Постанова

від 25.12.2012 по справі 5006/5/13б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 5006/5/13б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області на постанову та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року у справі господарського суду№ 5006/5/13б/2012 Донецької області за заявоюТОВ "Бурано" до ТОВ "Холсейл Деліверіс" про банкрутство за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2012 року порушено провадження у справі №5006/5/13б/2012 про банкрутство ТОВ "Холсейл Деліверіс" (далі -боржника) за заявою ТОВ "Бурано" (далі -ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Законом) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року (суддя Чорненька І.К.) визнано банкрутом відсутнього боржника та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора ТОВ "Бурано", якого зобов'язано до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 31).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області (далі -скаржник) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 02.04.2012 та закрити провадження у справі №5006/5/13б/2012, мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області на постанову господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року та, зокрема, зобов'язано скаржника до дня судового засідання надати суду апеляційної інстанції належні докази перебування банкрута на податковому обліку в ДПІ, видання керівником ДПІ наказу про проведення позапланової перевірки банкрута, як платника податків, вжиття заходів, направлених на проведення такої перевірки та наявність заборгованості (а.с. 38).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді -Богатиря К.В., суддів: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року у справі №5006/5/13б/2012 залишено без змін (а.с. 76 -77) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 31.10.2012 року та постанову суду першої інстанції від 02.04.2012 року у справі №5006/5/13б/2012, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 78 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом" №813/2000 від 22.06.2000 року та статей 4 1 , 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 31.10.2012 року та постанову суду першої інстанції від 02.04.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань . Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно зі статтею 6 Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отож, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що вексель -це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець ).

Згідно з частиною 1 статті 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя , за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Отож, за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису двох осіб - директора та головного бухгалтера, або уповноваженої особи, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили. Тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктами 2 - 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні".

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор 15.03.2012року звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 7 000 грн., що виникла за простим векселем серії АА №2210924, складеним 23.08.2011 року ТОВ "Холсейл Деліверіс", опротестованим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 20.02.2012 року за реєстром №872, з видачею нотаріусом Донецького міського нотаріального округу виконавчого напису за реєстром №873 від 20.02.2012 року про стягнення з векселедавця-боржника на користь векселедержателя-ініціюючого кредитора плати в розмірі 7 000 грн., а також витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 500 грн., на підставі якого було порушено виконавче провадження Постановою Відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку від 03.03.2012 року (а.с. 10, 88 - 89).

Матеріалами справи підтверджується, що вексель підписано однією особою -директором ТОВ "Холсейл деліверіс" Столбіним А.Є., який є єдиним засновником боржника. Підпис головного бухгалтера (бухгалтера) на векселі відсутній (а.с. 19, 88).

Також, суд першої інстанції встановив відсутність боржника за місцезнаходженням на момент порушення провадження у справі про банкрутство, що підтверджується записом №12661430005037650 від 13.02.2012 року у довідці з ЄДРПУО серії АЖ №355114-355116 та дійшов висновку про наявність однієї з підстав для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону (а.с. 15 -17).

Переглядаючи справу в апеляційній інстанції в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону, та залишив без змін прийняту у справі №5006/5/13б/2012 постанову від 02.04.2012 року.

При цьому, апеляційний господарський суд спростував доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях від 31.10.2012 року, про порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки суб'єкта господарювання щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство на предмет додержання ним приписів податкового законодавства у зв'язку з визнанням його банкрутом та введенням ліквідаційної процедури та зазначив, що орган податкової служби вправі провести таку перевірку в ході ліквідаційної процедури, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість для її проведення, його дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду (а.с. 70 -73).

Колегія суддів касаційного суду зазначає про погодження з висновками апеляційного суду на предмет проведення податкової перевірки.

Разом з тим висновки про те, що права податкового органу не порушуються внаслідок безпідставного визнання боржника банкрутом є помилковими з огляду на те, що незаконне введення ліквідаційної процедури позбавляє податковий орган права на стягнення податкової заборгованості у звичайному режимі, згідно Податкового кодексу України, з активного суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки, з введенням ліквідаційної процедури припиняється господарська діяльність боржника, вводиться спеціальний режим задоволення податкових вимог згідно законодавства про банкрутство. Відтак, апеляційному суду належало в повній мірі, відповідно до статті 101 ГПК України , переглянути підставність порушення провадження у справі про банкрутство, не обмежуючись доводами заявника апеляційної скарги.

Так, судами не досліджено оригіналу простого векселя, що міститься в матеріалах справи, на предмет відповідності його вимогам статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зокрема, на предмет підписання його уповноваженими особами від імені юридичної особи-векселедавця та набуття таким документом вексельної сили, незалежно від здійсненого нотаріусом протесту векселя та порушення виконавчого провадження.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суди не звернули уваги на те, що фотокопія статуту боржника, який міститься в матеріалах справи, є неповною, що позбавило суди можливості встановити наявність та повноваження органів управління боржником, зокрема перевірити наявність у штаті боржника посади бухгалтера (головного бухгалтера), підпис якого на векселі, що видається від імені юридичної особи, є обов'язковим (а.с. 18-24). Також, судами не перевірено уповноваження інших осіб на підписання векселів згідно відповідних рішень керівника боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року та постанова господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року у справі №5006/5/13б/2012 підлягають скасуванню, а справа направленню для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадію порушення провадження у справі про банкрутство.

При подальшому розгляді справи суду першої інстанції належить перевірити набуття векселем серії АА №2210924, складеним 23.08.2011 року ТОВ "Холсейл Деліверіс" вексельної сили, відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", встановити "безспірність" грошових зобов'язань за таким векселем відповідно до статей 1, 6 Закону та в контексті встановленого дійти висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство за грошовими вимогами, які випливають з такого векселя.

Також суду належить дослідити правовий статус органів управління боржника на предмет компетенції відповідних посадових осіб боржника видавати векселі та вчиняти підписи на векселях від імені юридичної особи боржника, витребувавши належно засвідчену фотокопію статуту ТОВ "Холсейл Деліверіс", штатний розпис та інші рішення боржника про уповноваження його посадових осіб на дії з векселями. Також, при подальшому розгляді справи судам належить дослідити обставини наявності у боржника податкової заборгованості за попереднім місцезнаходженням у місті Києві, Святишинського району, вул. Картвелішвілі, будинок 7/2, дослідити ким та на підставі яких документів до ЄДРПУО внесенно запис від 13.02.2012року про "внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" та належність такого запису в обґрунтування обставин відсутності ТОВ "Холсейл Деліверіс" за адресою місцезнаходження відповідно до статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

За наслідком дослідження зазначених обставин суду належить встановити наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону, а у випадку їх відсутності дійти висновку про можливість припинення необґрунтованого порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Донецької області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року та постанову господарського суду Донецької області від 02.04.2012 року у справі №5006/5/13б/2012 скасувати.

Справу №5006/5/13б/2012 передати для подальшого розгляду на стадії порушення провадження у справ про банкрутство до господарського суду Донецької області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко