Постанова

від 26.12.2012 по справі 10/171(9/32)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 10/171(9/32)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2010р. та

постанову Львівського апеляційного господарського судувід 30.10.2012р.

у справі №10/171(9/32)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного

підприємства "Ферріт"

про стягнення 187 400,00 грн. частки в статутному капіталі ТОВ ВТП "Ферріт",

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Ферріт" і просить суд стягнути з останнього 187 400,0 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положенні ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частки у статутному капіталі, у зв'язку з виходом позивача, як учасника, з товариства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2010р. (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. (головуючий, суддя Хабіб М.І., судді Мельник Г.І., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та задовольнити позов частково -стягнути з відповідача 139650,0 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно статуту відповідача у редакції від 05.06.2000р. позивач був учасником товариства з часткою у статутному капіталі 50%.

10.07.2001р. відбулися загальні збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення про вихід позивача із складу учасників товариства на підставі поданої ним заяви (а.с.102-103 т.).

Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції і не заперечується позивачем, датою його виходу з товариства є 10.07.2001р.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно частини 3 цієї статті, права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому у встановлений ст.54 Закону України "Про господарські товариства" строк вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Оскільки позивач вийшов з товариства 10.07.2001р, то відповідно до названої статті, розрахунки з позивачем мали бути проведені до 10.07.2002р.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, вже після виходу з товариства позивач ще додатково подав загальним зборам відповідача нотаріально засвідчену заяву від 26.07.2001р. про вихід з товариства, в якій зазначив, що будь-яких претензій, в тому числі майнових , до товариства та його учасників не має (а.с.105 т.1).

Частина 3 ст.12 ЦК України встановлює за особою право на відмову від свого майнового права.

При цьому відмова від відносного права здійснюється одностороннім правочином -заявою про це на адресу іншої сторони правовідносин, або вчиненням інших дій (поведінка особи), які свідчать про таку відмову.

Відмова від зобов'язального майнового права (тобто, від права вимоги кредитора) ідентична прощенню боргу .

Так, відповідно до ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Твердження позивача про те, що вказана заява була оформлена та подана виключно з метою державної реєстрації змін до установчих документів і не свідчила про відсутність з його боку претензій до товариства щодо здійснення виплат, пов'язаних з виходом учасника з товариства, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції чинне на момент виходу позивача з товариства законодавство передбачало, що для реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу учасників товариства, мала бути подана нотаріально засвідчена заява фізичної особи про добровільний вихід із складу засновників (учасників). При цьому внесення до вказаної заяви відомостей про наявність чи відсутність майнових вимог, претензій до товариства чи його учасників, пов'язаних з виходом фізичної особи з товариства, законодавством не вимагалось.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що відсутність упродовж більше 8 років з моменту виходу з товариства жодних звернень позивача до відповідача щодо виплати належної йому частки, а також наявність у заяві позивача від 26.07.2001р. відомостей про відсутність з його боку будь-яких претензій до товариства, в тому числі майнових, свідчать про відсутність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання, пов'язаного з виходом останнього з товариства.

За таких обставин підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. у справі №10/171(9/32) -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.