Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а/0570/12183/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року справа №2а/0570/12183/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Карпушової О.В., Міронової Г.М. при секретарі судового засідання Варчук О.В., за участю представника позивача Майтапової В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду 26 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/12183/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс-Груп» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 26 жовтня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс-Груп» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0001001500 від 06.09.2012 року, на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 73485,00грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0001011500 від 06.09.2012 року, на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173307,00грн., у тому числі 115538грн. - за основним платежем, 57769,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», що було виявлено в ході документальної невиїзної позапланової перевірки позивача. Підставою для таких висновків стало те, що позивач формував витрати в 3 кварталі 2011 року та податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від постачальника, по якому за висновками актів перевірок інших ДПІ встановлені порушення положень Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» угод.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку відповідача та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача з 16.08.2012р. по 22.08.2012року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» за період з 01.07.2011року по 30.09.2011року.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2012р. за №597/15-211-1/36169425, яким встановлені порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 73485,00грн. за 3 квартал 2011року та податок на додану вартість за серпень 2011року в сумі 115538,00грн.

В обґрунтування висновків акту перевірки позивача відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.01.2012року за №105/23-7/35060241 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мембрана техно-імпульс" та порушення ним ст. 203,215,228,662, 655 ЦК України через недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинам, здійснених по ланцюгу з контрагентами-покупцями. Також в акті перевірки міститься посилання на результати перевірки постачальника ТОВ "Мембрана техно-імпульс" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ріоба Селект» за період з 01.01.2010року по 31.12.2011року, відповідно до якого встановлено, що в ході складання акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ріоба Селект» не встановлено факту передання товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників згідно додатку №5 за період з 11.08.2010року по 31.10.2011року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

06.09.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001001500, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73485,00грн. та №0001011500, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115538,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 57769,00грн.

Також встановлено, що між ТОВ «Інтекс-Груп» та ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» було укладено договір №016/11 від 01.08.2011р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «Мембрана Техно-імпульс») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Інтекс-Груп») прийняти та оплатити товар згідно додатку №1 до договору (дизельний вілочний автонавантажувач типу STILL RS 40-25).

Виконання Договору №016/11 від 01.08.2011р. підтверджується податковою накладною від 11.08.2011року за №24 на суму 383400,00грн., в тому числі ПДВ 63900,00грн., видатковою накладною від 11.08.2011року за №РН-0000507 на суму 383400,00грн., в тому числі ПДВ 63900,00грн.

Розрахунки між сторонами за даним договором здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжного доручення №410 від 29.08.2011року на суму 383400,00грн.

Транспортування товару відбувалося автомобільним транспортом ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» згідно з договором про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №37 від 16.08.2010року за рахунок позивача від постачальника ТОВ «Мембрана техно-імпульс» до покупця позивача - ТОВ «Ядзакі Україна», що підтверджується товарно-транспортною накладною без дати та без номеру.

Реальність договору №016/11 від 01.08.2011р. підтверджується подальшою реалізацією придбаного товару ТОВ «Ядзакі Україна» на підставі договору поставки за №1510-2/10 від 15.10.2010року (дизельний вілочний автонавантажувач типу STILL RS 40-25).

Виконання Договору поставки за №1510-2/10 від 15.10.2010року підтверджується наступними первинними документами: податковою накладною від 11.08.2011року за №13 на суму 403852,62грн., в тому числі ПДВ 67308,77грн., видатковою накладною від 11.08.2011року за №24 на суму 403852,62грн., в тому числі ПДВ 67308,77грн.

Згідно з актом приймання-передання до договору №1510-2/10 від 15.10.2010року дизельний вілочний автонавантажувач типу STILL RS 40-25 передано покупцю 11.08.2011року, що не заперечується сторонами по справі.

Між ТОВ «Інтекс Груп» та ТОВ «Мембрана техно-імпульс» було укладено договір №015/11 від 25.08.2011р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «Мембрана техно-імпульс») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Інтекс Груп») прийняти та оплатити товар згідно додатку №1 до договору (акумуляторний вілочний автонавантажувач типу RХ 20-18). Сума договору склала 442608 грн., в т.ч. ПДВ 73768 грн.

Виконання Договору №015/11 від 25.08.2011р. підтверджується наступними первинними документами: за проведену передплату за товар ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» виписано податкові накладні за №189 від 25.08.2011року на суму 309825,60грн., в тому числі ПДВ 51637,60грн., і № 16 від 02.12.2011 р. на суму 132,782,40 грн., в тому числі ПДВ 22130,40 грн., а також видаткову накладну від 28.12.2011року за №989 на суму 442608 грн., в тому числі ПДВ 73768 грн.

Розрахунки між сторонами за даним договором здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжного доручення №407 від 25.08.2011року на суму 309825,60грн. та № 441 від 02.12.2011 р. на суму 132782,40 грн.

Вказаний товар в подальшому позивачем був реалізований ПАТ «Азот» на підставі договору поставки за №05/11 від 19.07.2011року (акумуляторний вілочний автонавантажувач типу RХ 20-18).

Згідно з актом приймання-передання до договору №05/11 від 19.07.2011року акумуляторний вілочний автонавантажувач типу RХ 20-18 передано покупцю 29.12.2011року, що не заперечується сторонами по справі.

В матеріалах справи також маються сертифікати відповідності на товар (акумуляторний вілочний автонавантажувач типу RХ 20-18, дизельний вілочний автонавантажувач типу STILL RS 40-25 ), які видані Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики терміном дії з 01.08.2011року по 31.12.2011року.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» господарських операцій, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових і видаткових накладних є підставою для включення до валових витрат і податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Посилання апелянта на те, що позивач формував витрати в 3 кварталі 2011 року від постачальника, по якому за висновками актів перевірок інших ДПІ встановлені порушення Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що в свою чергу призвело до висновків про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «Мембрана Техно-імпульс» угод, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 26 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/12183/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс-Груп» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 21 грудня 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

Г.М. Міронова