Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-1470/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. № 2а-1470/12/1370

Львівський окружни й адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Бравчук Д.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача Купчак І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000512321 та №0000502321 від 14 лютого 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000512321 та №0000502321 від 14 лютого 2012 року. Під час розгляду даної справи у зв'язку із реорганізацією державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та здійсненням 16 березня 2012 року державної реєстрації Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби суд здійснив заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованого висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та завищено суми валових витрат, що призвело до заниження сум податку на прибуток підприємств. При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість, валові витрати підтверджені первинними документами, банківськими виписками та правомірно включені до складу валових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, хоча в попередніх судових засіданнях позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеними перевірками контрагентів позивача -ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»та ПП «Авакс-2006»було встановлено, що ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»за юридичною та фактичною адресою, зазначеними в реєстраційних документах, не знаходиться, директор даного товариства за місцем реєстрації не проживає, а також відповідач зазначає, що за результатами перевірки ПП «Авакс-2006»було встановлено, що господарські операції щодо придбання даним підприємством товарів (робіт, послуг) у його контрагентів-постачальників та продажу ним товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Також відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у запереченні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У період з 23.01.2012р. по 27.01.2012р. Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»(код ЄДРПОУ 35721095) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011р., за результатами якої було складено Акт №85/23-209/35721095 від 03 лютого 2012 року про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»(код ЄДРПОУ 35721095) з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.09.2011р.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі міста Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512321 від 14 лютого 2012 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 59328,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 47462,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11866,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000502321 від 14 лютого 2012 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 74159,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 59327,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14832,00 грн.

Прийняття даного податкового повідомлення-рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59327,00 грн., в т.ч. в 4 кварталі 2009р. на суму 20833,00 грн., в 1 кварталі 2010р. на суму 38494,00 грн.; п. 1.3., п. 1.7., п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.5, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 47462,00 грн., в т.ч. в жовтні 2009р. на суму 16667,00 грн., в січні 2010р. на суму 30795,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»у жовтні 2009 року та ПП «Авакс-2006»у січні 2010 року та завищено валові витрати на загальну суму 83333,33 грн. у 4 кварталі 2009р. - вартість придбаних послуг позивачем у ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»та безпідставно включено до складу валових витрат на загальну суму 153975,00 грн. у 1 кварталі 2010р. - вартість придбаних послуг у ПП «Авакс-2006».

Актом перевірки встановлено, що згідно наданого до перевірки договору від 03.01.2009р. № 5, укладеного в м. Луганську, встановлено, що ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»(Виконавець) та ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ»(Замовник) уклали договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку. На підставі наданих до перевірки документів, а саме договору, акту виконаних робіт та податкової накладної встановлено, що в жовтні 2009 року позивач отримав від ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн. Оплату за отримані бухгалтерські послуги позивач здійснював шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку на загальну суму 100000,00 грн. Відповідач зазначає, що у вищезазначеному акті надання послуг не вказано чітко, які саме консультації з питань бухгалтерського обліку були надані, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг. Також відповідач зазначив, що СВ ПМ ДПА в Житомирській області у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, порушеної 31 серпня 2011 року по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України встановлено, що службові особи ТзОВ «Індустріальний Союз Полісся»при здійсненні фінансово-господарської діяльності та веденні бухгалтерського та податкового обліку, за невстановлених слідством обставин вступили у попередню змову з невстановленими слідством особами, які мали відношення до діяльності підприємств з ознаками «фіктивності», а саме ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»та ін. та безпосередній контроль за печатками та банківськими рахунками зазначених підприємств щодо мінімізації виниклих зобов'язань за рахунок відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства начебто проведених операцій із вказаними підприємствами, внаслідок чого по вказаному ланцюгу «транзитних»та «фіктивних»підприємств проводиться лише документообіг та перерахування коштів по банківських установах.

Також актом перевірки встановлено, що згідно наданого до перевірки договору від 04.01.2010р. № 05/01, укладеного в м. Черкаси, встановлено, що ПП «Авакс-2006»(Виконавець) та ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ»(Замовник) уклали договір про технічне обслуговування вуглекислотних ємностей. Вартість робіт по даному договору складає 184770,00 грн. в тому числі ПДВ 30795,00 грн. На підставі наданих до перевірки документів, а саме договору, актів здачі-приймання виконаних послуг та податкових накладних встановлено, що в січні 2010 року позивач отримав від ПП «Авакс-2006»робіт по технічному обслуговуванню вуглекислотної ємності на загальну суму 184770,00 грн., в тому числі ПДВ 30795,00 грн. Оплату за отримані роботи по технічному обслуговуванню вуглекислотних ємностей позивач здійснював шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку на загальну суму 184770,00 грн.

У цьому ж акті перевірки зазначається, що ДПІ у місті Черкаси проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Авакс-2006»(код 34076821) з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.08 по 31.03.10, складено акт перевірки від 29.06.2010 № 1472/23-2/34076821 та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», тобто було встановлено нікчемність господарських операцій у вказаний період щодо придбання ПП «Авакс-2006»товарів (робіт, послуг) у його контрагентів-постачальників та продажу ним на адресу контрагентів-покупців товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Відповідач у акті перевірки зазначає, що враховуючи те, що поставка товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Авакс-2006»не підтверджується документально та відповідними обставинами, то відповідно підприємство не могло поставити цей товар (роботи, послуги) на адресу покупців, тобто усі операції купівлі-продажу з ПП «Авакс-2006»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», зокрема, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції з ПП «Авакс-2006», які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи: 03 січня 2009 року між ТзОВ „Укртехгаз ЛХЗ" (Замовник) та ТзОВ „Марк-Торг-Ультра" (Виконавець) був укладений договір № 5 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, предметом якого є надання бухгалтерських послуг за плату. На виконання умов даного договору за період з 03.01.2009р. по 30.10.2009р. Виконавцем були надані, а Замовником прийняті послуги: консультації з питань бухгалтерського обліку, тематичний підбір новин з питань бухгалтерського та податкового обліку на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн., про що 30 жовтня 2009 року був складений акт № 128 виконаних інформаційно-консультаційних послуг за договором № 5 від 03 січня 2009 року, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін. ТзОВ „Марк-Торг-Ультра" виписало ТзОВ „Укртехгаз ЛХЗ" податкову накладну № 301007 від 30.10.2009р.на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн.

04 січня 2010 року між ТзОВ „Укртехгаз ЛХЗ" (Замовник) та ПП „Авакс-2006" (Виконавець) був укладений договір № 05/01, предметом якого є технічне обслуговування вуглекислотних ємностей. На виконання умов даного договору у січні 2010 року Виконавцем були надані, а Замовником прийняті наступні роботи: - технічне обслуговування стаціонарної вуглекислотної ємності-сховища місткістю 80 тон: підготовка вуглекислотної ємності (чистка, промивка водою), про що складено акт № 17/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 19 002,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3 167,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни ATCOMEX, державний номер ВС 2704 ХТ: перевірка працездатності ємності та ліквідація забруднень, ревізія, огляд та випробування запобіжних клапанів вуглекислотної ємності -акт № 18/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 30 402,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 067,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни AUREPA, державний номер ВС 4068 ХТ: перевірка працездатності ємності та ліквідація забруднень -акт № 19/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 22 002,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3 667,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни AUREPA, державний номер ВС 4564 ХТ: обв'язка, монтаж-демонтаж ліній наливу та газу із заміною запірної арматури вуглекислотної ємності -акт № 20/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 31 980,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 330,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни AUREPA, державний номер ВС 2255 ХТ: ревізія, огляд та випробування запобіжних клапанів вуглекислотної ємності - акт № 21/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 8 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1 400,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни AUREPA, державний номер ВС 7195 ХХ: перевірка працездатності ємності та ліквідація забруднень -акт № 22/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 22 002,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3 667,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -напівпричіпа-цистерни SCHWELM, державний номер ВС 0481 ХТ -акт № 23/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 31 980,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 330,00 грн.; - технічне обслуговування вуглекислотної ємності -РДУ(д) 10/2: підготовка вуглекислотої ємності (чистка, промивка водою) -акт № 24/01 здачі-приймання виконаних послуг від 31.01.2010р. на суму 19 002,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3 167,00 грн. Всього виконано робіт на загальну суму 184 770,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 30 795,00 грн. ПП „Авакс-2006" виписало ТзОВ „Укртехгаз ЛХЗ" податкову накладну № 33 від 31.01.2010р.на суму 184 770,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 30 795,00 грн.

Враховуючи викладене, не находять свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30795,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 р. на суму 30795,00 грн.

За таких обставин, у відповідача в даному випадку відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду усі податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 30795,00 грн. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Виходячи із приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Така ж позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.06.2009 р. у справі № К-17752/07 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 17.04.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. у справі N 34/385а(22-а-965/07) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, відповідно до якої Вищим адміністративним судом України зазначено, що виходячи із приписів п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документа згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94 наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки та запереченнях на позов на відсутність об'єкту оподаткування у контрагентів позивача, то суд зазначає, що законодавство України, яке було чинне на час існування спірних правовідносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд констатує, що висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з його контрагентами ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра», є нікчемними, зокрема, що вони не створили реальних наслідків, спростовуються матеріалами справи.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін угоди і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін угоди у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Для визнання зобов'язання вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи договір, позивач та його контрагенти ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра» діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства. Навпаки, факти (фактичне здійснення технічного обслуговування, його оплата, надання бухгалтерських послуг та їх оплата і т. ін.) свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобов'язань, виконали умови договору.

Також суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що наявністю фіктивності правочину є відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в чинному законодавстві України відсутні посилання на те, що для здійснення основного виду діяльності необхідно мати вище перелічені ресурси, натомість однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва, а контрагенти позивача - ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»станом на період здійснення господарських операцій з позивачем, були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем по справі.

Згідно ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, погодитись з твердженням відповідача про фіктивний характер вищевказаного договору не можна, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо навіть одна із сторін намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається і не може бути визнаний фіктивним.

Суд також звертає увагу на те, що як на час укладення вищевказаного договору між позивачем та його контрагентами - ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемного характеру правочинів, так як цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

При дослідженні договору, укладеного між позивачем та ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»вбачається, що його зміст становлять погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не обґрунтовано, у чому саме полягає протиправний характер вищевказаних договорів, і на підставі чого вбачається, що договір укладений без мети настання реальних наслідків.

Відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на ч.1, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений без мети настання реальних наслідків, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А тому суд вважає, що Відповідач не надав доказів порушення вимог закону при укладанні зазначених договорів з боку позивача та його контрагента.

Причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 Цивільного кодексу України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Відповідачем не надано доказів, а отже судом не може бути встановлено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору між позивачем та його контрагентом, вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала угоду від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах, зокрема, правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК України); обману (ст. 230 ЦК України); насильства (ст. 231 ЦК України); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України).

Відповідно до статей 229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Будь-яких доказів вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача або його контрагентів - ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»на час укладання договору була обмежена рішенням будь-якого суду, чи позивач або ПП «Авакс-2006»та ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання договору, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000512321 та №0000502321 від 14 лютого 2012 року підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 1 334,87 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби №0000512321 від 14 лютого 2012 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби №0000502321 від 14 лютого 2012 року.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ»1 334,87 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.