Рішення

від 20.12.2012 по справі 5015/4647/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа№ 5015/4647/12

за позовом: Прокурора Яворівського району в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача-1: Яворівської районної державної адміністрації, м. Яворів

до відповідача-2: Приватного підприємства «Полі-Продукт», м. Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держземагенства у Львівській області, м.Львів

про визнання незаконними та скасування розпоряджень Яворівської районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Яворівською РДА та ПП «Полі-Продукт»для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку загальною площею 11,3897 га, кадастровий №4625885200:01:000:0001, від 21.06.2006 р., зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за №04.06.464.00063 від 06.07.2006 р.

Суддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від прокуратури: Телюк Г.В.

Від позивача: Крук І. В.

Від відповідача-1: Мандат В.В.

Від відповідача-2: Копач Р.Ф.

Від третьої особи: Яговка М.І.

Суть спору:

Позовну заяву подано прокурором Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Яворівської районної державної адміністрації, ПП «Полі-Продукт»про визнання незаконними та скасування розпоряджень Яворівської районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Яворівською РДА та ПП «Полі-Продукт»для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку загальною площею 11,3897 га, кадастровий №4625885200:01:000:0001, від 21.06.2006 р., зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за №04.06.464.00063 від 06.07.2006 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2012р.

порушено провадження у справі та призначено розгляд на 27.11.2012р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду.

В судових засіданнях прокурор позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та поясненнях. В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує про відсутність у голови Яворівської РДА повноважень щодо передачі спірної земельною ділянки в оренду, посилаючись на ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Прокурор також посилається на частину 4 цієї ж статті, відповідно до якої обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Прокурор зазначає, що розпорядження №311 від 11.04.2006 року «Про передачу в оренду земельної ділянки ПП «Полі-Продукт»для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку», яке прийнято на підставі технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки суперечить вимогам ст.123 Земельного кодексу України, оскільки розпорядження видано на підставі технічної документації по встановленню меж земельної ділянки, а не технічної документації щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Прокурор також вказує, що на момент прийняття розпорядження №479 від 26.08.2004 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку для передачі в оренду»аж до 30.09.2005 року згадану земельну ділянку не було передано до земель запасу Лозинської сільської ради.

Як на підставу для визнання недійсним договору оренди прокурор посилається на ч.1 ст.203 ЦК України, якою передбачено,що зміст правочину не може суперечити положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Просить позов задовольнити.

Позивач позов підтримав з аналогічних підстав.

Представник відповідача-1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на те, що право користування земельною ділянкою у ПП «Полі-Продукт»виникло на підставі ст. 120 ЗК України, відповідно до якої при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2004 року відповідач-2 набув право власності на об'єкти нерухомості - будинки площею 470 м.кв., які складають єдиний майновий комплекс бази відпочинку, і попередньо належали Державному підприємству «Львівський радіоремонтний завод».

Відповідач-1 вказує, що посилання позивача на ст.ст.122, 123 ЗК України є безпідставним, так як вони на час прийняття спірних розпоряджень у 2004 та 2006 роках визначали порядок надання земельних ділянок у постійне користування, а не в оренду. Також відповідач-1 зазначає, що при переході прав на землю за відсутності зміни меж земельної ділянки та її цільового призначення, враховуючи що до відповідача-2 перейшло права власності на нерухоме майно, не вимагається виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідач вказує, що оскільки відповідно до змісту ст.120 ЗК України (редакція станом на 2004 рік) право на користування земельною ділянкою при набутті у власність нерухомості не поставлено у залежність від необхідності чи моменту передання цієї ділянки у землі запасу того чи іншого органу місцевого самоврядування, тому не є порушенням з боку Відповідача-2, яке вплинуло на процес та повноту реалізації Відповідачем 2 свого права на землю відповідно до ст.120 ЗК України і не було підставою оскарження дій (бездіяльності) відповідних органів.

Одночасно відповідач-1 вказує, що спір не підвідомчий господарському суду, та крім того, просить застосувати строк позовної давності на підставі ч.4 ст.267 ЦК України. Просить у позові відмовити.

Представник відповідача-2 позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні на позовну заяву. Посилається на придбання у 2004 р. нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці та реалізацію свого права як власника нерухомого майна отримати у користування земельну ділянку, необхідну для його обслуговування.

Представник третьої особи в судове засідання з»явився, позовні вимоги прокурора підтримав, позов просить задоволити.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

07.05.2004 року між приватним підприємством «Полі-Продукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Інтермаркет»було укладено Договір купівлі-продажу будівель, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. та зареєстрований в ЛО ДК БТІ та експертної оцінки за №4153656 13.05.2004 року.

10.05.2004 року між приватним підприємством «Полі-Продукт»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»було укладено Договір купівлі-продажу № 37.

Згідно вказаних договорів приватне підприємство «Полі-Продукт»набуло право власності на будівлі загальною площею 470,0 кв.м та інші об'єкти рухомого майна, в тому числі огорожу, що знаходяться за адресою с. Дубровиця, автотраса Городок-Жовква км 10, Яворівського району Львівської області, які складають єдиний майновий комплекс бази відпочинку і попередньо належали Державному підприємству «Львівській радіоремонтний завод». Наведений майновий комплекс бази відпочинку розташований на території Лозинської сільської ради за межами населеного пункту (автотраса Городок-Жовква км 10, Яворівського району Львівської області).

23.06.2004 року приватне підприємство «Полі-Продукт»звернулося з відповідним клопотанням до Яворівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації для оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташоване наведене вище придбане ним нерухоме майно.

26.08.2004 року розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації надано дозвіл приватному підприємству «Полі-Продукт»на розроблення технічної документації на земельну ділянку для передачі в оренду під базу відпочинку.

30.09.2005 року вказана земельна ділянка була передана в землі запасу Лозинської сільської ради.

30.12.2005 року Львівським обласним Головним управлінням земельних ресурсів надано висновок державної землевпорядної експертизи № 3660 щодо відповідності технічної документації на земельну ділянку автотраса Городок-Жовква км 10, Яворівського району Львівської області встановленим вимогам чинного законодавства, нормам і правилам та оцінена позитивно при умові виконання п.3. Вимоги п.3 приватним підприємством «Полі-Продукт»були виконані, що підтверджується висновком районного архітектора від 12.01.06р. №3.

Рішенням №343 від 17 березня 2006 року Яворівською районною радою Львівської області погоджено технічну документацію на земельну ділянку для передачі в оренду терміном на 20 років приватному підприємству «Полі-Продукт»площею 11,3897 для обслуговування бази відпочинку.

11.04.2006 року розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації надано в оренду земельну ділянку приватному підприємству «Полі-Продукт»в межах встановлених меж площею 11,3897 га, в тому числі забудовані землі 0,6961 га, ставки (під водою) 2,8356 га, лісонасадження 3,6582 га, інші 4,1998 га для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку в оренду терміном на 20 років за рахунок земель, які перебувають в запасі Лозинської сільської ради.

21.06.2006 року між Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області та приватним підприємством «Полі-Продукт»укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку, яка знаходиться на території Лозинської сільської ради, Яворівського району, Львівської області, площею 11,3897 га, (кадастровий номер 4625885200:01:000:0001) який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі за №04.06.464.00063 від 06.07.2006р. Між сторонами договору 21.06.2006р. був підписаний акт прийому- передачі вказаної земельної ділянки.

Наведені вище обставини сторонами не заперечуються.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Частинами першою та другою статті 6 цього Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів -накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною першою статті 41 зазначеного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України, рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Зазначеній нормі відповідають приписи статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Так, частиною першою цієї статті передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

За приписами статті 116 цього Кодексу (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття оспорюваних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 11.04.2006 року, дати прийняття розпорядження головою Яворівської районної державної адміністрації про надання в оренду земельної ділянки приватному підприємству «Полі-Продукт») встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З огляду на зазначене вище, оскаржувані розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації № 479 від 26.08.2004 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку для передачі в оренду»та розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації № 311 від 11.04.2006 року «Про передачу в оренду земельної ділянки ПП «Полі-Продукт»для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку»прийняті у межах повноважень Яворівської районної державної адміністрації у визначеному законодавством порядку, що діяло на момент такої передачі та з дотриманням відповідних норм.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу Кодексу, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вказаною нормою встановлено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване Розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації від 26.08.2004 року, яким надано дозвіл приватному підприємству «Полі-Продукт»на розроблення технічної документації на земельну ділянку для передачі в оренду під базу відпочинку площею 14,00 га було прийняте за результатами розгляду відповідної заяви власника об'єктів нерухомості, які розташовані на відповідній земельній ділянці та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права оренди на земельну ділянку.

Судом встановлено, що вказане розпорядження стосувалось лише розгляду заяви підприємства про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, та не визначало право оренди на земельну ділянку, зокрема, приватному підприємству «Полі-Продукт» чи будь-кому іншому, а лише надавало дозвіл на розробку технічної документації, що є одним з етапів в процедурі надання земельних ділянок у оренду.

Наведені вище обставини спростовують доводи прокурора щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваного розпорядження з тієї підстави, що на момент прийняття розпорядження №479 від 26.08.2004 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку для передачі в оренду»з підстав непередання спірної земельної ділянки до земель запасу Лозинської сільської ради станом на день її винесення.

Судом враховано, що попередній землекористувач орендованої земельної ділянки про порушення свого права землекористування не заявляв жодних вимог, прокурор в інтересах цього землекористувача чи органів, уповноважених погоджувати припинення його права землекористування позову також не заявляв.

Приписами статті 124 цього Кодексу (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною цільового

призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Позивачем не подано доказів, з яких вбачається, що земельна ділянка передавалася в оренду приватному підприємству «Полі-Продукт» із зміною цільового призначення чи передавалася із земель запасу під забудову. Прокурором не враховано, що на спірній земельній ділянці вже була розташована база відпочинку.

Зважаючи на те, що судом на підставі належних доказів не встановлено, що земельна ділянка передана в оренду терміном на 20 років приватному підприємству «Полі-Продукт»площею 11,3897 для обслуговування бази відпочинку із зміною цільового призначення чи із земель запасу під забудову, відповідно оспорювані розпорядження прийняті райдержадміністрацією в межах наданих їй законом повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушують права Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним

кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, за змістом ч.1 ст.116, ч.1ст. 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності, права користування та оренди земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин є укладеним та виконується сторонами.

Під час розгляду даного спору не доведено наявність правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору оренди земельної ділянки укладеного між Яворівською РДА та ПП «Полі-Продукт»для обслуговування будівель і споруд бази відпочинку загальною площею 11,3897 га, кадастровий № 4625885200:01:000:0001 від 21.06.2006 року, зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за №04.06.464.00063 від 06.07.2006р.

Прокурором не доведено, що спірний договір порушує права Львівської обласної державної адміністрації, та що розпоряджатися спірною земельною ділянкою має право саме Львівська обласна державна адміністрація, а не Яворівська райдержадміністрація.

Також судом не беруться до уваги доводи відповідача-1, що спір, який виник у даній справі є підвідомчий адміністративним судам, оскільки є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам права з огляду на наступне.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватно-правовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам. При цьому, судом враховано, що індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Тобто, спір, що виник внаслідок порушення права на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин дана справа підвідомча судам господарської юрисдикції.

З матеріалів справи також вбачається підставним посилання відповідача -1 на сплив позовної давності, що, у відповідності до ч. 4 ст. 264 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові. Заперечення прокурора про те, що перевірка законності у цій сфері була проведена ним лише у 2012 р., не заслуговують на увагу враховуючи, що жодних доказів існування будь-яких перешкод для своєчасного встановлення прокурором стверджуваного факту суду надано не було.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-7, 12, 32, 33, 43, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 24.12.2012р.