Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2а-329/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 46499/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ ПЛАСТ» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ ПЛАСТ» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001072304 від 15.12.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001072304 від 15.12.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «ТТ Пласт» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Альфа-Мед 2006», про що складено акт від 02.12.2011 р. № 4082/23-4/35968963.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.1, п.2 ст. 215, ст.203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 68829,60 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 68829.60 грн. За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 р. №0001072304, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68831 грн., в тому числі: 68830 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Згідно матеріалів справи 18.02.2011 року ТзОВ «ТТ Пласт» засобами телекомунікаційного зв'язку подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова декларацію з ПДВ за січень 2011 року з додатками. Згідно додатку 5 до Декларації з ПДВ за січень 2011 року в розділі II (Податковий кредит) зазначено постачальника 346315620348, період виписки податкових накладних, дають право на податковий кредит - січень 2011 року, обсяг поставки 344148 грн., сума ПДВ - 68829,60 грн. Крім цього, ТзОВ «ТТ Пласт» відповідно до вимог п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих отриманих податкових накладних за період січень 2011 року. У реєстрі податкових накладих розділ

(Отримані накладні) зазначено отриману від ТзОВ «Альфа-Мед 2006» податкову накладну від 26.01.2011 року №44 на загальну суму 344148 грн., сума ПДВ - 68829,60 грн.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ТТ Пласт» проводило фінансово-господарські взаєморозрахунки з ТзОВ «Альфа-Мед 2006» згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2011 року №7, предметом якого є купівля-продаж труби газової SDR 11. Сума податку на додану вартість по контрагенту ТзОВ «Альфа-мед 2006» згідно податкової накладної

від 26.01.2011 р. №44 в розмірі 68829,60 грн. ТзОВ «ТТ Пласт» відображено у загальній сумі податкового кредиту (рядок 17 декларації з ПДВ за січень 2011 року). У бухгалтерському обліку дана господарська операція відображена відповідними проведеннями. Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень від 21.02.2011 р. №18 в сумі 50000 грн., в т.ч ПДВ 8333,33 грн., від 02.03.2011 р. №24 в сумі 50000 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., від 09.03.2011 р. №25 в сумі 104000 грн., в т.ч. ПДВ- 17333,33 грн., від 11.03.2011 р. №35 в сумі 130000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21666,67 грн.

Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08.06.2011р. №1767/23/34631561 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа-Мед 2006» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 року» згідно якого чисельність працюючих на підприємстві відповідно до податкових розрахунків комунального податку у 2010 -2011 роках складала 0 осіб. В звіті 1-ДФ за 1 квартал 2011 року наданого до ДПІ 06.05.2011 р. №9002920979, вказана лише 1 особа - директор підприємства. За даними декларацій з податку на прибуток скориговані валові доходи за 1 квартал 2011 року 28066.6 тис.грн. Основні засоби у ТзОВ «Альфа-Мед 2006» відсутні. До декларацій з податку на прибуток за І квартал 2011 р. додаток К1/1 не надавався. Значення в рядку 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» декларації відсутні, значення в рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні. На дату складання акту підприємство має стан платника «9» - направлено повідомлення за формою

№18-ОПП відсутність за місцезнаходженням.

Вище наведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Альфа-Мед 2006» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством України. Таким чином, правочини ТзОВ «Альфа-Мед 2006» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до п.1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здіснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товару чи виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається 5 сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 19.3 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох

примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів(робіт, послуг), податкова накладна виписується на кожну повну, або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно п. 198.2 ст. 198 згаданого кодексу датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, судом також порушено п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,1 1 статті 201 цього Кодексу. Відповідно п.200.1, п.200.2. п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ст.215, ст.20.3, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Згідно п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, несплачений позивачем податок на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає. що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Альфа-Мед 2006», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року (січень 2011 року), результати якої відображені в Акті № 4082/23-4/35968963 від 02.12.2011 року. В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «ТТ Пласт» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Альфа-Мед 2006», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року(січень 2011 року), чим порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового Кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2011 року (рядок 17) в сумі 68 829,60 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за січень 2011 року) в сумі 68 829,60 грн. податковим органом зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту ДПІ у Московському районі м. Харкова № 1767/23/34631561 від 08.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа - Мед 2006» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року», відповідно до яких встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. На підставі зазначеного вище Акту перевірку відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001072304 від 15.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 68 831 грн., з них 68830 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що у січні 2011 року ТзОВ «ТТ Пласт» проводило взаєморозрахунки з ТзОЗ «Альфа-Мед 2006». Згідно Договору купівлі-продажу № 7 від 17.01.2011 року ТзОВ «Альфа-Мед 2006» здійснило продаж товару - труби газової в сумі 344 148,00 гри., у тому числі ПДВ - 68 829,60 грн. Дані суми ТзОВ «ТТ Пласт» відповідно до податкових накладних включено до податкового кредиту декларації по ПДВ у січні 2011 року та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних. Оплата поставленого товару здійснювалась згідно платіжних доручень № 18 від 21.02.2011 року в сумі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №24 від 02.03.2011 року в сумі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №25 від 09.03.2011 року в сумі 104 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 17 333,33 грн. та №35 від 11.03.2011 року в сумі 130 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 21 666,67 грн.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Крім того відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності. Згідно ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 2 ст. 3 вказаного вище Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ст. 9 згаданого Закону є перинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції досліджено подані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема: Договір купівлі-продажу №7 від 17.01.2011 року, укладений між ТзОВ «Альфа-Мед 2006» та ТзОВ «ТТ Пласт»; податкова накладна ТзОВ «Альфа-Мед 2006» № 44 від 26.01.2011 року; накладна №44 від 26.01.2011 року про передачу та отримання товару - труби газової, укладеної між ТзОВ «Альфа-Мед 2006» та ТзОВ «ТТ Пласт». Крім того позивачем представлено документи, якими підтверджується подальше використання придбаного у ТзОВ «Альфа-Мед 2006» товару, зокрема: договір №1 від 03.01.2011 року, укладений між ТзОВ «ТТ Пласт» та ТзОВ НВО «Облсількомунгосп», податкова накладна №3 від 25.01.2011 року, накладна № 5 від 27.01.2011 року, витяг із журналу реєстрації видачі довіреностей за 20.01.2011 року. З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що факт придбання, поставки та використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів підтверджено належними первинними документами. Зазначені поставки відображені в бухгалтерському обліку позивача за січень 2011 року. Первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Оскільки відомості, зазначені у вказаних вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, то суд першої інстанції підставно вважав, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Даючи оцінку твердженням податкового органу про те, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ«Альфа-Мед 2006», не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, то суд першої інстанції вірно врахував,що згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину(угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини. спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що «фіктивність», як то вважав податковий орган, діяльності постачальників позивача, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами. Господарські операції позивача з вище вказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «ТТ Пласт» документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд підставно вважав, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій є помилковими, а відтак обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року по справі № 2а-329/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 року