Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-14574/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2012 року № 2а-14574/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі за Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Зіневич Ю.М. (дов. від 20.11.2012р.)

від відповідача: Мартинюк О.М. (дов. від 02.10.2012р. №2689/9/10-314)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства «Юридичне агентство «Патронус»адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Наше право»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень №0004622280, №0004632280 від 10.07.2012р., зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.12.2012 року в 12год. 26хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство «Юридичне агентство «Патронус»адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Наше право» (далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень №0004622280, №0004632280 від 10.07.2012р., зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки будуються на припущеннях посадових осіб податкового органу та неправильному трактуванні чинного законодавства, не відображають фактичних обставин справи, а відтак спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості, при цьому посилався на достовірність відомостей, відображених у акті перевірки, оформленого за наслідками перевірки Позивача, в ході якої було виявлено порушення норм податкового законодавства України. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства «Юридичне агентство «Патронус»адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Наше право»з питань дотримання податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість, за наслідками здійснення фінансово -господарських операцій з ТОВ «ЛОУ Консалт».

За результатами перевірки складено Акт від 19.06.2012р. №613/22-80/31108462.

У періоді, який перевірявся між підприємством «Юридичне агентство «Патронус»(код ЄДРПОУ 31108462) та ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) мали місце господарсько -правові відносини, за наслідками яких суб'єктами господарювання укладено Договори надання послуг №10/0207 від 02.07.2010р., Договору про надання послуг комерційного характеру №11/0201 від 01.02.2011р., Генеральний Договір №09/0210 від 02.10.2009р.

Відповідно до Договору про надання послуг №10/0207 від 02.07.2010р. між підприємством «Юридичне агентство «Патронус», надалі «Замовник», в особі директора Зіневича М.Г., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Лоу Консалт», надалі -«Виконавець», в особі директора ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту, з іншого боку.

Відповідно до Договору про надання послуг комерційного характеру №11/0201 від 01.02.2011р. між підприємством «Юридичне агентство «Патронус», надалі «Замовник», в особі директора Зіневича М.Г., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Лоу Консалт», надалі - «Виконавець», в особі директора ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту, з іншого боку.

Відповідно до Генерального Договору №09/0210 від 02.10.2009р. між підприємством «Юридичне агентство «Патронус», надалі «Замовник», в особі директора Зіневича М.Г., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Лоу Консалт», надалі - «Виконавець», в особі директора ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей Договір про наступне: п. 1 Предмет Договору: - надання Замовнику консультацій і роз'яснень з юридичних питань; - здійснення представництва і захист прав та законних інтересів Замовника в місцевих Радах, виконавчих та розпорядчих органах, а також в інших державних органах та організаціях; - маркетингові дослідження і консультації з правових питань комерційної діяльності, фінансів і управління; - допомога в розробці бізнес-планів, інвестиційних проектів, складання комерційних прогнозів; - щодо пошуку серед юридичних та фізичних осіб потенційних клієнтів для Замовника з метою надання їм в подальшому постійної юридичної допомоги; - консультаційні послуги з питань економіки та фінансів, консалтингові послуги (для підвищення об'єму продажів послуг Замовника); - юридичне супроводження і забезпечення економічної безпеки, а також інтересів Замовника по окремим (великомасштабним) проектам; - послуги по збору необхідної Замовникові інформації відносно потенційних клієнтів, аналітичної обробки та вводу її до баз даних.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції Бориспільської ОДПІ в Київській області перебуває кримінальна справа №05-8685 порушена за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, тобто створення ТОВ «Росаріо»(код ЄДРПОУ 37323055) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Як слідує із Акту перевірки, в ході дослідної перевірки встановлено, що 12.11.2010 року в м. Бориспіль Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_3, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам ст.ст.1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Росаріо», яким здійснювалась діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту іншим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Відповідно до отриманих СВ ПМ Бориспільської ОДПІ узагальнених матеріалів №0182/2011/ДСК Державної служби фінансового моніторингу України ТОВ «Росаріо»та ТОВ «Євросонік»здійснюють перерахування отриманих коштів від групи компаній в адресу гр. ОСОБА_1, який в свою чергу є громадянином Російської Федерації, не є засновником, директором, бухгалтером інших підприємств, не є суб'єктом підприємницької діяльності, інформація про отримані доходи відсутня. Зазначені операції пов'язані із «конвертацією»безготівкових коштів у готівку.

Крім того, з матеріалів дослідної перевірки встановлено, що ряд «вигодотранспортуючих»підприємств зареєстрованих на території м. Києва та Київської області створили видимість проведення фінансово-господарських взаємовідносин з рядом «фіктивних»та підконтрольних підприємств, зокрема з ТОВ «Євросонік»(код ЄДРПОУ 37240875), задіяних у схемі штучного формування податкового кредиту по ланцюгу постачання від ТОВ «Євросонік»(код ЄДРПОУ 37240875) до реально діючих підприємств, з метою мінімізації сплати останніми податків в бюджет.

При цьому, відповідно до висновків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, відображених в Актів №337/23-6/37240875 від 31.03.2011 року, №174/23-6/37240875 від 09.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, правочини здійснені від імені ТОВ «Євросонік»мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Також встановлено, що ТОВ «Євросонік», яке задіяне у схемі штучного формування податкового кредиту, створило видимість проведення фінансово-господарських взаємовідносин з одним із «вигодотранспортуючих»підприємств ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084).

Бориспільською ОДГТІ складено Акт від 20.05.11 №413/7/23-1/36429084 з питань дотримання вимог податкового законодавства, за висновками яких правочини здійснені від імені ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) мають ознаки нікчемності та є нікчемними. При цьому, встановлено, що ТОВ «Лоу Консалт»не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси.

Засновником та директором ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) є громадянка Російської Федерації ОСОБА_2.

Встановлено, що ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) в свою чергу створило видимість фінансово-господарських відносин із підприємством «Юридичне агентство «Патронує»(код ЄДРПОУ 31108462), що призвело до незаконного збільшення у останнього валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

При цьому, у відповідності до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію сукупність господарських прав та обов'язків, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є, в тому числі, але не виключно, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в встановленому законом порядку.

Суб'єкт господарювання, як передбачено у статті 56 Господарського кодексу України, може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог іншого законодавства.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкту господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законодавством, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 135 Господарського кодексу України підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу. Крім того, згідно статті 26 Цивільного кодексу України юридична особа діє на підставі статуту. За своєю правовою природою установчий договір та статут господарюючого суб'єкта підприємницької діяльності є юридичним фактом, а тому є угодою, яка повинна відповідати умовам дійсності угод: 1) про форму, 2) про сторони, 3) про зміст угоди, 4) про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Згідно статті 135, ч.2 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність.

У відповідності з Законом України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, ясному капіталі підприємства. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, нормою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом дійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, значені у статті 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами і доповненнями) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином виходячи з вищевикладеного, Суд прийшов до висновку про те, що податковий кредит сформований Позивачем безпідставно.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, первинні документи для надання юридичної сили і доказовості повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно пп. 3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами і доповненнями об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: „поставки товарів та послуг місце надання яких знаходиться на митній території України". Продаж (поставка) товарів (робіт, послуг), згідно п. 7.1 ст.7 Закону, здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку, відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7., ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями, яким визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Крім того, вимогами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Також, згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями «Суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.»

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, по даним господарським операціям встановлено завищення Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1099065,00 грн.

Так, в ході судового розгляду справи підтверджено допущення у перевіряємому періоді порушення пп. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями), п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1099065,00 грн.

Щодо податку на прибуток, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, яким визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що правочини здійснені від імені ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, а зазначене товариство не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси, по актах наданих послуг договір №11/0201 від 01.02.2011р., договір №09/0210 від 02.10.2009р. не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1, п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Суми по актам наданих послуг №300705 від 30.07.10р., №1.2 від 31.08.10р., №1.3 від 30.09.10р. підприємством «Юридичне агентство «Патронус»не включено до складу валових витрат на загальну суму 31260,00 грн. у зв'язку із зниженням розрахункової суми прибутку.

Згідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що правочини здійснені від імені ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, а зазначене товариство не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси, по актах наданих послуг договір №11/0201 від 01.02.2011р., договір №09/0210 від 02.10.2009р. не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1, п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що суми по актам наданих послуг №300705 від 30.07.10р., №1.2 від 31.08.10р., №1.3 від 30.09.10р. Позивачем не включено до складу валових витрат на загальну суму 31260,00 грн. у зв'язку із зниженням розрахункової суми прибутку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Підприємства «Юридичне агентство «Патронус»Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Наше Право»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень №0004622280, №0004632280 від 10.07.2012р., зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур