Постанова

від 05.12.2012 по справі 5011-23/11319-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/11319-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

При секретарі судового засідання: Глитень В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Усик І.А. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року

у справі № 5011-23/11319-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Білопільський район електричних мереж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро»

про стягнення 20 896,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/11319-2012 позов задоволено повністю: підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» 13 127,86 грн. - основного боргу, 7 223,23 грн. - двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, 434,51 грн. - пені, 42,41 грн. - інфляційних втрат, 68,60 грн. - 3 % річних та 1 609,50 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/11319-2012 скасувати та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що директор ТОВ «РСЗ-Агро» Павлюченко А.В. не підписував акти про обсяги переданої споживачу електричної енергії, а надані позивачем акти підписані невідомою особою та не можуть бути підтвердженням надмірного споживання електроенергії відповідачем.

Апелянт також зазначає, що позивач з моменту підписання Договору на постачання електричної енергії № 545 від 14.10.2011 і до моменту відключення електроенергії не надав жодного «Акту звірки» для підписання споживачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2012.

Представник позивача 28.11.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/11319-2012 без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» про стягнення 20 896,61 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається не те, що внаслідок порушення умов Договору на постачання електричної енергії № 545 від 14.10.2011 за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 13 127,86 грн. та 7 223,23 грн. - заборгованість по оплаті перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

14.10.2011 між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 545 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що під час виконання умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2.3.2., п. 2.3.3., п. 2.3.4. Договору споживач зобов'язується: дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору, а також режиму роботи, зазначеному в додатку 12 до Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустаткуванням споживача згідно з додатком 5 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» у період з березня 2012 року по травень 2012 року активну енергію загальною вартістю 17 737, 06 грн.

Відповідно до Додатку № 4 до Договору розрахунковим вважається період з 15-го числа місяця до 14-го числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються споживачем, відповідачем по справі, 15-го числа кожного місяця та оформляються актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії у двох примірниках, по одному для кожної сторони та надаються постачальнику, позивачу по справі, не пізніше наступного робочого дня (пункт 1 додатку № 4).

Як зазначено у п. 2. Додатку № 4 до Договору, споживач до 15-го числа, що передує розрахунковому періоду здійснює платіж на найближчий наступний розрахунковий період у сумі вартості 100 % заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Визначений споживачем обсяг електричної енергії, за який здійснюється попередня оплата, приймається постачальником відповідно до договірної величини споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий період.

Сума коштів, які має сплатити споживач, розраховується як добуток діючого в поточному розрахунковому періоді тарифу відповідного класу на договірну величину споживання у найближчому наступному розрахунковому періоді.

В день надання споживачем акту про обсяг переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії постачальник надає рахунок вартості фактично спожитої електроенергії.

В разі неповної передоплати за минулий розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку. Рахунки на попередню оплату повинні бути сплачені до дати вказаної в рахунку на оплату.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на не направлення йому рахунків позивачем, оскільки не надання рахунків не може бути підставою для звільнення від зобов'язання по сплаті за спожиту електричну енергію.

Крім того, як правильно зазначено у рішенні суду першої інстанції, умовами Договору саме на відповідача покладено обов'язок оформлення акту про обсяги спожитої електричної енергії та передача зазначеного акту позивачу.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, де передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач ( абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати позивачу за спожиту електричну енергію не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 13 127,86 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи не неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 13 127, 86 грн.- боргу за спожиту електричну енергію.

Згідно з п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та граничної величини потужностей, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини у розмірі 7 223, 23 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з Інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Білопільський район електричних мереж» підлягає стягненню 434,51 грн. - пені за період з 16.11.2011 року по 14.05.2012 року, інфляційні втрати у розмірі 42,41 грн. та 3 % річних у розмірі 68,60 грн. за період з 16.11.2011 року по 01.02.2012 року.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РСЗ-Агро» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 по справі № 5011-23/11319-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-23/11319-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.