Постанова

від 25.12.2012 по справі 12/60-10-2143

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 12/60-10-2143 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.І.

Петрова М.С.

(склад суду змінювався згідно з розпорядженнями голови суду № 916 від 19.11.2012р. та № 959 від 3.12.12р.)

при секретарі судового засідання Соколовій Ю.М.

за участю представника від позивача -Наседкіна О.І., довіреність № 01-13/4620 від 17.08.2012р.,

/ відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином (див.рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.12.12р.) /

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільгоспбуд сім",м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р.

по справі № 12/60-10-2143

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до скаржника

про стягнення 860982,49 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі по тексту -позивач, Представництво) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) „Сільгоспбуд сім" про стягнення 860982,49 грн., з яких 819776,21 грн. борг з орендної плати за договором оренди № 40/2 від 29 травня 2007 року за період з 1.11.08р. по 11.03.10р. та 41206,28 грн. пені, нарахованої через порушення відповідачем договірних зобов'язань за період з 16.05.2009р. по 11.03.2010 р..

Позов з посиланням на ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 629, п. 5 ст. 762 ЦК України, с.т.ст.18,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", мотивовано тим, що ТОВ „Сільгоспбуд сім" не виконало належним чином умови договору оренди № 40/2 від 29.05.2007р., укладеного з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2010р. (суддя Цісельський О.В.) позов було задоволено частково, та стягнуто з ТОВ „Сільгоспбуд сім" на користь позивача 819776,21 грн. орендної плати, та 38571,56 грн. пені, а також 8583,50 грн. державного мита та 235,27 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, оскільки відповідач дійсно не виконав взяті на себе обов'язки по договору оренди.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ „Сільгоспбуд сім" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду по справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Представництву відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, оскільки воно прийнято при неповністю з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, за неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права а саме: суд

- не врахував, що відповідач приймав участь у розгляді спору, оскільки йому не було відомо про час і місце розгляду справи, а отже він не міг подавати докази, заявляти клопотання, давати пояснення суду, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду та користуватися іншими процесуальними правами, що призвело до неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та до порушення прав учасника процесу;

- не взяв до уваги те, що рішення у господарській справі № 12/60-10-2143 може вплинути на права та обов'язки власника орендованого приміщення -Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міськради, від імені якої діяв позивач при укладанні договору, і не залучив її до участі в справі;

- не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем претензії вих. № 01-13/2191 від 08.12.2011р., яку додано позивачем у якості доказів до матеріалів господарської справи, а також відсутні докази отримання скаржником вказаної претензії.;

- не надав оцінку тому факту, що за час дії договору позивачем не було виставлено жодного рахунку щодо сплати орендної плати та не зроблено жодної звірки розрахунків з орендної плати, не було виставлено жодної претензії.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але представник позивача в судовому засіданні спростовував її доводи та просив залишити рішення суду без змін.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції 29.05.2007р. між Представництвом та ТОВ „Сільгоспбуд сім" укладено договір оренди нежилого приміщення № 40/2, згідно якого позивач-орендодавець передав, а відповідач-орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху загальною площею 143,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса вул. Рішельєвська 4 /а.с.8/.

За умовами договору, за орендоване приміщення орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату, що встановлювалась у розмірі 27800 грн. в місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць встановлювався з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата повинна вноситись щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Згідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 1.3. встановлено що договір діє до 28.05.2008р., згідно п. 7.8. у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додатковим погодженням від 11.03.2010 р. договір оренди № 40/2 від 29 травня 2007р. був розірваний за згодою обох сторін.

Відповідач за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 11.03.10р. повернув об'єкт оренди Представництву, що свідчить про те, що останнє виконало свої зобов'язання по договору і під час дії договору приміщення перебувало у користуванні ТОВ „Сільгоспбуд сім".

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст. 525, 526 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі

Однак, відповідач оплату за оренду приміщення не здійснював і відповідних доказів не надав ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність боргу, заявленого до стягнення, оскільки відповідач порушив вимоги п.п. 2.2 і 2.4 договору допустивши заборгованість за оренду приміщення у розмірі 819776,21 грн. станом на 11.03.2010 р..

Твердження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем претензії вих. № 01-13/2191 від 08.12.2011р., не відповідають дійсності, оскільки на сторінках 15,16 справи містяться копії конвертів з поштовими штампами щодо направлення претензії як на юридичну адресу ТОВ „Сільгоспбуд сім", так і на адресу орендованого приміщення, до яких додано довідки поштових відділень про відсутність адресата. До того ж, договором не встановлено обов'язковість досудового врегулювання спору, а відповідно до ст.6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Той факт, що позивачем не було виставлено жодного рахунку щодо сплати орендної плати та не зроблено жодної звірки розрахунків з орендної плати не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язаннь щодо оплати орендної плати за договором, оскільки умовами договору встановлені чіткі строки здійснення оплати.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору встановлена відповідальність ТОВ „Сільгоспбуд сім" за за несвоєчасне внесення орендної плати, тому судова колегія, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що обгрунтований розмір пені складає 38 571, 56 грн. /розрахунки приєднуються до матеріалів справи/.

Скаржник також стверджує, що суд першої інстанції розглянув спір без належного повідомлення відповідача, чим порушив вимоги ст. 129 Конституції України. Таке твердження не відповідає дійсності, так як в матеріалах справи /а.с. 47/ знаходиться поштове повідомлення, з якого вбачається, що відповідач не отримав ухвалу господарського суду від 07.06.10 р., якою розгляд справи призначено на 21.06.10р., оскільки не знаходиться за юридичною адресою. Відповідно до ст.64 ГПК України у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду у справі вручена їм належним чином. Означене спростовує доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та вважає судове рішення таким, що відповідає приписам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р. в справі №12/60-10-2143 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільгоспбуд сім" -без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.12.12р.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Петров М.С.