Постанова

від 20.12.2012 по справі 5013/1383/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012 року Справа № 5013/1383/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді : Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Турбуєва А.О.

за участю представників сторін:

представник позивача: Чернов О.В., Кучер С.С.

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Червона калина», Кіровоградська область, Новгородківський район, с.Верблюжка,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2012 р. у справі № 5013/1383/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг», м. Кіровоград,

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Червона калина», Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Верблюжка,

про стягнення 250800,97 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрінг»звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Червона калина», Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Верблюжка про стягнення з відповідача - 250800,97 грн. заборгованості за договором позики №1 від 24.01.2006р., з яких: 212600,00 грн. основного боргу, 38200,97 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2012р. по справі №5013/1383/12 (суддя -Шевчук О.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Червона калина»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінг»- 250800,97 грн. заборгованості, з яких: 212600,00 грн. основного боргу, 38200,97 грн. 3% річних, а також 5016,02 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2012р. у справі № 5013/1383/12 відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В свої апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі

№5013/1383/12 від 08.11.2012р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ «Спрінг»повністю.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 20.12.2012р. представники позивача надали пояснення по справі та просять рішення суду залишити без змін; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи,24.01.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Спрінг»(надалі - позикодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Червона калина»(надалі - позичальник) укладено договір позики №1 (надалі - договір позики №1 від 24.01.2006р.) за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику, а останній зобов'язався повернути позику у строк та в порядку, визначеному цим договором (а.с.11-12). Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.1. договору позики №1 від 24.01.2006р., сума позики за цим договором становить 234000,00 грн., а термін надання позики позичальнику визначається з моменту його підписання сторонами до 20 грудня 2006 року. Термін, зазначений у п. 4.1. цього договору, може бути продовжений тільки за погодженням сторін - п.п. 4.1., 4.2. договору позики №1 від 24.01.2006р.

Відповідно до п. 5.1. договору позики №1 від 24.01.2006р.,сторони узгодили, що позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування встановленої даним договором суми позики на розрахунковий рахунок позикодавця.

Пунктом 5.3. договору позики №1 від 24.01.2006р. позичальник зобов'язався не пізніше 20.12.2006р. перерахувати позику в розмірі 234000,00 грн. в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позичальника. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем згідно платіжного доручення №21 від 25.01.2006р. було перераховано відповідачу позику в розмірі 234000,00 грн. (а. с. 14).

Також сторони узгодили, що за період, встановлений розділом 4 даного договору, починаючи з 25.01.2006р. по 20.12.2006р., позичальник зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позикодавця 10% від загальної суми позики за весь період користування позикою. Всього за період надання позики проценти до виплати складають 23400,00 грн. - п. 5.4. договору позики №1 від 24.01.2006р.

Також, згідно п. 7.1. договору позики №1 від 24.01.2006р., договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, тобто перерахування позичальником розміру позики в повному обсязі в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Господарський суд враховує, що відповідно до п. 5.4. договору позики №1 від 24.01.2006р., відповідач також зобов'язався перерахувати позивачу 10% від загальної суми позики за весь період користування позикою, що становить 23400,00 грн., що відповідає вимогам ст. 536 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, станом на 25.01.2006р.утворилась заборгованість в розмірі 257400грн., що складається з суми боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами(234000+23400).

12.10.2007р. повернув позивачу лише частину позики в розмірі 44800,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 12.10.2007р. (а.с. 15). Зазначена сума сплати направлена відповідачем на погашення процентів в сумі 23400,00 грн. та частини основної суми боргу відповідно до положень ст. 534 Цивільного кодексу України, а тому станом на день звернення з позовною заявою сума заборгованості склала 212600,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Доказів на підтвердження сплати відповідачем позивачу суми боргу в розмірі 212600,00 грн. ,в строк, що встановлений договором, сторонами суду не надано, тобто має місце прострочення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті.

Також, позивачем 09.10.2012р. було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою повернути борг в сумі 212600,00 грн. та 3% річних в сумі 38200,97 грн.

Відповідно до ст..525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом і зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу. При цьому, згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на скрутне матеріальне становище не може бути прийнято до уваги, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму основного боргу.

Зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, пунктом 6.1.2. договору позики №1 від 24.01.2006р. передбачено, що в разі порушення позичальником строку перерахування суми позики, передбаченого 4 і 5 розділами договору, в разі порушення грошового зобов'язання, позичальник також несе відповідальність за ст.ст. 623, 625 Цивільного кодексу України.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за період з 21.12.2006р. по 15.10.2012р. 3% річних в сумі 38200,97 грн. були задоволені судом обґрунтовано та законно.

Доводи відповідача ,викладені в апеляційній скарзі, в тому числі-стосовно того, що дія договору була продовжена до 26.12.2016р. не доведені належним чином,тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Червона калина", Кіровоградська область, Новгородківський район, с.Верблюжка, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2012 року по справі №5013/1383/12, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 25.12.2012р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько