Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-5487/12/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5487/12/0170/10

16.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуру Медіа Груп"- Глінкіна Ольга Олегівна, довіреність № б/н від 20.06.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 31.07.12 у справі № 2а-5487/12/0170/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуру Медіа Груп" (вул. Козлова, 45-а, оф. 407, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРУ МЕДІА ГРУП" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0014391702 від 14.05.2012, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРУ МЕДІА ГРУП", в інший частини позову -відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУРУ МЕДІА ГРУП"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014391702 від 14.05.2012, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1961,50грн., у тому числі 1569,20грн.- сума грошового зобов'язання за основним платежем та 392,30грн.- за штрафними санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають діючому законодавству, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.05.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014391702, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1961,50грн., у тому числі 1569,20грн.-за основним платежем, 392,30грн.-за штрафними санкціями.

Передумовою прийняття стосовно позивача оскаржуваного рішення став акт від 20.04.2012 №1461/17-2/33775306 фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення: підпункту 164.2.1. пункту164.2 статті164; підпункту168.1.4. пункту168.1 статті 168; пункту167.1 статті 167; підпункту "а" пункту 176.2 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 1569,20грн.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету є пояснення фізичної особи ОСОБА_5, яка перебувала у трудових відносинах з позивачем. Згідно до вказаних пояснень вбачається, що дана особа нібито отримувала заробітну плату за січень та лютий 2012 року у сумі 6500,00грн. Відповідно до наказу № 11-л від 01.02.2011 ОСОБА_5 прийнята на посаду редактора сайту з окладом згідно штатного розкладу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що пояснювальні записки фізичних осіб, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, на підставі яких відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, що у акті перевірки не наведено жодного первинного документу, який б підтверджував розмір виплаченого працівникам доходу у розмірі, що зазначений у поясненнях колишніх працівників.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача, а саме: штатний розклад, відомості на виплату грошей, виписки із відомості нарахування заробітної плати працівника за відповідний період, які повністю підтверджують розмір доходу, спростовується висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо неутримання та неперерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Судова колегія відмічає, що відповідно до пункту 80.6. статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника.

Судова колегія звертає увагу на те, що податковий орган при проведені фактичної перевірки з цих підстав повинен перевірити облік витрат на оплату праці та відомості про оплату праці працівника. Проте, в порушенні вказаної норми первинні документи позивача, а саме: штатний розклад, табелі обліку робочого часу, відомості про оплату праці відповідачем взагалі не перевірялися.

Отже, акт перевірки від 20.04.2012 №1461/17-2/33775306, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є належним та достатнім доказом, який підтверджує розмір доходу виплаченого позивачем на користь фізичних осіб, колишніх працівників позивача.

Судом першої інстанції також не встановлена наявність доказів, які підтверджують виплату позивачем доходу на користь ОСОБА_5 більшого ніж зазначений у відомостях на отримання грошей, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без достатніх правових підстав та на підставі акту, який не є належним та достатнім доказом порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки судом встановлено помилковість визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1569,20грн. за наслідками перевірки то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні 392,30грн. штрафних слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2012 у справі № 2а-5487/12/0170/10 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко