Постанова

від 24.12.2012 по справі 5002-29/1304-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 5002-29/1304-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Плута В.М.,

Черткової І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 02 липня 2012 року у справі № 5002-29/1304-2012

за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, місто Севастополь, 99008)

до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул. Бородіна, 16, місто Сімферополь, 95022)

про стягнення 134016,38 грн.;

за зустрічним позовом приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт"

до дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК"

про визнання недійсними додаткових угод,

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт»подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду АРК за даною справою. Апелянт в апеляційній скарзі, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку всім доводам, заперечень зустрічного позову та не зазначив в рішенні підстав відхилення таких доводів ПП «СК «Комфорт»як необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 6,9,10 Закону України «Про ціни та ціноутворення», п. 2 ч. 1, ст. 13, п. 2) ч. 1 ст. 14, ст. 31, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ № 869 від 01.06.11, та раніше Постановами КМУ № 560 від 12.07.05 та № 529 від 20.05.09, порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 369 від 09.11.06, Порядку видачі висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, послуги по централізованому опаленню та постачанню гарячої води, послуги з вивезення ТБВ, а також технічному обслуговуванню ліфтів, затверджений наказом Міністерства економіки України № 67 від 07.03.07. Апелянт в скарзі вказує що саме зазначеним нормативно-правовим актам суперечать укладені сторонами додаткові угоди до Договору, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх судом недійсними, у зв'язку з чим ПП «СК «Комфорт»і був заявлений зустрічний позов. Одночасно, незастосування судом вказаних норм та невизнання судом недійсними додаткових угод призвело до протиправного збільшення стягуваної за первісним позовом суми боргу. Також апелянт вказує що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин щодо визнання недійсним додаткової угоди від 14.05.09 строку позовної давності, та вказує інші доводи щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.12 апеляційну скаргу ПП «СК «Комфорт»прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 17.09.12 у складі колегії суддів: головуючий суддя Видашенко Т.С., судді Балюкова К.Г., Черткова І.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.12 замінено суддю Балюкову К.Г. на суддю Дмитрієва В.Є. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-29/1304-2012.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.12 розгляд справи № 5002-29/1304-2012 відкладено на 05.11.12.

У судовому засіданні 05.11.12 була оголошена у слуханні справи № 5002-29/1304-2012 перерва до 15.11.12.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.12 замінено суддю Дмитрієва В.Є. на суддю Плута В.М. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-29/1304-2012.

У судовому засіданні 15.11.12 була оголошена у слуханні справи № 5002-29/1304-2012 перерва до 17.12.12.

У судовому засіданні 17.12.12 була оголошена у слуханні справи № 5002-29/1304-2012 перерва до 24.12.12.

У зв'язку з зміни складу суду відповідно до статті 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розгляд справи неодноразово починався заново.

В судових засіданнях апелянт підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач за первісним позовом заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до матеріалів справи вибачається що спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем № 53/18 від 16.01.09.

Суд першої інстанції надав оцінку вказаному договору, зазначивши в рішенні, що з урахуванням того, що предметом вказаного договору є не лише надання послуг з технічного обслуговування, а ще й ремонтні роботи, то відповідно договір за своєю правовою природою є змішаним і саме тому відповідно до п. 16 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02/111 від 12.03.99 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»слід застосовувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін і вирішувати питання щодо законності частини угоди за правилами, що стосуються визнання угод недійсними. Одночасно суд дійшов висновку, що підставою укладення додаткової угоди від 14.05.09 так як і угоди від 01.10.09 є збільшення обсягу робіт, а предметом договору є надання послуг, які ПП «СК «Комфорт»вже отримані і не можуть бути повернені, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом можуть бути заявлені тільки для встановлення на майбутнє.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вибачається із змісту додаткової угоди від 14.05.09 то її предметом є не зміна обсягу ліфтів, а саме збільшення вартості послуг, в той час як кількість ліфтів залишається незмінною -2 ліфта. Одночасно з тим, предметом додаткової угоди від 01.10.09 є збільшення кількості обслуговуємих ліфтів з 2 до 3, але при цьому вже застосовується відмінна від вказаної в договорі вартість послуг.

Як вибачається із змісту договору дійсно його предметом є роботи (послуги) з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем. Однак, відповідно до п. 3.2. Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 квітня 2000 р. № 73: «3.2. Повне технічне обслуговування включає регламентні роботи (РР), місячний ремонт (МР), квартальний ремонт (КР). При цьому непланові зупинки ліфтів, що виникають протягом доби, усуваються ліфтовою аварійною службою (ЛАС)». В 2.1. Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом № 369 від 09.11.06 також зазначено, що до вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів не включається лише вартість робіт з капітального ремонту, будівельні та електромонтажні роботи, експертні обстеження та ін., які в даному випадку і не є предметом договору.

Таким чином, ремонтні роботи за вказаним договором є лише складовими технічного обслуговування як послуги, а тому договір за свою правовою природою не є змішаним і до нього повинні бути застосовані всі норми чинного законодавства України, яки регулюють правовідносини з надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.

Тому доводи апелянта щодо необхідності застосування до правовідносин за даним спором положень вказаних ним нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з технічного обслуговування ліфтів, та в тому числі закріплюють певний порядок зміни вартості робіт з технічного обслуговування є правомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(в редакції, що діяла під час укладення додаткових угод): «Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням становлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів».

Відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону: «Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи)».

Із п. 2) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»вибачається що послуги з технічного обслуговування ліфтів є житлово-комунальними послугами, а тому відповідно до них застосовуються і вимоги цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 цього ж Закону до другої групи житлово-комунальних послуг за порядком затвердження тарифів віднесені послуги, тарифи/ціни на які затверджують органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 31 цього ж Закону: «2. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

3. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво».

Одночасно з тим, згідно п. 2.2. Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 09.11.2006 № 369 розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках виконується на кожний ліфт окремо».

Вказаний наказ, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2006 р. за № 1344/13218, а тому є нормативно-правовим актом. Така обставина виключає можливість застосування інших актів, що не є нормативно-правовими, відносно визначення вартості з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, в тому числі і визначений в Положенні про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженому наказом комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.10, на яке посилався позивач за первісним позовом та помилково застосував суд першої інстанції.

Відповідно до п. 2.1. Порядку: «2.1. Вартість технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках за місяць визначається як добуток від ціни технічного обслуговування базового ліфта на коефіцієнти складності, що враховують кількість поверхів, типи ліфтів, термін експлуатації ліфтів, форми їх обслуговування, умови експлуатації ліфтів, наявність системи диспетчеризації та параметри, наведені в додатках 1-4 до цього Порядку».

З огляду на розрахунок вартості послуг наведений в додаткових угодах від 14.05.09 та від 01.10.09 вибачається, що він зроблений в супереч вимогам зазначеного порядку та не відповідає йому, тому що не містить в основі вартість обслуговування базового ліфта, та не передбачає застосування коефіцієнтів.

Відповідно до п. 1 Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, що затверджений Наказ Міністерства економіки України 07.03.2007 № 67, та також зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 березня 2007 р. за № 222/13489: «Цей Порядок установлює процедуру надання Державною інспекцією з контролю за цінами або територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами висновків, що подаються до розгляду відповідному уповноваженому органу із затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, технічного обслуговування ліфтів (далі - житлово-комунальні послуги) в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог цього Порядку висновки надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами».

Позивачем надано до суду два висновки державної інспекції з контролю за цінами -від 30.01.08 та від 07.02.11. Таким чином, висновок від 30.01.08 вже існував під час укладення сторонами договору, а тому не є підставою для зміни в травні 2009 року вартості робіт за додатковою угодою. Другий висновок датований 07.02.11, тобто вже після укладення сторонами додаткових угод, а тому також не може являтися правовою підставою для зміни позивачем вартості надаваємих послуг в травні 2009 року, та підписання зі зміненою ціною угоди в жовтні 2009 року.

Таким чином, з урахуванням того що позивачем не надано суду інших висновків інспекції з контролю за цінами, які були видані після укладення сторонами договору але перед підписанням додаткових угод, суд приходить до висновку щодо порушення позивачем за первісним позовом під час підготовки та підписання додаткової угоди 14.05.09 вимог вказаного Порядку, а за відсутності наданих позивачем рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів/цін на його послуги також и про порушення передбаченої законом України «Про житлово-комунальні послуги»процедури зміни тарифів/цін.

Таким чином з аналізу наведених актів діючого законодавства вартість послуг з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем віднесена до регульованих цін, а тому її зміна можлива лише за дотримання сторонами правовідносин визначеного законодавством порядку формування та встановлення та застосування.

Укладені сторонами угоди суперечать вимогам вищенаведених нормативно-правових актів які є актами цивільного законодавства України, що відповідно до ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними, та відповідно підставою для задоволення зустрічного позову та скасування рішення в цій частині.

Також не відповідає матеріалам справи висновок суду щодо пропущення відповідачем строку позовної давності, тому що як вибачається з матеріалів справи та доводів відзиву на позов відповідач сам надає послуги з технічного обслуговування ліфтів та про наявність певної визначеної процедури формування та встановлення цін/тарифів на таки послуги дізнався лише літом 2010 року під час звернення в органи місцевого самоврядування, і тому вимушений був отримувати у вересні 2010 року висновок державної інспекції з контролю за цінами щодо надаваємих послуг. Крім того, якщо б відповідач і міг знати про порядок зміни вартості послуг з технічного обслуговування, то, як зазначив суд першої інстанції, пропуск строку в даному випадку складає лише 8 днів, тобто є незначним і підлягає поновленню.

Щодо стягнення суми боргу за вимогами первісного позову, то суд апеляційної інстанції вважає їх підлягаючими задоволенню частково виходячи із наступних підстав.

Згідно із розрахунком позивача сальдо на 01.04.09 становить 20 248,46 грн., а згідно розрахунку відповідача ним визнається лише сума в розмірі 13 112,16 грн. З урахуванням того, що позивачем не надано доказів існування непогашеної заборгованості відповідача на 01.04.09 саме в сумі 20 248,46 грн. за початкове сальдо слід визначити суму не оспорювану обома сторонами, а саме 13 112,16 грн.

В той же час, вказана сума сальдо на 01.04.09 удвічі перевищує розмір щомісячної вартості робіт 6 556,08 грн., тобто перевищує вартість рабіт за березень на 6 556,08 грн. Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно умов договору строк оплати визначений до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, але невірно визначив суму сальдо на 01.04.09 як вартість робіт за березень 2009 року. Тому, з урахуванням наявності в матеріалах справи клопотання ПП «СК «Комфорт»щодо застосування строку позовної давності щодо вимог стягнення сальдо на 01.04.09, вказане клопотання підлягає задоволенню відносно суми 6 556,08 грн.

З урахуванням наявності підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом, сума нарахувань за спірний період -з 01.04.09 по 31.12.10 (21 місяць) при сумі щомісячного нарахування в розмірі 6 556,08 грн. становить 137 667,68 грн. Згідно із розрахунку суми боргу в позові в рахунок сплати за договором № 53/18 від 16.01.09 позивачем віднесені платежі, здійснені відповідачем за платіжними дорученнями № 116 від 12.10.10, № 1775 від 12.10.10, № 774 від 07.05.10, №1187 від 08.07.10, № 42 від 11.01.11 на загальну суму 39848,61 грн. Згідно із наданими представником ПП «СК «Комфорт»в суд апеляційної інстанції письмовими поясненнями, відповідач не оспорює віднесення платежів за вказаним платіжними документами та на вказану суму на користь позивача за договором № 53/18 від 16.01.09, в тому числі і на погашення сальдо на 01.04.09.

Слід зазначити, що безпідставним є застосування судом першої інстанції як рішень органів місцевого самоврядування наказів начальника цивільної оборони м. Севастополя № 20 від 21.09.09 і № 7 від 25.03.11, та рішення Севастопольської міської ради № 650 про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Із їх змісту вибачаться, що вони винесені не відносно позивача за даною справою, а для виконавців послуг з утримання будинку та прибудинкової території, і не містять вказівки щодо розповсюдження їх дії на позивача, не встановлюють тарифи/ціни саме на послуги з технічного обслуговування ліфтів позивачем та саме в домах відповідача, як цього вимагає ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та Порядок встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації. Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлення тарифів на таки послуги є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яким не є начальник цивільної оборони м. Севастополя.

Одночасно суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів ПП «СК «Комфорт»щодо неврахування в розрахунку боргу вартості робот виконаних в листопаді-грудні 2010 року, тому що відповідачем не надано доказів виконання таких робіт іншою особою.

В поясненнях ПП «СК «Комфорт»також зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції позивачем не зазначено, та відповідачем частково упущено, ряд здійснених відповідачем оплат за договором на загальну суму 35 655,86 грн., в тому числі 1319,96 грн. за платіжним дорученням № 154 від 13.04.09, 5000 грн. -пл.д. № 442 від 24.04.09, 5000 грн. -пл. д. № 613 від 01.06.09, 5000,00 грн. -пл. д.856 від 24.07.09, 6 779,82 грн. -пл. д. №397 від 13.08.09, 6 556,08 грн. -пл. д. № 924 від 13.08.09, 6 000,00 грн. -пл. д. №1342 від 13.11.09. З урахуванням призначення платежу та відсутності наданих позивачем доказів, щодо віднесення вказаних платежів в рахунок стягнення боргу за договором № 16 від 18.12.06 за справою № 5002-29/1304-2012, вказані платежі підлягають врахуванню в погашення боргу за договором № 53/18 від 16.01.09. Із матеріалів справи вибачається, що дійсно відповідач в відзиві на позов посилався на платіжні доручення № 312, 387, 397, 924, та позивач не оспорював отримання коштів за ними, однак суд першої інстанції невмотивовано не врахував ці платежі щодо сплати суми боргу.

Тому, з ПП «СК «Комфорт»за договором № 53/18 від 16.01.09 за період з 01.04.09 по 31.12.10 підлягає стягненню неоплачена ним сума боргу в розмірі 42 281,23грн. (сальдо на 01.04.09 в сумі 6 556,08 грн. + всьго нараховано 137 667,68 грн. -всього сплачено 88 840,37 грн.).

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір з ПП «СК «Комфорт»на користь позивача - 422,15 грн.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктами 2, 4 частини першої статті 103, статтею 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі № 5002-29/1304-2012 в частині задоволення первісного позову змінити, та викласти наступним чином: "Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (95000, м Сімферополь, вул. Бородіна 16, ЗКПО 30270840) на користь дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (99008, м. Севастополь, Загородна балка 3, р/р 26009159772900 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 31763330) 42281,23 грн. заборгованості та 422,15 грн. судового збору";

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі № 5002-29/1304-2012 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

Визнати недійсною додаткову угоду № б/н від 14 травня 2009 року до договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем № 53/18 від 16 січня 2009 року.

Визнати недійсною додаткову угоду № б/н від 01 жовтня 2009 до договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем № 53/18 від 16 січня 2009 року.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді В.М. Плут

І.В. Черткова

Розсилка:

1. дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, місто Севастополь, 99008)

2. приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт"

(вул. Бородіна, 16, місто Сімферополь, 95022).