Постанова

від 19.03.2013 по справі 5011-48/12088-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 5011-48/12088-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Алєєва І.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси", м. Черкаси на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.10.2012 року у справі№ 5011-48/12088-2012 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси", м. Черкаси доДержавного підприємства "Розвиток", м. Київ простягнення 250 000,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Гайдаєнко Е.В. (дов.№13 від 18.03.2013 року);

від відповідача: Любкіна Є.Г. (дов.№2/2013 від 18.03.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5011-48/12088-2012 від 15.10.2012 року (суддя: Бойко Р.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси" задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Розвиток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси" заборгованість у розмірі 250 000 грн., розстрочивши виконання рішення на період з 15.11.2012 року до 15.10.2015 року по 6 944, 44 грн. щомісячно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року (судді: Сітайло Л.Г., Алданова С.О., Дикунська С.Я. ) рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року у справі №5011-48/12088-2012 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем в порушення вимог договору не виконано зобов'язань, щодо повернення позики в сумі 250 000,00 грн., факт наявності у відповідача заборгованості належним чином доведено та документально підтверджено, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі; розстрочуючи виконання рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до статутного капіталу кожного з підприємств входить частина майна та грошових коштів, що є державною власністю, виконання рішення суду, без надання розстрочки, може ускладнити виконання відповідачем рішення у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року по справі №5011-48/12088-2012 в частині застосування розстрочки виконання рішення терміном на 3 роки.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.03.2013р. №02-05/138 в зв'язку із перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В. для розгляду справи №5011-48/12088-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Запорощенко М.Д., судді: Акулова Н.В. (доповідач), Алєєва І.В.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити з підстав викладених у касаційній скарзі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2010 року між ТОВ "Черкаси-Ресурси" (позикодавець) та Державним підприємством "Друкарня МВС України" (позичальник) укладено договір позики №4, предметом якого є зобов'язання позикодавеця, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а зобов'язанням позичальника прийняти позику, використати за цільовим призначенням та повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. Позика, визначена у цьому договорі, надається позичальникові на безпроцентній основі. (п.1.1 договору).

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2010 року №651 діяльність ДП "Друкарня МВС України", як юридичної особи припинено шляхом приєднання до ДП "Розвиток", яке стало правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП "Друкарня МВС України", тобто відповідач став правонаступником усіх майнових прав та обов'язків, що виникли у ДП "Друкарня МВС України" на підставі Договору №4 від 28.12.2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в порушення вимог договору позики №4 від 28.12.2010 року не виконано зобов'язань, щодо повернення позики в сумі 250 000,00 грн., факт наявності у відповідача заборгованості належним чином доведено та документально підтверджено, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі, тому суд першої інстанцій, з яким погодився й апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 250 000 грн.

Позивач оскаржує прийняті судові акти в частині розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року, та зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення у частині розстрочки виконання не застосував правила ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у своєму відзиві просив розстрочити виконання рішення суду строком на три роки, з посиланням на те, що фінансово-господарська діяльність підприємства та надходження грошових коштів на рахунок підприємства не дають можливості відшкодувати борг ліквідованого ДП "Друкарня МВС України" правонаступником якого стало ДП "Розвиток".

Відповідно до ч. 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розстрочуючи виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року на період з 15.11.2012 року до 15.10.2015 року по 6 944, 44 грн. щомісячно, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що зі змісту п.1.2 Статуту ДП "Розвиток" затвердженого наказом МВС України від 24.02.2009 року №78 засновником підприємства є держава в особі Міністерства внутрішніх справ України, до статутного капіталу кожного з підприємств входить частина майна та грошових коштів, що є державною власністю, виконання рішення суду, без надання розстрочки, може ускладнити виконання відповідачем рішення у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Доводи скаржника в касаційній скарзі щодо того, що суд першої інстанції при винесенні рішення у частині розстрочки виконання не застосував правила ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право господарського суду при прийнятті рішення розстрочити його виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають нормам процесуального законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання касаційної скарги відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси", м. Черкаси.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Ресурси", м.Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року у справі №5011-48/12088-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва