Рішення

від 20.12.2012 по справі 5023/4781/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р.Справа № 5023/4781/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків 2. Старосалтівської селищної ради, смт. Старий Салтів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройінвест", м. Харків про стягнення 77 069,70 грн. за участю представників:

прокурора - Хряка О.О. (посв. № 38 від 03.02.2012 р.)

1. позивача - Сосіної І.О. (дов. № 108/01-21/0816 від 16.01.2012 р.)

2. позивача - не з'явився

відповідача - Якубенко Ю.В. (дов. № б/н від 01.10.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - 1. Позивач) та Старосалтівської селищної ради (надалі - 2. Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройінвест" (надалі - Відповідач) на користь держави збитки, завдані засміченням земельної ділянки у розмірі 77 069,70 грн. "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" та покладення на Відповідача судові витрати.

Прокурор у судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Надає додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник 1. Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 2. Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконання листа Головного управління МВС України в Харківській області від 24.05.2012 року та враховуючи згоду Держекоіспекції України від 20.06.2012 року, Державною екологічною інспекцією у Харківській області у період 22,25,26 червня 2012 року було проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройінвест», за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 569/09-18.

До перевірки надано договір оренди землі від 14.03.2008 року з Старосалтівською селищною радою Вовчанського району, у відповідності до якого ТОВ «Стройінвест» приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва комплексу індивідуальних житлових будинків з відповідними об'єктами соціальної інфраструктури на території Старосалтівської селищної ради по вул. Лужанський шлях у с. Старий Салтів загальною площею 14,3411 га.

Під час перевірки було виявлено розміщення відходів на відкритій земельний ділянці (морфологічний склад: тверді побутові відходи, будівельні відходи - бита цегла. шифер, скляні та пластикові пляшки), що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Зазначене порушення законодавства про відходи також зафіксовано у акті обстеження засміченої земельної ділянки від 22.06.2012 року № 569/09-18засм.

За результатами перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 285/2725 05.05.1998 року (в редакції 2007 року згідно з наказом Мінприроди України від 04.04.2007 № 149, далі Методика), розраховано шкоду, завдану державі, загальний розмір якої склав 77069,70 грн.

Розрахунки розміру шкоди, заподіяний державі внаслідок засмічення земельних ресурсів разом з претензіями №№ 170-175 від 26.06.2012 були пред'явлені Відповідачу щодо добровільного відшкодування. В матеріалах справи відсутні докази щодо відшкодування Відповідачем шкоди.

Зі змісту договору вбачається, що земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її цільовому використанню: наявність стихійного сміттєзвалища. Не зважаючи на даний недолік Відповідач прийняв земельну ділянку в користування.

Одночасно суд зазначає, що згідно до умов договору, використання земельної ділянки є збереження стану об'єкту оренди відповідно до чинного законодавства.

Під час перевірки, за участю спеціалістів 1. Позивача, УкрНДІЕПу, представників 2. Позивача, встановлено, що засмічена будівельними та побутовими відходами земельна ділянка, якими, виявлені у ході перевірки, не являються тим стихійним сміттєзвалищем, що зазначено у договорі.

Також даний факт засмічення підтверджується поясненнями директора Відповідача Волковського В.В., де зазначає, що відходи із земельної ділянки, які були розташовані в іншій частині орендної площі, були вивезені у 2010 році.

Факт засмічення Відповідачем земельної ділянки, встановлено Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 29.11.2012 р., де розглядалась справа щодо звинувачення Білецького В.І. (заступник генерального директора ТОВ «Стройінвест», відповідно до наказу № 1 від 05.12.2011 р.), де останній у судовому засіданні визнає свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель", підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. а ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

У статті 35 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування, де: (1) Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування; (2) Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. (3) Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. (4) Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. (5) Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Згідно Вироку Вовчанського районного суду Харківської області та наявних матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ст. 17 Закону України "Про відходи", вимогами якої встановлені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до вимог якої: "Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей", інших нормативно-правових актів в сфері поводження з відходами, ТОВ "Стройінвест" на орендованій земельній ділянці допустило псування земельної ділянки через засмічення земельних ресурсів відходами.

Факт такої протиправної поведінки зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 569/09-18, в акті обстеження засмічення земельної ділянки та постановою про порушення кримінальної справи від 28.09.2012 року № 96120009.

Відтак вбачається наявність протиправної поведінки в діях Відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (ст. 17 Закону України "Про відходи") та у здійсненні заборонених правовою нормою дій - розміщення відходів не у встановленому місці.

Враховуюче вищенаведене, вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 77 069,70 грн. внаслідок невжиття заходів для ліквідації несанкціонованого сміття звалища.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, - «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, Відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 року № 35 спеціальні підрозділи Мінприроди - Державна екологічна інспекція в Харківській області - ліквідується 30.12.2011 року та з 01.01.2012 року створюється нова юридична особа, згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136 - Державна екологічна інспекція у Харківській області.

На теперешній час Державна екологічна інспекція у Харківській області діє на підставі Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджену наказом Міністерства екології та природний ресурсів України від 04.11.2011 N 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. за N 1347/20085.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості -є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Прокурора та Позивача по справі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, Закону України «Про відходи», Закону України "Про охорону земель", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест» (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, код ЄДРПОУ 33067004) на користь держави в особі Державної екологічна інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром,1 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 37999518) збитки, завдані засміченням земельної ділянки у розмірі 77 069,70 грн. на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Старосалтівської селищної ради на р/р 353112331700160, код ЄДРПОУ 37345943, УДКСУ у Вовчанському районі, МФО 851011 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест»(61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, код ЄДРПОУ 33067004) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) -1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2012 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.