Ухвала

від 21.12.2012 по справі 2а-1213/09/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 р. Справа № 93637/09 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Яворського І.О., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Покуття» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Покуття» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Івано-Франківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів 27.04.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Покуття» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 6929,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки вищевказану заборгованість сплачено не було, утворилася заборгованість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року позов задоволено. Суд виходив з того, що заборгованість в розмірі 6929,58 грн. і по адміністративно-господарських санкціях підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 7-032 від 27.02.2009 року за 2008 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачений ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не дотриманий, відповідно позов підлягає задоволенню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В основному покликання маються на те, що створили, робочі місця відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності, інвалідів в Україні», довели до відома центру зайнятості» про наявністю вакансій для інвалідів. А тому, не було підстав для задоволення позову.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік та виходячи з чисельності працівників - 39 чоловік, ТзОВ «Компанія «Покуття» повинно було створити 2 робочі місця та працевлаштувати на них інвалідів.

Слід зазначити, що стороною відповідача було здано звіт форми № 3-ПН про наявність вакансій станом на 10 червня 2008 року, де зазначено, що на підприємстві є дві вакантні посади для інвалідів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, аналіз норм чинного законодавства свідчить, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2008 року на адресу ТзОВ «Компанія «Покуття» Коломийський міськрайонний центр зайнятості надіслав повідомлення про неможливість направити осіб на заброньовані робочі місця для інвалідів, так як відсутні на обліку особи, які б мали професію «сторож», а тому на посаду начальника зміни підприємство із власної ініціативи знайшло інваліда, жителя іншого району і працевлаштували його. А відтак, було вжито всіх заходів для забезпечення інвалідів роботою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протягом цілого року вживав всіх заходів для працевлаштування інвалідів, відтак діяв в межах правового поля.

Проаналізувавши наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Покуття» задоволити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року по справі №2а-1213/09/0970 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Покуття» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.О. Яворський

В.П. Сапіга