Постанова

від 20.03.2013 по справі 5002-29/1304-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 5002-29/1304-2012 головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. у справі господарського суду№ 5002-29/1304-2012 Автономної Республіки Крим за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" до про та за зустрічним позовом доПриватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" стягнення 134 016,38 грн. Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" провизнання недійсними додаткових угод в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Михайлова Н.В., дов. № 01/01 від 03.01.2013 р.; відповідача:Жукова Ю.М., дов. № 7 від 04.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (далі - Підприємство "Севастопольліфтсервіс") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (далі - Підприємство "Комфорт") 134 016,38 грн. заборгованості за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем.

Позовні вимоги Підприємство "Севастопольліфтсервіс", посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обґрунтовувало тим, що воно надало послуги за укладеним з Підприємством "Комфорт" договором підряду про технічне обслуговування, ремонт ліфтів № 53/18 від 16.01.2009 р. (далі - Договір підряду), проте останнє грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню.

У травні 2012 р. Підприємство "Комфорт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічною позовною заявою до Підприємства "Севастопольліфтсервіс", у якій просило визнати недійсними додаткову угоду № б/н від 14.05.2009 р. та додаткову угоду № б/н від 01.10.2009 р. до Договору підряду.

Викладені у зустрічній позовній заяві вимоги Підприємство "Комфорт", посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про ціни і ціноутворення" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обґрунтовувало тим, що додаткові угоди від 14.05.2009 р. та від 01.10.2009 р. до Договору підряду були укладені сторонами з порушенням вимог чинного законодавства. Оскільки вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем є регульованою ціною (тарифом), зміна якої можлива лише у порядку, визначеному чинним законодавством, спірні додаткові угоди повинні бути визнані недійсними.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 р. (суддя Башилашвілі О.І.) позовні вимоги Підприємства "Севастопольліфтсервіс" за первісним позовом задоволено. У задоволені позовних вимог Підприємства "Комфорт" за зустрічним позовом відмовлено.

В частині задоволення первісних позовних вимог рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством "Севастопольліфтсервіс" у позовній заяві, доповненнях до неї, а також, у відзиві на зустрічну позовну заяву.

В частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 р. рішення суду мотивовано відсутністю законних підстав для її задоволення, оскільки сторонами за цією додатковою угодою вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту ліфтів визначено із застосуванням калькуляційного методу, що не порушувало вимог чинного на момент її укладення законодавства. Окрім того, зазначеною угодою було збільшено обсяги послуг що надаються за основним договором.

В частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 14.05.2009 р. рішення мотивоване тим, що Підприємство "Комфорт" пропустило строк позовної давності, про застосування якого заявлено Підприємством "Севастопольліфтсервіс" (т. 1 а.с. 140 - 144), що у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. (колегія суддів: Видашенко Т.С., Плут В.М., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 р. в частині задоволення первісного позову змінено, викладено його у наступній редакції: "Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (95000, м Сімферополь, вул. Бородіна 16, ЗКПО 30270840) на користь дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (99008, м. Севастополь, Загородна балка 3, р/р 26009159772900 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 31763330) 42281,23 грн. заборгованості та 422,15 грн. судового збору". В частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасовано та прийнято нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги Підприємства "Комфорт" задоволено.

В частині зміни рішення місцевого господарського суду, постанова мотивована застосуванням строку позовної давності щодо частини вимог стягнення сальдо на 01.04.2009 р., а також, неврахування місцевим господарським судом частини здійснених Підприємством "Комфорт" за Договором підряду платежів.

В частині задоволення зустрічних позовних вимог, постанова прийнята з мотивів, викладених Підприємство "Комфорт" у зустрічній позовній заяві, доповненнях до неї.

Підприємство "Севастопольліфтсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство "Севастопольліфтсервіс" обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст. 16, 203, 216, 257, 261, 267, 526, 629, 637 Цивільного кодексу України, ст. 95 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємство "Комфорт" скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та надало Вищому господарському суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства "Севастопольліфтсервіс", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство "Комфорт" обґрунтовує тим, що матеріали касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у той час як оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства "Севастопольліфтсервіс" підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством "Комфорт" (замовник) та Підприємством "Севастопольліфтсервіс" (підрядник) було укладено Договір підряду № 53/18 від 16.01.2009 р. на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Договір укладено з протоколом розбіжностей від 30.01.2009. та протоколом узгодження розбіжностей від 06.02.2009 р.;

- сторонами Договору підряду обумовлено об'єкти замовника по вул. Єфремова 13, Єфремова 13Б, Єфремова 13В в м. Севастополі;

- пунктом 2.1. Договору підряду сторони визначили щомісячну оплату робіт, узгоджену сторонами згідно розрахунку (додаток № 1 до договору), яка складає 6 556,08 грн.;

- відповідно до п. 6.2. Договору підряду, на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця;

- укладеною між сторонами додатковою угодою від 14.05.2009 р. внесено зміни Договору підряду, якими збільшено вартість послуг, що надаються Підприємством "Севастопольліфтсервіс";

- листом № 271 від 21.04.2009 р. Підприємство "Комфорт" звернулося до Підприємства "Севастопольліфтсервіс", з клопотанням про укладення додаткової угоди до Договору підряду, у зв'язку з включенням в обслуговувані обсяги житлового будинку по вул. Єфремова 13А;

- 01.10.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору підряду, якою збільшено обсяг робіт, що надаються Підприємством "Севастопольліфтсервіс", пункт 2.1 Договору підряду викладено в новій редакції: щомісячна оплата робіт визначена за згодою сторін згідно розрахунку, приведеного в додатку №1 і складає з 01.10.2009. - 7 544,09 грн.;

- зміна обсягів обслуговування відображено в актах прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування ремонту ліфтів за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги Підприємства "Комфорт", господарський суд апеляційної інстанції, з посиланням на Закон України "Про ціни і ціноутворення" та Закон України "Про житлово-комунальні послуги", виходив із того, що вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем є регульованою ціною (тарифом), зміна якої можлива лише у порядку, визначеному чинним законодавством. Тоді, як додаткові угоди від 14.05.2009 р. та від 01.10.2009 р. до Договору підряду були укладені сторонами з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд необґрунтовано застосував строк позовної давності до зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди від 14.05.2009 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками Севастопольського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 р. колегія суддів Вищого господарського суду зазначає.

Згідно з пунктами 3.1., 3.4. Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україну, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000 р. "Про затвердження державних нормативних документів", для забезпечення безпечної та безперебійної роботи ліфтів система технічного обслуговування та ремонту ліфтів має такі форми технічного обслуговування: повне технічне обслуговування, часткове технічне обслуговування та технічне обслуговування за індивідуальними калькуляціями. Технічне обслуговування ліфтів за індивідуальними калькуляціями - при наявності особливих вимог замовників або умов експлуатації ліфтів.

Як було встановлено місцевим господарським судом, технічне обслуговування ліфтів замовника за Договором підряду має такі особливості, зв'язку з чим, для технічного цілодобового обслуговування ліфтів замовника наймається окремий персонал, яким здійснюється технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем.

Відповідно до пункту 4.4. наведеного положення, вартість технічного обслуговування за індивідуальними калькуляціями розраховується і залежить від конкретних умов Договору.

Зазначене положення є чинним, та в силу пункту 1.4. є обов'язковим для всіх власників ліфтів незалежно від їх відомчого підпорядкування і спеціалізованих організацій, які виконують технічне обслуговування і ремонт ліфтів.

Індивідуальна калькуляція по вартості технічного обслуговування і ремонту ліфтів передбачена також Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України N 369 від 9.11.2006 р.

Відповідно до пункту 2.1. вартість технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках за місяць визначається як добуток від ціни технічного обслуговування базового ліфта на коефіцієнти складності, що враховують кількість поверхів, типи ліфтів, термін експлуатації ліфтів, форми їх обслуговування, умови експлуатації ліфтів, наявність системи диспетчеризації та параметри, наведені в додатках 1 - 4 до цього Порядку.

Зокрема пунктом шостим додатку 3 вказаного порядку передбачено, що вартість технічного обслуговування визначається за індивідуальними розрахунками (калькуляціями) відповідно до умов експлуатації ліфтів або за погодженням із Замовником за наявності особливих вимог замовників; при технічному обслуговуванні експериментальних та малосерійних ліфтів з низьким рівнем надійності, у яких використовуються малонадійні компоненти або недосконалі конструктивні чи технічні рішення, з урахуванням збільшення витрат матеріальних і трудових ресурсів та при інших особливих умовах технічного обслуговування ліфтів.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що з огляду на наявність особливих умов експлуатації ліфтів, застосування сторонами при укладенні додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору підряду індивідуальної калькуляції є правомірним та не суперечить положенням законодавства.

Між тим, судом апеляційної інстанції при скасуванні рішення місцевого господарського суду наведеного взято до уваги не було, як не і було звернуто увагу на те, що додатковою угодою від 01.10.2009 р. було збільшено обсяг виконуваних Підприємством "Севастопольліфтсервіс" робіт.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 14.05.2009 р. колегія суддів Вищого господарського суду зазначає.

Як з'ясовано місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, із зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 14.05.2009 р. до Договору підряду, Підприємство "Комфорт" звернулось лише 23.05.2012 р.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що укладаючи оспорювану додаткову угоду, Підприємство "Комфорт" могло знати про порушення свого права саме з моменту її укладення.

18.06.2012 р. Підприємством "Севастопольліфтсервіс" заявлено клопотання про застосування позовної давності відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України та з цих підстав відмови у позові. (т. 1 а.с. 140 - 144)

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А відповідно до ст. 257 цього кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною четвертою ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що строк позовної давності щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 14.05.2009 р. до Договору підряду місцевим господарським судом було застосовано обґрунтовано.

Задовольняючи первісний позов Підприємства "Севастопольліфтсервіс" про стягнення з Підприємства "Комфорт" 134 016,38 грн. заборгованості за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем, місцевий господарський суд виходив із того, що:

- Підприємство "Севастопольліфтсервіс" виконувало взяті на себе договірні зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування ремонту ліфтів за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року (т. 1 а.с. 27-43, 44-50, 78-79);

- в порушення умов Договору підряду Підприємство "Комфорт" не здійснило своєчасно та в повному обсязі оплати виконаних робіт за виставленими рахунками, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість: за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. в розмірі 134 016,38 грн.;

- у відповіді на претензію № 953 від 12.05.2011 р., Підприємство "Комфорт" визнало суму заборгованості і просило надати розстрочку на погашення заборгованості на 1 рік. (т. 2 а.с. 76).

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статей 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини другої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом апеляційної інстанції при зміні рішення суду першої інстанції, та зменшенні розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом не було враховано встановлених у справі № 5002-5/1320-2012 Автономної Республіки Крим між тими ж сторонами фактів, які у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають приюдиційне значення у даній справі. Окрім того, застосовуючи строк позовної давності щодо частини вимог про стягнення сальдо на 01.04.2009 р., суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, розглянувши період, який у первісному позові не заявлявся. У зв'язку із зазначеним постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у цій частині також.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується із висновком та рішенням місцевого господарського суду про задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі.

Частиною першою ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. підлягає скасуванню як необґрунтована, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 р. має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. у справі № 5002-29/1304-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 р. у названій справі залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим., 95022, код ЄДРПОУ - 30270840) на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008, ЄДРПОУ - 31763330) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 25 коп. судових витрат за перегляд справи у касаційному порядку.

Повернути Дочірньому підприємству "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, м. Севастополь, 99008, ЄДРПОУ - 31763330) із Державного бюджету України 422 (чотириста двадцять дві) грн. 82 коп. надмірно сплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.В. Яценко