Постанова

від 06.12.2012 по справі 2-а-1441/11/1514

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 р.Справа № 2-а-1441/11/1514

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Сопільняк Олександр Миколайович

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кодимського районного споживчого товариства Одеської області, Прокуратури Кодимського району Одеської області на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до Кодимської міської ради Одеської області, комунального підприємства "Кодимське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправними та скасування рішення та реєстраційних дій, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Кодимське районне споживче товариство Одеської області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради №52 від 31 березня 2010 року «Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в м. Кодима Хлібокомбінату Кодимського РСТ на нежитлові приміщення по вул.Чкалова,13», стягнути з Кодимської міської ради матеріальні збитки, завдані незаконним рішенням, у розмірі балансової вартості зруйнованого нерухомого майна, в сумі 838 400 грн., та у відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням ділової репутації, честі і гідності, 100 000 грн., а також 2 700 грн. судових витрат. Крім цього позивач просив визнати протиправними дії посадових осіб КП «Кодимське РБТІ»щодо виконання п.2 рішення № 52 від 31.03.2010 року в частині здійснення реєстраційних дій.

В обґрунтування позову зазначено, що Кодимське Рай СТ є власником будівель та споруд хлібзаводу, проте оскаржуваним рішенням відповідача всупереч встановленого порядку фактично змінено власника цього нерухомого майна, що призвело до протиправного відчуження будівель хлібзаводу та спричинило матеріальні збитки.

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом і підстави для його поновлення відсутні. Ще одним мотивом для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив ту обставину, що юридичної особи з назвою «Кодимське райспоживтовариство», як це зазначено в свідоцтві про право власності від 09.01.2004 року, ніколи не існувало. Згідно п. 3 Статуту Кодимського районного споживчого товариства, прийнятого 25.12.2009 року, повна назва позивача -Споживче товариство -Кодимське районне споживче товариство, отже, свідоцтво про право власності від 09.01.2004 року беззаперечно не доводить, що власником спірного нерухомого майна на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було Кодимське РайСТ. Між тим суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що власником спірного майна був саме Хлібокомбінат Кодимського РайСТ, тому, виходячи з положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», дійшов висновку, що Кодимська міська рада, змінивши назву юридичної особи та адресу нерухомого майна шляхом оформлення права власності на спірне майно за Хлібокомбінатом Кодимського РайСТ, діяв відповідно до закону та в межах наданих повноважень.

В апеляційній скарзі прокуратура Кодимського району Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в частинні скасування рішення №52 від 31.03.2010 року задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Кодимське РайСТ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокуратури Кодимського району Одеської області підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга Кодимського РайСТ - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів вважає, що розглянувши дану справу по суті, суд першої інстанції фактично визнав причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, адже в протилежному випадку він мав залишити даний позов без розгляду.

Виходячи з положень ст.195 КАС України щодо перегляду судових рішень суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не розглядає питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

По суті ж спору колегія суддів зазначає наступне.

Главою 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад.

Згідно підпункту 10 пункту б) статті 30 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належить облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, що здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" з урахуванням вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, і, водночас, в недоторканності самого майна власника.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, Кодимське районне споживче товариство зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 01.07.1997 року і йому присвоєно ідентифікаційний код № 01706245, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.100, т.1).

З моменту реєстрації назва зазначеної юридичної особі та її юридична адреса - м. Кодима, вул. Леніна, 60, не змінювалась, про що також свідчать наявні в матеріалах справи копії Статутів позивача в редакціях 2004 та 2010 років (а.с. 57-60, 104-118).

На підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 02.07.2003 року № 230 Кодимському райспоживтовариству видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди Кодимського хлібзаводу, які розташовані по вул. Чкалова, 10 в м. Кодима Одеської області. Запис про реєстрацію права власності в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно внесено 09.01.2004 року.

Матеріали справи не містять жодного доказу щодо припинення або скасування права власності позивача на вищезазначене майно.

Разом з цим, рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради № 52 від 31.03.2010 року, яке є предметом спору у даній справі, оформлено право приватної власності Хлібокомбінату Кодимського РТС на нежитлові приміщення в м. Кодима, по вул. Чкалова, 13, загальною площею 2 763,7 кв.м (у зв'язку з тим, що невірно вказана адреса та назва підприємства). Цим же рішенням зобов'язано Кодимське РБТІ видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна та здійснити реєстрацію в електронному реєстрі.

Підставою для прийняття такого рішення слугувало звернення Балтської МДПІ від 29.03.2010 року про заміну свідоцтва про право власності на нерухоме майно Кодимського районного споживчого товариства на будівлі і споруди Кодимського хлібзаводу у зв'язку з невірно вказаною у попередньому рішенні адресою об'єктів нерухомості та назвою підприємства -Кодимський хлібзавод замість Хлібокомбінат Кодимського РАЙСТ.

16.04.2010 року Кодимською міською радою видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно -будівлі та споруди Кодимського хлібокомбінату, Хлібокомбінату Кодимського РАЙСТ.

Цього ж дня державним реєстратором прийняте рішення про реєстрацію права власності на зазначене у свідоцтві нерухоме майно за Хлібокомбінатом Кодимського РАЙСТ.

З метою надання правової оцінки діям відповідача колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.

З аналізу наведеної норми Закону слідує, що у випадку наявності технічної помилки в свідоцтві про право власності на нерухоме майно (як це зазначено в зверненні Балтської МДПІ) повноваження щодо виправлення такої помилки чинним законодавством надані виключно державному реєстратору, отже Кодимська міська рада, навіть і за наявності підстав для внесення виправлень у записах Державного реєстру прав, не має повноважень на вчинення таких дій.

Ретельно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протиправно, всупереч вимог чинного законодавства оскаржуваним рішенням фактично змінив власника нерухомого майна.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 23.06.1999 року до ЄДРПОУ включено юридичну особу Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства (ідентифікаційний код № 01732706), юридичною адресою якого зазначено м. Кодима, вул. Чкалова, 13 ( а.с.119-120).

Таким чином, Кодимське районне споживче товариство та Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства є абсолютно різними юридичними особами з окремими ідентифікаційними кодами, а відтак висновок суду першої інстанції щодо ідентичності назв цих двох юридичних осіб є помилковим.

Хибним є також висновок суду першої інстанції, що власником будівель і споруд Кодимського хлібзаводу на момент прийняття оскаржуваного рішення був Хлібокомбінат Кодимського РАЙСТ, адже в матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно доводили право власності на зазначене нерухоме майно у Хлібокомбінату.

Наявність невідповідності запису у свідоцтві про право власності на нерухоме майно щодо власника майна (Кодимське райспоживтовариство замість Кодимське районне споживче товариство) не давало підстав а ні відповідачу, а ні суду першої інстанції для висновку, що власником цього майна є саме Хлібокомбінат Кодимського РАЙСТ.

Згідно пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

У відповідності до п. 2.1 цього Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1 до Тимчасового положення), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно до п.3.3 Положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване.

Пунктом 3.9 Положення передбачено, що у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

Всупереч наведеним нормам чинного законодавства, державний реєстратор Кодимського районного БТІ, не перевіривши належним чином правовстановлювальні документи особи, яка звернулась із заявою про проведення змін у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, не отримавши згоди власника цього майна, прийняв рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно за юридичною особою з зовсім іншим ідентифікаційним кодом, тобто змінив власника цього майна.

До того ж, відповідно до ч.7 с.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію прав на нерухоме майно за Хлібокомбінатом Кодимського РАЙСТ державний реєстратор Кодимського районного БТІ здійснив на підставі заяви Балтської МДПІ, яка не була правонабувачем чи стороною правочину та уповноваженою будь ким з цих суб'єктів особою.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у даній справі обставини колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Кодимської міської ради прийняте не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, отже воно є незаконним і підлягає скасуванню, а дії посадових осіб КП «Кодимське РБТІ»щодо здійснення реєстраційних дій стосовно власника нерухомого майна по вул. Чкалова, 13 в м. Кодима є протиправними.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачеві прийняттям оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Визначення змісту моральної шкоди надано у ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України у відповідності з положеннями якої моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З наведеного слід зробити висновок, що відшкодуванню шкоди в обов'язковому порядку передує встановлення судом незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб та наявність причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і шкодою, за яку вимагається компенсація.

Позивачем не наведено жодного доводу в обґрунтування позовних вимог щодо завдання йому немайнової та майнової шкоди, ці вимоги не підтверджені жодним належним доказом.

За відсутності обставин, які вказують на наявність майнової та немайнової шкоди, безпосередніх винних дій Кодимської міської ради, що призвели до спричинення моральної шкоди Кодимському районному споживчому товариству, а сам позивач не надав доказів спричинення йому немайнових втрат, як таких, що сталися саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачеві відмовлено, здійснені ним судові витрати на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокуратури Кодимського району Одеської області -задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу Кодимського районного споживчого товариства Одеської області -задовольнити частково.

Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Кодимського районного споживчого товариства Одеської області до Кодимської міської ради Одеської області, комунального підприємства "Кодимське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправними та скасування рішення та реєстраційних дій, відшкодування моральної та матеріальної шкоди -скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Кодимського районного споживчого товариства Одеської області -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради №52 від 31 березня 2010 року «Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в м. Кодима Хлібокомбінату Кодимського РСТ на нежитлові приміщення по вул.Чкалова,13».

Визнати протиправними дії посадових осіб КП «Кодимське РБТІ»щодо виконання п.2 рішення № 52 від 31.03.2010 року в частині здійснення реєстраційних дій стосовно власника нерухомого майна по вул. Чкалова, 13 в м. Кодима.

В задоволенні вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.