Ухвала

від 15.04.2013 по справі 2а-13422/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13422/12/0170/4

15.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Діана-Крим" - Харманська Діна Олександрівна, довіреність № б/н від 01.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-13422/12/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 24.12.12

за позовом Приватного підприємства "Діана-Крим" (вул. Гоголя, 76/21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 адміністративний позов Приватного підприємства "Діана-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року №0004752204 про збільшення Приватному підприємству "Діана-Крим" (ідентифікаційний код 32085609) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 171657,00 грн.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Діана-Крим" (ідентифікаційний код 32085609) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1717,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби ).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток по правовідносинах з сумнівним контрагентом, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Зауважив, що свідоцтво платника ПДВ контрагента анульовано, щодо керівника цього підприємства порушено кримінальну справу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 32085609) (а.с.29).

Податковими органами проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Луна-09" (ЄДРПОУ 36583185) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року №6653/22-1/32085609 (далі -Акт) (а.с.9-17 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року у сумі 171657,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №0004752204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 171657,00 грн. (а.с.7-8).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у акті №632/23-4/32085609 від 25.01.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Луна-09" (ЄДРПОУ 36583185) за серпень 2011 року; висновків інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ "Аудит", пошуково- довідкової системи ЦБД ДПА України, АРМ "ОПП", АРМ прийняття та обробка звітності "Бест "Звіт", АІМ "Облік платників та платежів", Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до зазначеного вище акту, податковими органами встановлено, що у серпні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Луна-09" (ЄДРПОУ 36583185), свідоцтво платника ПДВ якого анульовано, оскільки підприємство має стан " 8" - "до реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", щодо керівника якого порушено кримінальну справу, за рахунок якого отримав податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ. Виявлено ознаки нікчемності угод між цими контрагентами, оскільки неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності зазначеного контрагента, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

В Акті зазначено, що перевіркою встановлено не підтвердження господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Враховуючи порушення, викладені в зазначеному вище акті перевірки, встановлено завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на суму 746335,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 171657,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0015272301 від 24.02.2012 року про донарахування позивачу ПДВ всього у сумі 186583,75 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 149267,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37316,75 грн., прийняте за актом №632/23-4/32085609 від 25.01.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Луна-09" (ЄДРПОУ 36583185) за серпень 2011 року, який став підставою для висновків в Акті про заниження податку на прибуток та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскаржене позивачем в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АРКрим від 14.05.2012 року у справі №2а-3022/12/0170/21, що залишена в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0015272301 від 24.02.2012 року про донарахування позивачу ПДВ всього у сумі 186583,75 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 149267,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37316,75 грн. (а.с.45-61 т.2).

Під час розгляду справи №2а-3022/12/0170/21 суди дійшли висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно, повністю підтверджено правомірність включення позиваем до податкового кредиту серпня 2011 року сум ПДВ в розмірі 149267,00 грн. по правовідносинам з ТОВ "Луна-09", перевірено використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у зазначеного контрагента товарів.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з п. п. 14.1.191. п.14.1. ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відхилення з Актом у сумі 746335,00 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 171657,00 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ "Луна-09".

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ "Луна-09" (постачальник) було укладено договір постачання паливно - мастильних матеріалів (далі - ПММ) №6 від 03.01.2011 року (а.с.30-33 т.1).

У 3-му кварталі 2011 року (серпень 2011 року) на адресу позивача було здійснено поставку пмм на загальну суму 746333,22 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про передачу цих товарів (ПММ), їх транспортування а саме, поставка та передача товарів у серпні 2011 року підтверджується: видатковими накладними, наданими ТОВ "Луна-09" №РН-0000635 від 03.08.2011 року, №РН-0000636 від 12.08.2011 року, №РН-0000637 від 13.08.2011 року, №РН-0000594 від 16.08.2011 року, №РН-0000595 від 23.08.2011 року, №РН-0000596 від 25.08.2011 року, №РН-0000597 від 30.08.2011 року, №РН-0000638 від 31.08.2011 року; специфікаціями закупки ПММ на 2011 рік (а.с.49-63 т.1).

Оплата за ПММ підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеним вище контрагентом - платіжними дорученнями: №840 від 15.08.2011 року ; №845 від 16.08.2011 року ; №865 від 23.08.2011 року ; №884 від 25.08.2011 року; №894 від 31.08.2011 року (а.с.14-18 т.2).

Отриманий товар оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

Використання у власній господарський діяльності позивача ПММ, отриманих від ТОВ "Луна-09" підтверджується договорами на транспортно-експедиторське обслуговування №01/11 від 01.11.2010 року, про надання транспортних послуг №889/11 від 22.12.2010 року, про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом №43/09/37 від 25.08.2009 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №01/01/2009-3 від 01.01.2009 року, транспортного експедирування №10-Т7 від 31.12.2010 року, перевозу грузів №609 ВХ від 22.10.2010 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №230 від 01.07.2008 року, на транспортно-експедиторське обслуговування №214 від 01.07.2011 року; картками обліку транспортної роботи та руху палива, подорожніми листами, відомістю позивача (т.1 а.с.82-83, 90-91, 95-97, 113-132, 238-250; т.2 а.с.1-13,66-86).

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

В силу викладеного, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, натомість в обґрунтування своїх доводів зазначено про порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагенту позивача.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеним вище контрагентом у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ останнього у зв'язку з тим, що останній мав стан платника " 8" - до реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Луна-09" відбулося лише 31.08.2011 року, тобто після вчинення правочинів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами ЗАТ"Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована, до того ж матеріалами справи підтверджено не тільки мету, а й факти використання пмм у господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року на суму 746335,00 грн. (по правовідносинам з ТОВ "Луна-09" у серпні 2011 року) підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 171657,00 грн. є безпідставними. Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано доказів існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, натомість в обґрунтування своїх доводів зазначено про порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагенту позивача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 у справі № 2а-13422/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко