Постанова

від 01.07.2014 по справі 5017/2918/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 5017/2918/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Г.П. Разюк,

суддів: М.С. Петрова, С.І. Колоколова,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_3, дата видачі : 17.10.02 р., ОСОБА_2, довіреність № 2722 від 15.10.2013р.;

від відповідача - Семко Н.О., довіреність б/н від 08.01.2014р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ЖК", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2012 року

по справі № 5017/2918/2012

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Арциз Одеської області

до скаржника

про стягнення 308717,59 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012р. Фізична особа - підприємець (далі по тексту - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "ЮГ-ЖК" про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу від 26.06.2009р. у сумі 308717,59грн., з яких: 218400грн. - основний борг за період з 30.06.2009р. по 30.10.2010р., 76394,59грн. - пеня за період з 1.07.2009р. по 31.03.2012р., 13923грн.- 3% річних за той же період. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача усунути погіршення речі, а саме: транспортного засобу марки "КАМАЗ 5410" д/н НОМЕР_1 та напівпричепу "ОДАЗ" д/н НОМЕР_2 шляхом його відновлення за власний рахунок та стягнути на його користь витрати на оплату судового збору.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 173, 174, 193, 231 ГК України, ст.ст. 549, 61, 772, 764, 779 ЦК України мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди майна з правом викупу, укладеного між сторонами 26.06.2009р., зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів не виконав, а також затримав повернення речі наймодавцеві, яка з вини орендаря знаходиться в незадовільному стані.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2012р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ "ЮГ-ЖК" на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди майна з правом викупу у сумі 218400грн., пеню у сумі 22555 грн. 04 коп. за період з 30.07.09р. по 29.01.10р., 3% річних у сумі 8203 грн. 46 коп., 5849 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ЮГ-ЖК" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищеозначене рішення скасувати повністю та видати відповідну постанову.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, неповно з'ясувані обставини, що мають значення для справи та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме:

- висновок суду про те, що договір створює цивільні права та зобов'язання є хибним, оскільки суперечить ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України та ст. 640 ЦК України;

- суд не врахував, що акт приймання - передачі від 29.06.09р. свідчить лише про наявність наміру використання транспортного засобу, а не про його використання;

- висновок суду про те, що відповідач повернув об'єкт хибний, оскільки в акті від 10.11.10р. зазначено, що об'єкт оренди був знайдений без його участі і цей документ не свідчить про використання КАМАЗу саме відповідачем;

- висновок суду про відсутність в договорі умов викупу майна суперечить п.8.1 договору, яким встановлено, що майно переходить у власність орендаря за умови оплати суми у розмірі 54600 (13600/місячна орендна плата/ * 4 /місяця дії договору/, тому відповідно до ст. 16 ЗУ „Про фінансовий лізинг" цей договір є договором лізингу, а нарахування орендної плати, що в 4 рази перевищує вартість є невірним розумінням правової природи договору;

-судом порушено ст. 223 ГК України, ст. 258 ЦК України при визначенні дати спливу строку позовної давності щодо неустойки, оскільки його треба рахувати з 29.10.09р..

Крім того, скаржник вважає недійсним договір оренди майна із правом викупу від 26.06.09р., укладений сторонами, про що заявив відповідний позов до господарського суду Одеської області, на період розгляду якого апеляційне провадження в справі зупинялося.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник позивача спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія прийшла до висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2009р. між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "ЮГ-ЖК" (Орендар) був укладений договір оренди майна з правом викупу (далі -Договір), згідно якого перший зобов'язався передати у строкове платне користування другому КАМАЗ 5410 сідельний тягач д/н НОМЕР_1 та напівпричеп ОДАЗ д/н НОМЕР_2 (далі -майно) з наступним переходом права власності на нього від Орендодавця до Орендаря /п.1.1, 1.2.1/, а Орендар зобов'язався прийняти майно у строкове платне користування, сплачувати Орендодавцеві орендну плату, а згодом прийняти у власність /а.с.9-11/.

Згідно п. 1.2 договору вартість майна становить 54600грн. /п.п.1.2.2/, строк амортизації - 19 років /п.п.1.2.3/, стан майна на момент передання в оренду задовільний /п.1.2.4./, недоліків майна не має /п.1.2.5/.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони узгодили, що строк оренди складає 4 місяці з моменту прийняття майна, що орендується, за актом передання - приймання.

Умовами п.п.5.1, 5.2 Договору сторони встановили, що Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у розмірі 13650 грн. за місяць з врахуванням її індексації шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця не пізніше 30 числа кожного місяця.

П.п.8.1, 8.2 Договору передбачено, що майно, що орендується, переходить у власність Орендаря, за умови сплати суми в розмірі 54600грн.. Перехід права власності на майно від Орендодавця до Орендаря оформлюється шляхом складання (підписання та скріплення печатками) сторонами відповідного акта.

П.п. 10.1, 10.2 Договору передбачено, що строк його дії починає свій перебіг з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та закінчується після виконання вимог цього Договору.

Господарським судом вірно визначено, що цей договір за своєю правовою природою є договором оренди. Твердження скаржника стосовно того, що він має ознаки договору фінансового лізингу помилкове, оскільки договір не містить умов передбачених ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо лізингових платежів, а визначає лише розмір орендної плати. Висновок суду, про те, що договором не встановлено обов'язку орендаря викупати об'єкт оренди, а передбачено лише наявність такого права за встановленою у Договорі ціною є вірним, оскільки базується на відсутності умов щодо порядку викупу орендованого майна.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої цивільні права та обов'язки можуть виникати з договорів, або безпосередньо з актів цивільного законодавства через настання або ненастання певної події. Отже договір сторін є достатньою підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін і протилежне твердження скаржника не заслуговує уваги. Намагання відповідача визнати недійсним договір від 29.06.09р. в судовому порядку не було вдалим, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.13р. в справі №916/478/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.13р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.14р., у задоволені відповідного позову ТОВ "ЮГ-ЖК" відмовлено. За таких обставин, сторони і суд повинні керуватися умовами даного договору.

У відповідності до умов договору від 29.06.2009р. за актом приймання-передачі орендоване майно передано від СПД ОСОБА_1 до ТОВ "ЮГ-ЖК" /а.с.12/ Факт користування відповідачем означеним майном підтверджено і іншими документами, а саме, подорожніми листами (зокрема № 023629 від 18.07.10р), з яких випливає, що ТОВ "ЮГ-ЖК" здійснювалися перевезення на вантажному автомобілі КАМАЗ 5410 сідельний тягач д/н НОМЕР_1. Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо сплати орендної плати жодного разу не виконував. Як вбачається з матеріалів справи, через ненадання Орендарем транспортного засобу для огляду, позивач звернувся до правоохоронних органів, які в результаті оперативних дій виявили місцезнаходження транспортного засобу, що є об'єктом оренди, на базі ПП "Моноліт-Ізмаїл". Крім того, згідно протоколу огляду місця пригоди від 10.11.10р. правоохоронні органи вилучили транспортний засіб та повернули його позивачу разом з супутними документами, що підтверджено розпискою ФОП ОСОБА_1 /а.с.29,30, 44-54/. Той факт, що об'єкт оренди було вилучено не у відповідача і без його участі, жодним чином не впливає на обсяг його зобов'язань перед орендодавцем, тим більше, що учасниками процесу не надано доказів жодних законних підстав перебування орендованого відповідачем майна у іншої особи на момент його вилучення.

Таким чином, позивачем вірно визначено період користування ТОВ "ЮГ-ЖК" орендованим майном та відповідно до умов договору розраховано розмір орендної плати з 1.07.09р. по 30.10.10р. На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу ТОВ „ЮГ-ЖК" перед ФОП ОСОБА_1 за договором оренди майна з правом викупу від 29.06.09р. становить 218400грн., а тому місцевий господарський суд правомірно і у відповідності із умовами договору та вимогами ст.526 ЦК України стягнув з відповідача вказаний борг.

Приймаючи рішення щодо стягнення 3% річних, господарський суд правомірно послався на ч. 2 ст. 625 ЦК України, де зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, судом розглянуто вимогу про нарахування 3% річних у сумі 13923грн. за період з 30.07.2009р. по 30.10.2010р., в той час як позивач нарахував означену суму і просив її стягнути за період з 1.07.09р. по 31.03.12р. /а.с.13/. Обмеження періоду нарахування 3 % річних періодом виникнення основного боргу є безпідставним, оскільки суперечить ст. 625 ЦК України. Крім того, розрахунок 3 % річних, наведений в рішенні суду, не враховує зміну основного боргу в період його виникнення та не дорівнює сумі, стягнення якої суд вважає обгрунтованим, а саме 8203,46грн.. Розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, також має вади, оскільки ним не враховано, що відповідно до п.5.2 договору оплата має здіснюватися до 30 числа кожного місяця, тобто борг, як і право нарахування на нього річних відсотків, виникає з останього дня місяця, а не з першого.

За таких обставин, колегією самостійно здійснено розрахунок 3 % річних за період з 1.07.09р. по 31.03.12р., який додається до матеріалів справи, та визначено, що обгрунтований їх розмір становить 12967,12грн. і він підлягає стягненню за ст.625 ЦЙК України.

Щодо стягнення пені, то колегія вважає, що судом безпідставно задоволено відповідну вимогу, оскільки не було враховано, що договором сторін не встановлено такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка у вигляді пені та не визначено її розмір та порядок нарахування.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача усунути погіршення речі шляхом його відновлення за власний рахунок, то вона є обгрунтованою, оскільки відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини, але господарський суд дійшов вірного висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, так як відповідно до ст.786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі, тобто з 10.11.10р., позов подано за межами річного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, а саме 10.10.12р., що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ЖК" підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2012р. частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляють між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1 .Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ЖК" задовольнити частково, рішення господарського суду господарського суду Одеської області від 20.12.2012р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ЖК" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 218400 грн. основного боргу, 12967, 12 грн. - 3% річних та 4624,59 грн. судового збору за подачу позову.

В решті позову відмовити".

2 . Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ЖК" 774,84грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.07.14р..

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов