Постанова

від 17.12.2012 по справі 18/5026/679/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа№ 18/5026/679/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Леськівської сільської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року

у справі № 18/5026/679/2012 (суддя Васянович А.В.)

за позовом прокурора Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області

до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Леськівська сільська рада

про стягнення 1 069 880,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року у справі №18/5026/679/2012 позов прокурора Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» про стягнення 1 069 880,40 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Леськівська сільська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року у справі №18/5026/679/2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 25.09.2012 року Київським апеляційним господарським судом було поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 26.11.2012 року Київським апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Леськівську сільську раду.

Прокурор приймав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, просив рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Леськівської сільської ради - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи приймали участь в судових засіданнях, в яких надали свої пояснення й підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача - Державної екологічної інспекції в Черкаській області у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Леськівської сільської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2011 року Державною екологічною інспекцією в Черкаській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Леськівським комунальним підприємством «Сільський сервісний центр» та складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.10.2011 року (а.с. 13), яким встановлено, що ЛКП «Сільський сервісний центр» не виконано припис, виданий Державною екологічною інспекцією в Черкаській області від 26.01.2011 року за №12, чим було порушено вимоги ст. ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема: пункт 2 припису не виконано, спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами (підземними водами) відсутній, що є порушенням ст.ст. 16, 23, 56 Кодексу України про надра; пункт 3 припису виконано частково, паспорту на прилади обліку не надано (лічильники ВТ-80); пункт 4 припису виконано частково, зони санітарної охорони свердловин перебувають в задовільному стані, межі першого поясу зони санітарної охорони свердловин в натуру винесені не на усіх свердловинах.

Згідно з виданою відповідачем довідки від 18.10.2011 року №40 за період з 08.08.2011 року по 14.10.2011 року Леськівським комунальним підприємством «Сільський сервісний центр» використано 122,3 тис.м3 води (а.с. 39).

Крім того, 17.10.2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області винесено припис №222 Леськівському КП «Сільський сервісний центр» в якому вказано, що спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (підземними водами) необхідно отримати до 20.02.2012 року та провести оснащення всіх свердловин контрольно-вимірювальними приладами (а.с. 32).

Разом з цим, постановою Державної екологічної інспекції у Черкаській області про накладення адміністративного стягнення № 001997 від 17.10.2011 року на директора відповідача - Поповича Василя Івановича накладено адміністративне стягнення у розмірі 255,00 грн. за порушення ст. 47 КУпАП (а.с. 33).

На вказану постанову про притягнення директора Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» Поповича В.І. до адміністративної відповідальності прокурором Черкаського району 26.03.2012 року внесено протест, за результатами розгляду якого, постанову скасовано, а адміністративну справу закрито, про що прийнято позивачем рішення від 27.03.2012 року на підставі ст. 284 КУпАП.

Відносини в галузі охорони використання природного ресурсу води регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом абзацу 4 ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Абзац 19 частини 1 статті 1 ВК України також містить визначення поняття «водокористування», що є використанням вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

В свою чергу, ч. 1 ст. 48 ВК України закріплює поняття «спеціального водокористування», що є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 ВК України).

Здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу віднесено законодавством до обов'язків водокористувачів (п. 9 ч. 1 ст. 44 ВК України). Частина 1 статті 49 ВК України додатково закріплює, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У матеріалах справи наявний дозвіл на спеціальне водокористування, який видано відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 26.06.2007 року терміном дії до 31.12.2012 року, згідно якого ціллю є водопостачання населення та господарсько-побутові потреби (а.с. 20-23).

В статті 21 Кодексу України про надра передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст. 110 ВК України).

Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, норми Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

З огляду на дане, позивачем розраховано збитки, завдані самовільним водокористуванням, за період з 08.08.2011 року по 14.10.2011 року в сумі 1 069 880,40 грн. При цьому, розрахунки здійснювались на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (формула № 23: Зсам = 100 * W * Тар * 0,3).

При прийняття оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність вини відповідача у порушенні вимог чинного природоохоронного законодавства є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Втім, колегія суддів не може визнати даний висновок таким, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, оскільки рішення суду не містить дослідження обґрунтованості розмірів заявлених до стягнення сум.

Як зазначалось вище, при здійсненні розрахунків позивач керувався Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Пунктом 9.1 Методики встановлено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м.) здійснюється за формулою: 3 сам = W * Тар*100, де, W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м., Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, Методикою №389 передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20 м.

Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Як вбачається з матеріалів справи, на балансі Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» обліковується вісім артезіанських свердловин, які знаходяться на території с. Леськи Черкаського району Черкаської області. Зазначені свердловини надані та передані відповідачу в оперативне управління згідно рішення Леськівської сільської ради від 22.03.2004 року та акта приймання-передачі від 29.04.2004 року. Глибина артезіанських свердловин що використовуються відповідачем більше 20 м. та становить 48-57 метрів кожна, зазначене також підтверджується гідрогеологічним висновком від 05.06.2007 року №519/03-04, який надано ДП «Центрукргеологія» та технічними паспортами свердловин, що перебувають у користуванні відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування Методики №389 при розрахунку розміру шкоди, оскільки, виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного використання відповідачем підземних вод без спеціального дозволу не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389.

Крім того, позивачем не спростовано факт забору відповідачем прісних підземних вод із двох підземних свердловин глибиною більше 20 м. в період з 08.08.2011 року по 14.10.2011 року, що з огляду на дію нормативного застереження, передбаченого п. 9.1 Методики № 389, також виключає можливість її застосування при визначенні розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування надрами.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від від 31.08.2011 року № 50/40, від 19.09.2011 року №2/149-10, від 15.11.2011 року №5021/971/2011.

З огляду на викладене та з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, зокрема п. 1.2 та п. 9.1 Методики, обсяги води, видобутої із свердловин глибиною 48-57 м., не можуть бути враховані при розрахунку розміру відшкодування збитків, оскільки п. 9.1 Методики встановлено обмеження по глибині свердловин, з яких здійснюється водокористування (до 20 м.), а відповідачем без отримання спеціального дозволу (ліцензії) було здійснено забір підземної прісної води із свердловин глибиною більше 20 метрів, відтак сума шкоди, нарахована позивачем, є безпідставно завищеною, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги під прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на вищезазначене судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем розміру шкоди, яка завдана відповідачем державі внаслідок самовільного видобування підземної води (без спеціального дозволу) на підставі п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, оскільки дана Методика не стосується спірних правовідносин та не підлягає застосуванню у даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Леськівської сільської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові прокурора Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» про стягнення шкоди, завданої державі самовільним користуванням надрами (підземною водою) у сумі 1 069 880,40 грн. відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Леськівської сільської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року у справі №18/5026/679/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2012 року у справі №18/5026/679/2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові прокурора Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Леськівського комунального підприємства «Сільський сервісний центр» про стягнення шкоди, завданої державі самовільним користуванням надрами (підземною водою) у сумі 1 069 880,40 грн. відмовити повністю.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 34924240) в доход Державного бюджету України 21 397,61 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 10 198,80 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 34924240) на користь Леськівської сільської ради (19640, Черкаська область, с. Леськи, вул. Жовтнева, 53, код ЄДРПОУ 33456597) 500,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №18/5026/679/2012 повернути до господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.