 червня 2009р. ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ "ЮГ-ЖК" прийняв транспортний засіб марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричеп "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2, про що був складений акт приймання-передачі.

Згідно п. 4.1. Договору строк оренди складає 4 місяці з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі. Відповідно до п.п. 10.1. - 10.3. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін , та закінчується після виконання вимог цього Договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

За умовами розділу 5 Договору Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату у розмірі 13 650 грн. за місяць, з врахуванням її індексації, що здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 30 числа кожного місяця.

Позивач зазначає, що він на виконання умов Договору передав відповідачу майно згідно акту приймання-передачі від 29.06.2009р., однак відповідач в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо сплати орендної плати жодного разу не здійснив. Крім того, позивач зазначає, що він неодноразово усно звертався до відповідача з вимогою про необхідність сплати орендної плати за Договором, однак відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, постійно відкладав розрахунки за Договором на інший час.

У зв'язку із ненаданням Орендарем транспортного засобу для огляду позивач звернувся до правоохоронних органів, які, в результаті слідчих дій виявили місцезнаходження транспортного засобу, що є об'єктом оренди. 10 листопада 2010р. правоохоронні органи вилучили транспортний засіб, згідно протоколу огляду місця пригоди та повернули позивачу.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Отже, позивач вважає, що строк оренди майна за Договором складає 16 місяців, а саме з 30 липня 2009р. по 30 жовтня 2010р. (починаючи з моменту виникнення зобов'язання щодо оплати до моменту вилучення майна у відповідача правоохоронними органами, яке відбулось 10 листопада 2010р.). На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди майна з правом викупу у сумі 218 450 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати орендної плати, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи п. 9.1 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з липня 2009р. по листопад 2010р. у сумі 76 394 грн. 59 коп.

Крім того, позивач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з липня 2009р. по листопад 2010р. у сумі 13 923 грн.

За умовами розділу 6 Договору Орендодавець має право здійснювати перевірку порядку використання Орендарем майна, що орендується, у відповідності до умов цього Договору. Орендодавець зобов'язався здійснювати у разі необхідності капітальний ремонт майна.

Розділом 7 Договору передбачено, що Орендар зобов'язався використовувати майно у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2.1 Договору; здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна.

Позивач зазначає, що повернений транспортний засіб, який є об'єктом оренди за Договором, знаходиться у незадовільному стані, непридатний до власного пересування, що свідчить, на думку позивача, про недбале ставлення відповідача до орендованого майна, використанням транспортного засобу не за призначенням, без проведення профілактичного обслуговування та поточного ремонту.

Згідно ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження. Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

На підставі викладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути погіршення речі, а саме транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричепа "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2 шляхом його відновлення за власний рахунок.

В обґрунтування позову позивач також зазначає, що згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ "ЮГ-ЖК" були дійсно підписані з ФОП ОСОБА_1 Договір оренди майна з правом викупу від 26 червня 2009р. на транспортний засіб КАМАЗ 5410 д/н НОМЕР_1, та напівпричіп ОДАЗ д/н НОМЕР_2, а також акт приймання - передачі від 29 червня 2009р., але фактично передання даного транспортного засобу разом з документами у платне користування відповідачу не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідач зазначає, що оскільки за Договором оренди про використання послуг власника транспортного засобу (ОСОБА_1.) мови не йшлося, то відповідно разом з актом приймання-передачі позивач, на думку відповідача, повинен був передати відповідачу правоустанавлюючі документи на автотранспортний засіб, однак зі змісту акту це не вбачається.

За таких обставин, відповідач вважає, що він не набув жодних зобов'язань стосовно позивача при виконанні умов договору оренди, оскільки об'єкт оренди фактично не надавався у користування відповідачу.

Крім того, відповідач зазначає, що ним не було підписано жодної додаткової угоди про припинення чи розірвання договору оренди. Оскільки відповідно до п. 4.1. Договору оренди строк оренди складає 4 місяці з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання-передачі, тому відповідач вважав, що по закінченню даного терміну договір вважається розірваним, оскільки він не перераховував орендні платежі та не набув права власності на об'єкт оренди .

Відповідач також зазначає, що п. 10.2. Договору передбачено, що строк цього договору закінчується після виконання вимог цього Договору, а оскільки відповідач не отримував у користування даний об'єкт оренди, тому жодних вимог зі сторони позивача не було стосовно сплати орендної плати.

Крім того, відповідач зазначає, що зі сторони позивача (як фізичної особи-підприємця) не було надано жодних актів наданих послуг за весь термін (з липня по жовтень 2009 року) на який було укладено Договір, стосовно сплати місячної орендної плати у розмірі 13 650 грн. Відповідно ж до п. 137.1. Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Відповідач вважає, що дані акти наданих послуг (виконаних робіт) є первинними документами бухгалтерської звітності за звітний податковий період, на підставі яких суб'єктом підприємницької діяльності нараховується податок на прибуток.

Також відповідач вважає, що даний Договір оренди з правом викупу має ознаки договору фінансового лізингу, оскільки відповідно до п. 14.1.97 Податкового кодексу України фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її. Пунктом 1.2.2. Договору, передбачено, що вартість майна становить 54 600 грн., а в п. 1.2.3. Договору зазначено, що строк амортизації майна становить 19 років. Тому відповідач вважає, що посилання позивача у позовній заяві на поновлення строку договору оренди після спливу строку на який його було укладено є безпідставними та суперечать дійсній природі укладеного між сторонами Договору.

Крім того, відповідач зазначає, що для визначення дебіторської заборгованості позивачем повинні бути надані відповідачу акти звірки взаємних розрахунків, але жодних документів бухгалтерського обліку позивачем не було надано. Позивач не надіслав ніяких претензій, вимог про сплату боргу, будь-яких документів, які б дійсно свідчили про взяття відповідачем обов'язків стосовно виконання договору оренди.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача усунути погіршення речі шляхом його відновлення за власний рахунок, відповідач вважає, що така вимога також задоволенню не підлягає, так як відповідно до ст. 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2009р. між СПД ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "ЮГ-ЖК" ( Орендар) був укладений Договір оренди майна з правом викупу , згідно якого Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому Договорі ( Майно), з наступним переходом права власності на майно від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобов'язався прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно п.1.2.1. Договору найменування майна: КАМАЗ 5410 сідельний тягач д/н НОМЕР_1 та напівпричеп ОДАЗ д/н НОМЕР_2.

Згідно п. 4.1. Договору строк оренди складає 4 місяці з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі. Відповідно до п.10.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін , та закінчується після виконання вимог цього Договору. Враховуючи те, що однією з вимог Договору сторони визначили перехід права власності на об'єкт оренди від Орендодавця до Орендаря , та те, що зазначену вимогу сторони за Договором не виконали до цього часу, на думку суду, є всі підстави вважати, що Договір припинився лише в момент повернення об'єкта оренди Орендодавцю, а саме: 10.11.2010р.

На виконання умов Договору, 29 червня 2009р. ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ "ЮГ-ЖК" прийняв транспортний засіб марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричіп "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2, про що був складений акт приймання-передачі. За таких обставин, твердження відповідача стосовно того, що фактично автотранспортний засіб КАМАЗ 5410 д/н НОМЕР_1 та на напівпричіп ОДАЗ д/н НОМЕР_2 йому не передавались є безпідставними і не спростовуються жодними доказами.

За умовами розділу 5 Договору Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату у розмірі 13 650 грн. за місяць, з врахуванням її індексації, що здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 30 числа кожного місяця.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом перевірено розрахунок позивача стосовно стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 218 450 грн. за період з 30.07.2009р. по 30.10.2010р. при орендній платі 13 650 грн.,та встановлено, що сума заборгованості складає 218 400 грн.

Отже, задоволенню підлягає заборгованість з орендної плати за майно за період з 30.07.2009р. по 30.10.2010р. у сумі 218 400 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, у частині стягнення пені у сумі 22 555 грн. 04 коп. за період з 30.07.2009р. по 29.01.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача стосовно стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13 923 грн. за період з 30.07.2009р. по 30.10.2010р., та встановлено, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 8 203 грн. 46 коп. за період з 30.07.2009р. по 30.10.2010р. (218 400 грн. х 0,03 % х 457 днів прострочки / 365 днів).

За приписами п.10.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача усунути погіршення речі, а саме транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричепа "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2 шляхом його відновлення за власний рахунок задоволенню не підлягає, так як, відповідно до ст. 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Тобто позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про усунення погіршення речі, що орендується, так як, з позовною заявою він звернувся до суду 10 жовтня 2012р., а вилучення об'єкту оренди відбулось, відповідно до протоколу огляду місця події, 10 листопада 2010р.

Крім того, позивачем не надано жодного документу стосовно технічного стану об'єкту оренди ні на момент передачі його відповідачу, ні на момент повернення його позивачу, а також доказів того, що пошкодження майна сталося з вини відповідача.

Слід зауважити, що хибними, на думку суду, є твердження відповідача стосовно того, що Договір оренди майна з правом викупу від 26.06.2009р. має ознаки договору фінансового лізингу, адже, згідно Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). При цьому, договір фінансового лізингу має містити умови, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 16 зазначеного Закону лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Сторони ж за Договором оренди майна з правом викупу від 26.06.2009р. передбачили лише сплату орендної плати .

Відповідно до ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором. Умовами Договору оренди майна з правом викупу від 26.06.2009р. сторони передбачили можливість викупу Орендарем об'єкта оренди за встановленою у договорі ціною, але не передбачили порядку викупу майна.

Отже, умовами Договору сторони не передбачили обов'язок Орендаря щодо викупу об'єкта оренди, а передбачили лише наявність у Орендаря такого права за встановленою у Договорі ціною.

Слід також звернути увагу на те, що умовами Договору не передбачено обов'язку Орендодавця надавати Орендарю акти виконаних робіт, виставляти рахунки на оплату орендної плати, адже сторони домовилися, що Орендар буде здійснювати оплату орендної плати самостійно, у встановленому Договором розмірі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця. Посилання відповідача на відсутність у Договорі номеру такого рахунку, що стало підставою для несплати орендної плати, судом приймається критично, адже, відповідачем не надано доказів того, що починаючи з 2009р. він, як добросовісний Орендар, звертався до Орендодавця щодо надання реквізитів для перерахування орендної плати. Навпаки, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не мав намірів на таку оплату.

За таких обставин, позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ЖК" (65026, м. Одеса, вул. Польська, 16, кв. 66, код ЄДРПОУ 34597526, р/р 26003290427181, Львівська обл. філія "Укрсоцбанк", МФО 6325019) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_4 від 06.03.2008р., ІПН: НОМЕР_3) заборгованість за договором оренди майна з правом викупу у сумі 218 400 грн., пеню у сумі 22 555 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 8 203 грн. 46 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 849 грн. 16 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 грудня 2012р.

Суддя Рога Н. В.