Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а/0570/13770/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року справа №2а/0570/13770/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Блохіна А.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.В., за участю представника позивача Скрипник Т.В., представника відповідача Пікалова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/13770/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремприватстрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремприватстрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003081503/21159 від 26 вересня 2012 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 62 740,00 грн., з яких за основним платежем - 50 192,00 грн., за штрафними санкціями - 12 548,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «НСК-БУД», що було виявлено в ході документальної невиїзної позапланової перевірки позивача. Підставою для таких висновків стало те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НСК-БУД» не підтверджуються наявність таких обставин, як врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «НСК-БУД» угод.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 778 від 28 серпня 2012 року було проведено з 28 серпня 2012 року документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року та січень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «НСК-БУД», за результатами якої складено акт перевірки № 1679/22-1-36082030 від 10.09.2012 року (далі Акт перевірки).

Прийняттю вищезазначеного наказу передувала відмова позивача надати витребувані податковою інспекцією документи з питань взаємовідносин із ТОВ «НСК-БУД» з посиланням на неможливість через їх вилучення правоохоронними органами.

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 50192,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 27 823,00 грн., за січень 2012 року у сумі 4227,00 грн., за лютий у сумі 18142,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно включений до складу податкового кредиту вересня 2011 року, січня 2012 року та лютого 2012 року податок за наслідком відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «НСК-БУД». В ході дослідження даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту та податкового зобов'язання задекларованих ТОВ «НСК-БУД» та ТОВ «Ремприватстрой». Підставою для вказаного висновку стали результати проведеної Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «НСК-БУД» (акт від 26 грудня 2011 року № 5060/15-312/36889109), в результаті якої встановлено відсутність в останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 5 березня 2012 року, що свідчить про проведення ним транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У наданій контрагентом позивача податкової звітності за вересень 2011 року ТОВ «НСК -БУД» відображено придбання товарів в ПП «НРМ-Строй» (ЄДРПОУ 33199944) та ПП «Термодок» (ЄДРПОУ 33199939), податкова звітність якими не надавалася з березня 2010 року.

26.09.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003081503/21159 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62740,00 грн., з яких за основним платежем - 50 192,00 грн., за штрафними санкціями - 12 548,00 грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ «НСК-БУД» та позивачем укладено договір поставки № 04/07 від 4 липня 2011 року.

В підтвердження виконання вищезазначеного господарського договору позивачем надані копії видаткових накладних, акт здавання прийняття виконаних робіт від 1 вересня 2011 року (т. 1 арк. справи 40, 49, 61, т. 2 арк. справи 57), копії податкових накладних на відповідну суму ( т. 1 арк. справи 41, 50, 62, 65, 78, 74, 76, т. 2 арк. справи 57).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, зазначені документи податковою інспекцією не досліджувалися в ході проведеної перевірки, оскільки оригінали цих документів вилучені за протоколом від 2 березня 2012 року в рамках кримінальної справи № 75-12-05-210/2.

Також позивачем були надані копії видаткових накладних № 16 від 18 січня 2012 року та №14 від 18 січня 2012 року, № 15 від 18 січня 2012 року, (т. 1 справи 77, 73, 75), та платіжних доручень на сплату коштів ( т.1 арк. справи 91-107), документи зведеного бухгалтерського обліку, а саме відомості по бухгалтерським рахункам 91, 631, 205, 361 (т. 1 арк. справи 90, 89, 82-85, 86-88), документи, що підтверджують використані придбаних позивачем товарів в ТОВ «НСК-БУД» в господарській діяльності (т. 1 арк. справи 108-146).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про те, що здійснений правочин між позивачем та ТОВ «НСК-БУД» є нікчемним, свого підтвердження не знайшли, тому що відповідачем порушена встановленої Податковим кодексом України процедура проведення документальних перевірок контролюючими органами (статті 85 Податкового кодексу України), оскільки в ході перевірки не досліджувалися документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять в собі інформацію про господарські операції, наслідки вчинення яких відображені позивачем в податковому обліку, висновки про завищення податкового кредиту засновані на документах, які не можуть бути доказами не відбуття господарських операцій, що свідчить про неправомірність висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за перевірені періоди по фінансово-господарським операціям з ТОВ «НСК-БУД» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «НСК-БУД» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «НСК-БУД» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем був наданий лист-запит, адресований начальнику відділу податкової міліції ДПІ у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на надання документів з питання фінансово-господарських відносин ТОВ «Ремприватстрой» та ТОВ «НСК-БУД», що були вилучені згідно протоколу від 2 березня 2012 року, але, як зазначено в акті, в ході перевірки зазначені документи податковою інспекцією не досліджувалися.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог пункту 85.9. статті 85 Податкового кодексу України.

Посилання апелянта на те, що за результатами автоматизованого співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів були виявлені розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань по ТОВ «НСК-БУД», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки результати автоматизованого співставлення не можуть бути доказами порушень податкового законодавства, а є лише базою даних інформаційного характеру.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/13770/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремприватстрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 18 грудня 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

А.А. Блохін

О.В. Карпушова