Постанова

від 26.12.2012 по справі 11пн/5014/2422/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2012 р. справа №11пн/5014/2422/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача: Ніколенко К.В. -за довіреністю від відповідача:не з'явився від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. (повний текст підписано 30.10.2012р.) по справі№ 11пн/5014/2422/2012 (суддя Москаленко М.О.) за позовомЛуганської шахтобудівельної територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості, м.Луганськ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Луганськ Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, м.Луганськ про визнання права власності, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Луганська шахтобудівельна територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державної закладу «Луганський державний медичний університет», м.Луганськ про визнання права власності на будівлю спортивної зали загальною площею 176,8кв.м з тамбуром, огорожею, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.15-я Лінія, № 1 «б».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2012р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації, м.Луганськ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. позовні вимоги Луганської шахтобудівельної територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості задоволені, за останньою визнано право власності на будівлю спортивної зали загальною площею 176,8кв.м з тамбуром, огорожею, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.15-я Лінія, № 1 «б».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів ст.ст.328, 331, 392 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державний заклад «Луганський державний медичний університет»звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що оспорюване рішення є незаконним та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2012р. було порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 18.12.2012р.

Луганська шахтобудівельна територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості у відзиві від 14.12.2012р. вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники скаржника та Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою президії Луганського обласного комітету профспілки робітників вугільної промисловості від 13.06.1968р., протокол № 27 (а.с.23), у зв'язку із введенням в експлуатацію двох житлових будинків по вулиці 3-я Донєцька, прийняте рішення про будівництво спортивної зали для шахтобудівельників та членів їхніх сімей з подальшою передачею його у профспілкові органи.

Будівництво спортзалу здійснювалось у 1968-1969 роках Шахтобудівельним управлінням № 4 Тресту "Кадієвшахтобуд" на замовлення Луганського обласного комітету профспілки робітників вугільної промисловості, правонаступником якого є Луганська шахтобудівельна територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, відповідно до вищезазначеної постанови.

Фактичне виконання та закінчення будівництва спірного майна підтверджено наявним у матеріалах справи Актом робочої комісії від 15.10.1969р. про прийняття закінченої будівництвом будівлі спортивного залу за адресою: м.Луганськ, вул.3-я Донєцька (а.с.24). Замовником вказаних робіт в Акті зазначений обласний комітет профспілок.

Робочу комісію з прийняття закінченого будівництвом об'єкту створено на підставі постанови президії обкому профспілки від 15.08.1969р. № 58 (а.с.25).

На підставі постанови № 9 від 02.03.1988р. президії Ворошиловградського шахтобудівельного територіального комітету профспілки робочих вугільної промисловості будівля спортивної зали загальною площею 176,8кв.м, розташована за адресою: м.Ворошиловград, вул.3-я Донєцька, біля будинку № 1, була прийнята на баланс територіального комітету профспілки робітників вугільної промисловості (а.с.26).

Станом на час закінчення будівництва спірного майна право власності на нього не потребувало державної реєстрації у відповідних державних органах.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, чинним на дату будівництва та вводу спірного майна в експлуатацію законодавством не було передбачено обов'язкової наявності у власника нерухомого майна інших правовстановлюючих документів, крім акту робочої комісії про прийняття закінченого будівництвом нерухомого майна, а також розпоряджень (постанов) про передачу збудованого такого майна відповідним установам та організаціям.

В рішенні господарського суду Луганської області від 22.09.2010р. у справі № 8/114пн, яке було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010р., встановлено факт відсутності у Державного закладу "Луганський державний медичний університет" та у Регіонального управління Фонду державного майна України по Луганській області доказів права державної власності на нежитлову одноповерхову будівлю спортзалу площею 176,8кв.м, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул. 3-тя Донецька, 1б, а також визнано недійсними результати конкурсу на право оренди зазначеного нерухомого майна, оформлені протоколом конкурсної комісії від 09.07.2009р.. Крім того, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 27.08.2009р. № 003318/09, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "Титул-Сіті".

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено, що будівля спортивного залу не є об'єктом державної власності та не належить Державному закладу «Луганський державний медичний університет».

У зв'язку з тим, що наявні у Луганської шахтобудівельної територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості документи не відповідають переліку правовстановлюючих документів, що підлягають реєстрації права власності в БТІ, про що зазначено в листі МКП БТІ від 09.09.2010р. №15/43-1646, останній звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Місцевим господарським судом було встановлено, що право власності на спірне майно було зареєстроване за Державним закладом «Луганський державний медичний університет»лише у 2011 році (а.с.42-43) на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.09.2011 № 286, яке в подальшому саме у частині оформлення за Державним закладом «Луганський державний медичний університет»права власності на спірне майно було скасовано постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 06.07.2012р. у справі № 2а-235/12 (а.с.44-49). Вказане судове рішення залишене без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012р. у справі № 2а-235/12/1213 та набрало законної сили.

Як вірно визначено судом першої інстанції, на час звернення Луганської шахтобудівельної територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості до суду державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2002р. за № 157/6445.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що перебування спірного майна на балансі у Державного закладу «Луганський державний медичний університет»ще не є безспірною ознакою наявності у нього права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Також правомірним є твердження суду першої інстанції, що надання Державному закладу «Луганський державний медичний університет»у постійне користування земельної ділянки площею 0,1859га, згідно Державного акту на право постійного користування землею 1-ЛГ № 000127/4 (а.с.50-51), не впливає на факт належності спірного майна Луганській шахтобудівельній територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності виникає на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, придбавається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на доведеність матеріалами справи факту будівництва спірного майна саме для шахтобудівельників та членів їхніх сімей з подальшою передачею його у профспілкові органи та недоведеність правових підстав перебування спірного майна на балансі скаржника, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання за Луганською шахтобудівельною територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості права власності на спірне майно.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права колегією суддів не приймаються виходячи з наступного:

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, та, крім того, зазначає, що суд не задовольнив його клопотання про перенесення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву (а.с.77-80) з доданими до нього документами зареєстрований в канцелярії господарського суду Луганської області 26.10.2012р., тобто після прийняття оспорюваного судового рішення 25.10.2012р. Крім того, на першому аркуші вказаного відзиву представником скаржника Писаренко Ю.В. визначено, що його здано до суду 26.10.2012р. 14.40. Отже, порушення процесуальних норм в частині не прийняття судом першої інстанції до розгляду зазначених документів колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Що стосується поданого скаржником клопотання про перенесення розгляду справи, то суд першої інстанції, відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, в статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право, зокрема, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави, за яких господарський суд може відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

В статті 69 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дні одержання позовної заяви.

З огляду на те, що скаржник (відповідач по справі) був обізнаний про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 02.10.12р. та 16.10.12р. (а.с.56, 65), колегія суддів дійшла висновку, що у нього було достатньо часу та можливості надати до суду витребувані документи та докази в підтвердження своїх заперечень.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 11пн/5014/2422/2012 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 11пн/5014/2422/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Луганськ -залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2012р. у справі № 11пн/5014/2422/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 6 примірників:

1 -позивачу

1 -відповідачу (скаржнику)

1 -третій особі 1 -у справу

1 -ГСЛО

1 -ДАГС