Постанова

від 30.10.2012 по справі 10/171(9/32)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.12 Справа № 10/171(9/32)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Мельник Г.І.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 22.02.2011 р., б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р.

у справі № 10/171 (9/32)

за позовом ОСОБА_2, м.Львів

до ТзОВ Виробничого торгівельного підприємства "Ферріт", м.Львів

про стягнення 187 400 грн. частки в статутному капіталі ТзОВ (з врахуванням доповнення до позовної заяви, яке по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а.с.108-112, Том 1).

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Рімель Г.М. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.12р. (головуюча суддя -Краєвська М.В., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) поновлено провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 від 22.02.2011 р. б/н на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р. у справі № 10/171 (9/32), справу призначено до розгляду на 28.08.2012 р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Краєвської М.В., розпорядженням керівника апарату суду від 27.08.12 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 10/171 (9/32)

27.08.12 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 10/171/(9/32) розподілено до розгляду судді -доповідачу Хабіб М.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.12р., у склад колегії для розгляду справи № 10/171/(9/32) господарського суду Львівської області введено суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г.

У зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.12р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 10/171 (9/32) замість суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г. введено суддів Гриців В.М. та Мельник Г.І.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.12р. у зв'язку з відрядженням судді Гриців В.М. до складу колегії для розгляду справи № 10/171/(9/32) замість судді Гриців В.М. введено суддю Якімець Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р. у справі № 10/171 (9/32) (суддя Довга О.І.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТзОВ ВТП "Ферріт" про стягнення частки в статутному капіталі ТзОВ ВТП "Ферріт" в сумі 187 400,00 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.10, 54 ЗУ «Про господарські товариства», ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що господарський суд під час нового розгляду справи не з'ясував тих обставин, які стали підставою для скасування Вищим господарським судом України рішення місцевого суду та постанови апеляційного господарського суду. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 до моменту виходу з товариства була учасником товариства з часткою 50% статутного капіталу.10.07.2001р.вона подала заяву загальним зборам товариства про вихід з товариства, яку збори задоволили. Відтак, датою виходу з товариства є 10.07.2001р. Для оформлення змін до установчих документів товариства 26.07.2001 року позивачка оформила нотаріальну заяву, якою фактично підтвердила свій намір вийти із складу учасників товариства, який був висловлений та погоджений загальними зборами учасників ТзОВ ВТП «Ферріт»10.07.2001 року. Зазначення в цій заяві про відсутність претензій до товариства стосується зобов'язань між сторонами, які виникли та тривали до подання такої заяви, проте не стосується зобов'язань товариства щодо виплати частки, яке повинно бути виконане в майбутньому, упродовж 12 місяців з моменту виходу з товариства. Крім того, скаржник вважає, що місцевим судом неправомірно не застосовані норми ст. 190 Цивільного кодексу України, ст.ст.66,139 ГК України та ст.54 Закону України «Про господарські товариства»при розрахунку вартості частки позивачки. Згідно з фінансовим звітом за 2001р. вартість майнових активів товариства станом на 31.12.2001р. становила 413 000грн, а вартість зобов'язань -33 000грн., відтак, сума чистих активів становила 380 000грн., а належна позивачі частка становила 190 000грн. Як стверджує позивач, їй було виплачено 2600грн. Виплата проводилась по видаткових касових ордерах, в яких позивачка розписувалась про отримання коштів. Однак, жодних документів про виплату цих коштів товариство позивачу не видавало. Згідно з чинним законодавством видаткові касові ордери виписуються в одному примірнику, що, на думку скаржника, не передбачає можливості видачі одержувачу коштів будь-яких квитанцій чи інших документів на підтвердження отримання готівки.

Таким чином, на думку скаржника, заборгованість відповідача становить 187 400грн.

В судовому засіданні представник скаржника, посилаючись на висновок №5016 судово - економічної експертизи від 26.06.2012р., усно уточнив вимоги апеляційної скарги, просить задоволити позов частково в сумі 139 650,00 (142 250,00 -2600,00) грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.2389 від 18.03.11р.) спростовує доводи скаржника та зазначає, що позивач ОСОБА_2 була прийнята до складу учасників ТзОВ ВТП «Ферріт»шляхом відступлення частки учасниками товариства. Її частка у статутному фонді становила 200 гривень, що відповідало 50 % статутного фонду. Внесків до статутно го фонду позивач не робила. Володіючи 50 % статутного капіталу товариства, позивач була повністю обізнана з дія льністю товариства, матеріальним, фінансовим станом, активами та пасивами товариства. 10 липня 2001 року загальними зборами товариства ОСОБА_2 було виведено зі складу засновників товариства згідно з її заявою. 26.07.2001р. позивач подала нотаріально посвідчену заяву про вихід із товариства та відсутність будь-яких майнових претензій до товариства та його учасників. Відповідач вказує, що в період з 10.07.2001р.по 26.07.2001р.товариство провело розрахунки з позивачем відповідно до ст.54 ЗУ «Про господарські товариства». У зв'язку зі знищенням відповідачем оригіналів у встановленому порядку, не має можливості надати документи на підтвердження проведеного розрахунку.

В письмових поясненнях (вх.5498 від 27.08.12р.) відповідач зазначив, що ТзОВ ВТП «Ферріт»з 2001р. своєї діяльності не припиняло, сплачувало податки, реквізитів не змінювало, таким чином, позивач, маючи претензії до товариства, мала можливість безпере шкодно в будь-який час звертатись до відповідача. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом, встановлений ст.257 ЦК України, та всупереч ст..ЗЗ ГПК України не надано належних доказів причин пропуску терміну. Для обґрунтування своїх вимог, які не підтверджені документально, позивач вдалася до створення нових документів, якими є висновок щодо визначення частки одного із засновників при виході з товариства, складений СПД ФО ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2, та висновок експерта, які, на думку відповідача, не можуть бути належними доказами у справі.

В судовому засіданні 16.10.12р. оголошувалась перерва до 30.10.12р., після перерви розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку у зв'язку із зміною у складі колегії суддів.

В судове засідання 30.10.12 р. представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи Представник позивача просив скасувати рішення місцевого суду, постановити нове, яким позовні вимоги задоволити в сумі 139 650,00грн., представник відповідача просив залишити рішення без змін, а апеляцій скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Свідоцтва про державну реєстрацію сер. А01 № 200992, довідок з ЄДРПОУ, витягу з ЄДР, ТзОВ ВТП «Ферріт»зареєстроване 20.09.1995р.

21.07.1997р. зареєстрована нова редакція статуту товариства (т.1, а.с.38 -.52), згідно з якою учасниками товариства є 4 фізичні особи, їх частки у статутному фонді товариства рівні -по 100грн. та становлять по 25% кожного, а саме:

ОСОБА_6 -100грн. -25%;

ОСОБА_7- 100грн. -25%;

ОСОБА_8 -100грн. -25%;

ОСОБА_9 -100грн.-25%.

02.12.1998р. зареєстровані зміни до установчих документів товариства(т.1, а.с.104), згідно з якими учасниками товариства є 3 фізичні особи, їх частки у статутному фонді товариства рівні -по 133,33грн. та становлять по 33,3 % кожного, а саме:

ОСОБА_6 -133,33грн. -33,3%;

ОСОБА_7- 133,3грн. -33,3%;

ОСОБА_8 -133,3грн. -33,3%;

Рішенням загальних зборів товариства від 17.05.2000р., яке оформлене протоколом №9 (т.ІІІ, а.с.80), до складу засновників товариства прийнято ОСОБА_2, виключено із складу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 В матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 24.05.2000р.(т. ІІІ, а.с. 83,84), з проханням вивести із складу засновників товариства та про проведення розрахунків в порядку, встановленому ст.54

Закону України «Про господарські товариства».

05.06.2000р. зареєстрована нова редакція статуту товариства (т.1, а.с.63 -.72), згідно з якою учасниками товариства є 2 фізичні особи, їх частки у статутному фонді товариства рівні -по 200грн. та становлять по 50% кожного, а саме:

ОСОБА_7- 200грн. -50%;

ОСОБА_2 -200грн. -50%.

10 липня 2001 року рішенням загальних зборів товариства, яке оформлене протоколом №20 (т.ІІІ, а.с. 81-82), до складу учасників товариства прийнято ОСОБА_11 та ОСОБА_12, виключено ОСОБА_2 із складу учасників товариства згідно поданої заяви, перерозподілено частки у статутному фонді наступним чином:

ОСОБА_7- 360 грн. - 90%;

ОСОБА_11- - 20 грн. -5 %,

ОСОБА_12 -20 грн. -5%.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 26 липня 2001 року (т.1,а.с.105), яка нотаріально посвідчена, ОСОБА_2 просить вивести її зі складу учасників товариства. Крім того, в заяві вказано, що будь-яких претензій, в т.ч. майнових, до товариства та його учасників вона не має.

13 серпня 2001 року зареєстрована нова редакція статуту товариства( т.1, а.с. 53-62), відповідно до якого учасниками товариства є:

ОСОБА_7, його частка у статутному фонді -360 грн. - 90%;

ОСОБА_11, його частка - 20 грн. -5 %,

ОСОБА_12, її частка -20 грн. -5%.

З фінансового звіту відповідача за 2001рік, наданого на вимогу місцевого суду Головним управлінням статистики у Львівській області ( т.1, а.с.99- 101), вбачається, що на початок року активи підприємства становили 819,0 тис. грн.., на кінець року -413,0 тис. .грн., чистий прибуток за рік -15,0 тис.грн.

На вимогу позивача на підставі фінансового звіту відповідача за 2001рік спеціаліст з бухгалтерського, податкового обліку та звітності -фізична особа-підприємець ОСОБА_5. (сертифікат САР № НОМЕР_1 від 31.12.2008 р.) надала висновок від 02.11.2011 р. щодо визначення частки одного із засновників при виході з товариства (т.ІУ, а.с. 14-17), згідно з яким станом на 10.07.2001р. чисті активи товариства становили 285,5 тис. грн.., а частка, що належить до виплати ОСОБА_2, -142.75 тис. грн.

Крім того, спеціаліст ОСОБА_5 склала баланс ТзОВ ВТП "Ферріт" станом на 10.07.2001р. (т.ІУ, а.с.30-31).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. (головуюча суддя -Краєвська М.В., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) призначено судову фінансово-економічну експертизу (т.ІУ, а.с.37-38, ), апеляційне провадження у справі № 10/171 (9/32) зупинене. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Чи мало ТзОВ Виробниче торгівельне підприємство "Ферріт" прибуток у 2001 році? Якщо так, то в якому розмірі?

- Яка сума до виплати належить ОСОБА_2 в зв'язку з її виходом зі складу учасників ТзОВ Виробничого торгівельного підприємства "Ферріт"-10.07.2001 р., виходячи з розміру в статутному капіталі товариства -50 %?

02.07.2012 р. судом апеляційної інстанції (вх. № 4175) отримано висновок № 5016 судово-економічної експертизи по господарській справі № 10/171 (9/32), складений 26.06.2012 р. експертом Львівського НДІ судових експертиз( т.ІУ, а.с. 52-54)

По першому питанню експерт надав наступний висновок: дослідженням поданої фінансової звітності підтверджується документально декларування ТзОВ «Ферріт»розміру чистого доходу за 2001р. в сумі 15 000,00 грн.

По другому питанню -за умови визнання судом балансу ТзОВ «Ферріт», складеного СПД ОСОБА_5 придатним для використання у експертному дослідженні, розмір частини прибутку товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку із виходом із складу його учасників може становити 142 250,00 грн.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.10 ЗУ «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (далі - Закон N 1576-XII), в редакції чинній станом 10.07.2001р., учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Згідно із ст.54 названого Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що з 1999р. вона була учасником товариства, належна їй частка у статутному капіталі товариства становила 33%.

В доповненні від 22.07.2009р. до позовної заяви (т.1, а.с. 108-111) позивач знову вказує, що з 1999р. була учасником товариства та зазначає, що належна їй частка у статутному капіталі товариства становила 50%.

Твердження позивача про те, що вона була учасником товариства з 1999р., суперечать фактичним обставинам справи, оскільки позивач ОСОБА_2 прийнята в число учасників товариства рішенням загальних зборів товариства від 17.05.2000р. (т.ІІІ, а.с.80). Згідно із статутом в редакції від 05.06.2000р. її частка у статутному капіталі становила 50% До прийняття позички в число учасників товариства учасником товариства був ОСОБА_6 з часткою 33,3%-чоловік позивачки, що підтверджено установчими документами товариства, поясненнями представників сторін та паспортом ОСОБА_2( т.1, а.с.14-16).

Матеріалами справи підтверджено, що після виходу з товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (рішення загальних зборів товариства від 17.05.2000р.), частки у статутному капіталі були розподілені між двома учасниками товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_2 порівно -по 50%.

Після виходу ОСОБА_2 з числа учасників товариства (рішення загальних зборів товариства від 10 .07. 2001 р.), частки у статутному капіталі були розподілені між трьома учасниками товариства: ОСОБА_7 -90 %,. ОСОБА_11 -5 % та ОСОБА_12-5%.

З матеріалів справи (рішень загальних зборів, заяв учасників про вихід) не вбачається, що перехід часток у статутному капіталі відбувався шляхом їх відступлення, тому доводи відповідача про те, що позивач була прийнята до складу учасників ТзОВ ВТП «Ферріт»шляхом відступлення частки учасниками товариства, є необґрунтованими. Водночас, суду не надано доказів проведення товариством розрахунків з вибулими учасниками та доказів внесення своїх часток до статутного капіталу прийнятими учасниками, чи тими, частка яких збільшилась ( ОСОБА_7). Відповідач пояснює відсутність доказів знищенням документів згідно з актом від 28.01.2009р., термін зберігання яких закінчився.

З фінансового звіту відповідача за 2001рік, наданого на вимогу місцевого суду Головним управлінням статистики у Львівській області ( т.1, а.с.99- 101), вбачається, що на початок та на кінець року неоплаченого капіталу, в т.ч. неоплаченого статутного капіталу, у відповідача не було, що дає підстави для висновку, що частки учасників були сплачені.. З матеріалів справи не вбачається, доказів не подано, що хтось із вибулих з товариства учасників ( крім позивача) має до товариства претензії щодо непроведення з ним розрахунків у зв'язку з виходом з товариства. Разом з тим, в названому фінансовому звіті вказаний розмір статутного капіталу на початок та на кінець року - 1.0 тис.грн., в той час як згідно з установчими документами відповідача статутний капітал відповідача в 2001р. становив 400грн.Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що в фінансовому звіті допущена помилка.

З огляду на рішення загальних зборів товариства від 10 липня 2001 року, оформлене протоколом №20, про виключення ОСОБА_2 із складу учасників товариства згідно поданої заяви (т. ІІІ, а.с. 81-82), суд погоджується з доводами сторін та вважає, що датою виходу позивача з товариства є 10.07.2001р.

Отже, в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто, до 10.07.2002р., з позивачем мали бути проведені розрахунки в грошовій чи натуральній формі відповідно до ст.54 Закону №1576.

В матеріалах справи відсутні докази виплати ОСОБА_2 після її виходу з учасників товариства коштів чи передачі майна. У позовній заяві позивач стверджує, що при виході з товариства правління товариства повідомило про те, що належна до виплати частка становить 10 500грн., з яких виплачено 2 600грн. (на початку 2003р. -500грн., в кінці 2005р. -1300грн., в травні 2006р. -800грн.).

Ці твердження позивача не підтверджені жодними доказами, відповідач їх заперечує.

Відповідач стверджує, посилаючись на заяву позивача від 26.07.2001р., що розрахунки з позивачем, пов'язані з виходом з товариства, проведені повністю. Відсутність доказів пояснює тим, що первинні та звітні бухгалтерські документи були знищені, на підтвердження чого суду наданий акт від 28.01.2009р. про виділення до знищення справ (документів), які не підлягають зберіганню( т.1, а.с.85-90), згідно з яким знищені документи за період з 1996р. по 2005р, зокрема, бухгалтерські звіти, баланси, первинні документи, що фіксують факт виконання господарських операцій, банківські документи (платіжні доручення, виписки банків), касові книги та документи, касові ордери тощо.

Суд оглянув оригінали касових книг за 2006рік, в яких зареєстровані видаткові касові ордери за 2006рік( копії видаткових касових ордерів за 2006р.в матеріалах справи), з яких. вбачається, що жодних виплат позивачу в 2006році товариство не здійснювало.

В доповненні від 22.07.2009р. до позовної заяви( т.1, а.с. 108-111) позивач вказує, що лише з наданого суду фінансового звіту відповідача за 2001р. їй стало відомо, що вартість майнових активів товариства станом на 31.12.2001р. становила 413 000грн, а вартість зобов'язань -33 000грн., відтак вартість чистих активів становила 380 000грн., а належна їй частка становила 190 000грн.

На думку колегії суддів, позивач, як учасник, що володів 50% статутного капіталу, та який згідно із законом мав право одержувати інформацію про діяльність товариства, зокрема, знайомитися з річними балансами, звітами товариства про його діяльність, протоколами зборів, знав або повинен був знати про вартість майнових активів товариства та про належну йому до виплати частки при виході з товариства .Відтак, ці доводи позивача є необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що після задоволення загальними зборами 10.07.2001р. заяви позивача про вихід з товариства, позивач подала нотаріально посвідчену заяву від 26.07.2001р. про вихід з товариства, в якій вказано про відсутність з її боку будь-яких претензій, в т.ч. майнових, до товариства та його учасників.

Твердження позивача, що ця заява була оформлена та подана виключно з метою державної реєстрації змін до установчих документів, що зазначення в цій заяві про відсутність претензій до товариства не стосується зобов'язань товариства щодо виплати частки, на думку суду, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з п. 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької дія льності, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року, яке було чинним в 2001р. (втратило чинність 01.07.2004р.) для реєстрації до установчих документів змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, подаються документи, що засвідчують добровільний вихід із складу засновників (учасників), а саме, при виході фізичної особи подається нотаріально за свідчена заява про вихід.

Отже, законодавством не передбачено внесення до заяви про вихід з товариства відомостей про наявність чи відсутність майнових вимог, претензій до товариства чи його учасників, пов'язаних з виходом фізичної особи..

Відтак, наявність в заяві позивача відомостей про відсутність у позивача будь-яких претензій, в т.ч. майнових, до товариства та його учасників, свідчить, що вони внесені в заяву з відома та зі згоди позивача, і ці відомості безпосередньо стосуються прав та обов'язків сторін, що виникають у зв'язку з виходом позивача з числа учасників товариства.

З матеріалів справи не вбачається, доказів не подано, що з моменту виходу з товариства (10.07.2001р.) і до звернення з позовом (23.02.2009р)позивач зверталась до відповідача з вимогами, претензіями щодо надання інформації про діяльність товариства, щодо визначення належної їй до виплати частки у зв'язку з її виходом з товариства( розмір частки не визначений в рішенні загальних зборів від 10.07.2001р., яким задоволено заяву позивача про вихід), чи виплати цієї частки.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, зокрема, ненадання відповідачем доказів проведення з позивачем розрахунків з об'єктивних причин (знищення документів у зв'язку із закінченням терміну зберігання); відсутність упродовж більш ніж 8 років з моменту виходу жодних звернень з боку позивача до відповідача щодо виплати частки, належної йому у зв'язку з виходом з товариства; подання позивачем після виходу з товариства нотаріально посвідченої заяви про відсутність з її боку будь-яких претензій, в т.ч. майнових, до товариства та його учасників; на думку апеляційного суду, відсутні підстави вважати, що з позивачем не були проведені розрахунки, пов'язані з його виходом з товариства.

Щодо посилань позивача на висновок спеціаліста ОСОБА_5 та експертний висновок, то ці документи свідчать про фінансовий стан відповідача в 2001р., проте не підтверджують доводів позивача про невиплату йому частки та не спростовують доводів відповідача про проведення розрахунку з позивачем. Крім того, вони не надавались місцевому суду при розгляді спору.

Слід також зазначити, що суд погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строку звернення з позовом, встановленого ст.257 ЦК України, однак сплив позовної давності є підставою для відмови в позові лише тоді, коли про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення.(ст.267 ЦК). Крім того, відмова у позові з підстав спливу позовної давності можлива при доведеності позову та, водночас, при зверненні з позовом після спливу позовної давності. При недоведеності позову, поданого після спливу позовної давності, в позові належить відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову та вважає необґрунтованими доводи скаржника.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення місцевого суду та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 . Рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2010 р. у справі № 10/171 (9/32) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Мельник Г.І

суддя Якімець Г.Г.