Постанова

від 24.12.2012 по справі 5011-48/12088-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа№ 5011-48/12088-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Гайдаєнко Е.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаси-Ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаси-Ресурси"

до Державного підприємства „Розвиток"

про стягнення 250 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаси-Ресурси" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства „Розвиток" (далі -відповідач) про стягнення 250 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5011-48/12088-2012 від 15.10.2012 року позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Розвиток» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Ресурси» заборгованість у розмірі 250 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Також, суд розстрочив виконання рішення на період з 15.11.2012 року до 15.10.2015 року по 6 944, 44 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаси-Ресурси" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 15.10.2012 року в частині задоволення заяви про розстрочку виконання рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 04.12.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 24.12.2012 року.

В судове засідання 24.12.2012 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Колегія судів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представника відповідача, оскільки неявка зазначеного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року в частині задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 грудня 2010 року між ТОВ "Черкаси-Ресурси" (позикодавець) та Державним підприємством "Друкарня МВС України" (позичальник) укладено договір позики №4 (надалі -"Договір").

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 1.1 Договору позикодавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням та повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. Позика, визначена у цьому договорі, надається позичальникові на безпроцентній основі.

Відповідно до п. 2.3 Договору сума позики за цим договором становить 250 000,00 грн.

Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника (п. 4.2 Договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що платіжним дорученням №328 від 28.12.2010 року ТОВ "Черкаси-Ресурси", виконуючи своє зобов'язання за Договором, перерахувало на розрахунковий рахунок ДП "Друкарня МВС України" суму позики у розмірі 250 000,00 грн.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно п. 3.1 Договору строк надання позики позичальнику становить 100 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

11 квітня 2011 року та 07 липня 2001 року, на підставі Додаткових угод, сторонами продовжено строк надання позики та встановлено дату повернення 09.09.2011 року.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2010 року №651 діяльність ДП "Друкарня МВС України", як юридичної особи припинено шляхом приєднання до ДП "Розвиток", яке стало правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП "Друкарня МВС України".

Враховуючи вищевикладене, відповідач став правонаступником усіх майнових прав та обов'язків, що виникли у ДП "Друкарня МВС України" на підставі Договору №4 від 28.12.2010 року.

В зв'язку зі зміною сторони в зобов'язанні, 09.04.2012 року позивачем на адресу ДП "Розвиток" надіслано претензію №25/1-100 з проханням виконати взяте на себе зобов'язання за Договором позики №4. Зазначена претензія отримана відповідачем 11.04.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01373635.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розстрочити виконання рішення суду строком на три роки.

Відповідно до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 250 000 грн., а також розстрочив виконання рішення, оскільки до статутного капіталу кожного з підприємств входить частина майна та грошових коштів, що є державною власністю.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Ресурси» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Ресурси» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року по справі № 5011-48/12088-2012 - без змін.

Справу № 5011-48/12088-2012 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.