Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а-13422/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2012 р. о 12:23 Справа №2а-13422/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представника позивача -Харманська Д.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Діана-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Приватне підприємство "Діана-Крим" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004752204 від 13.11.2012 року про донарахування податку на прибуток в сумі 171657 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту, що має ознаки "нікчемності" за 3-й квартал 2011 року.

Ухвалами суду від 28.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення по суті справи, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні 20.12.2012 року представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток по правовідносинах з сумнівним контрагентом, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Зауважив, що свідоцтво платника ПДВ контрагента анульовано, щодо керівника цього підприємства порушено кримінальну справу.

Представник відповідача у судове засідання 24.12.2012 року не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи; жодних клопотань чи пояснень суду не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень та неявка його представника не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 32085609) (а.с.29).

Податковими органами проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Луна-09» (ЄДРПОУ 36583185) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року №6653/22-1/32085609 (далі -Акт) (а.с.9-17 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року у сумі 171657,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №0004752204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 171657,00 грн. (а.с.7-8).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у акті №632/23-4/32085609 від 25.01.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Луна-09» (ЄДРПОУ 36583185) за серпень 2011 року; висновків інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково- довідкової системи ЦБД ДПА України, АРМ «ОПП», АРМ прийняття та обробка звітності «Бест «Звіт», АІМ «Облік платників та платежів», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до зазначеного вище акту, податковими органами встановлено, що у серпні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Луна-09» (ЄДРПОУ 36583185), свідоцтво платника ПДВ якого анульовано, оскільки підприємство має стан «8» - «до реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», щодо керівника якого порушено кримінальну справу, за рахунок якого отримав податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ. Виявлено ознаки нікчемності угод між цими контрагентами, оскільки неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності зазначеного контрагента, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

В Акті також зазначено, що перевіркою встановлено не підтвердження господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Враховуючи порушення, викладені в зазначеному вище акті перевірки, встановлено завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на суму 746335,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 171657,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0015272301 від 24.02.2012 року про донарахування позивачу ПДВ всього у сумі 186583,75 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 149267,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37316,75 грн., прийняте за актом №632/23-4/32085609 від 25.01.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Луна-09» (ЄДРПОУ 36583185) за серпень 2011 року, який став підставою для висновків в Акті про заниження податку на прибуток та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскаржене позивачем в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АРКрим від 14.05.2012 року у справі №2а-3022/12/0170/21, що залишена в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0015272301 від 24.02.2012 року про донарахування позивачу ПДВ всього у сумі 186583,75 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 149267,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37316,75 грн. (а.с.45-61 т.2).

Під час розгляду справи №2а-3022/12/0170/21 суди дійшли висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно, повністю підтверджено правомірність включення позиваем до податкового кредиту серпня 2011 року сум ПДВ в розмірі 149267,00 грн. по правовідносинам з ТОВ «Луна-09», перевірено використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у зазначеного контрагента товарів.

Крім того, судом перевірено правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року у сумі 171657,00 в результаті завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на суму 746335,00 грн . суд вважає безпідставними.

Відхилення з Актом у сумі 746335,00 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 171657,00 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ «Луна-09».

Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Луна-09» (постачальник) було укладено договір постачання паливно мастильних матеріалів (далі - пмм) №6 від 03.01.2011 року (а.с.30-33 т.1).

У 3-му кварталі 2011 року (серпень 2011 року) на адресу позивача було здійснено поставку пмм на загальну суму 746333,22 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про передачу цих товарів (ПММ), їх транспортування а саме, поставка та передача товарів у серпні 2011 року підтверджується: видатковими накладними, наданими ТОВ «Луна-09» №РН-0000635 від 03.08.2011 року, №РН-0000636 від 12.08.2011 року, №РН-0000637 від 13.08.2011 року, №РН-0000594 від 16.08.2011 року, №РН-0000595 від 23.08.2011 року, №РН-0000596 від 25.08.2011 року, №РН-0000597 від 30.08.2011 року, №РН-0000638 від 31.08.2011 року; специфікаціями закупки пмм на 2011 рік (а.с.49-63 т.1).

Оплата за пмм підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеним вище контрагентом - платіжними дорученнями: №840 від 15.08.2011 року ; №845 від 16.08.2011 року ; №865 від 23.08.2011 року ; №884 від 25.08.2011 року; №894 від 31.08.2011 року (а.с.14-18 т.2).

Отриманий товар оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

Використання у власній господарський діяльності позивача пмм, отриманих від ТОВ «Луна-09» підтверждується договорами на транспортно-експедиторське обслуговування №01/11 від 01.11.2010 року, про надання транспортних послуг №889/11 від 22.12.2010 року, про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом №43/09/37 від 25.08.2009 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №01/01/2009-3 від 01.01.2009 року, транспортного експедирування №10-Т7 від 31.12.2010 року, перевозу грузів №609 ВХ від 22.10.2010 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №230 від 01.07.2008 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №214 від 01.07.2011 року; картками обліку транспортної роботи та руху палива, подорожніми листами, відомістю позивача (т.1 а.с.82-83, 90-91, 95-97, 113-132, 238-250; т.2 а.с.1-13,66-86).

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

В силу викладеного, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року на суму 746335,00 грн. (по правовідносинам з ТОВ «Луна-09» у серпні 2011 року) підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 171657,00 грн.є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, натомість в обґрунтування своїх доводів зазначено про порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагенту позивача.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеним вище контрагентом у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ останнього у звзку з тим, що останній мав стан платника «8» - до реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Луна-09» відбулося лише 31.08.2011 року, тобто після вчинення правочинів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами ЗАТ"Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована, до того ж матеріалами справи підтверджено не тільки мету, а й факти використання пмм у господарській діяльності позивача.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення від 13.11.2012 року №0004752204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 171657,00 грн. визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1717,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 24.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі буде складено 28.12.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року №0004752204 про збільшення Приватному підприємству "Діана-Крим" (ідентифікаційний код 32085609) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 171657,00 грн.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Діана-Крим" (ідентифікаційний код 32085609) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1717,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби ).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова