Постанова

від 27.12.2012 по справі 2а/2570/3713/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3713/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс - Інтернет» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс - Інтернет» (далі - ТОВ «Люкс - Інтернет») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) (форми "Р") № 0003762320 від 23.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет" збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27893,00 грн, що складається з 22314,00 грн за основним платежем та 5579,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0003752320 від 23.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4076,00 грн, що складається з 4076,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення -рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу про те, що укладений позивачем із ТОВ «Укртрейдком» договір укладений без мети настання реальних наслідків та відповідно до норм цивільного законодавства є нікчемним, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договору позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртрейдком» ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому зроблено висновок, що всі угоди укладені ТОВ «Укртрейдком» (код ЄДРПОУ 37701730) за період з 22.07.2011 по 31.12.2011 мають ознаки фіктивності. Актом перевірки від 09.10.2012 № 1987/22/32284504 не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та на підставі такого акту неправомірно прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0003752320 та № 0003762320.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення та відповідно до наказу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Люкс - Інтернет» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укртрейдком» (код ЄДРПОУ 37701730). За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 09.10.2012 № 1987/22/32284504 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 481/23-9/37701730 від 06.02.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртрейдком» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 22.07.2011 по 31.12.2011.

Вказаними актом ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлена відсутність у підприємства - контрагента ТОВ «Укртрейдком» технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим фінансово-господарська діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право- та дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Крім того, представник відповідача посилається на те, що з акту № 481/23-9/37701730 від 06.02.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається, що на відпрацюванні у старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, старшого лейтенанта податкової міліції Рожкова Ю.О. знаходиться кримінальна справа № 79-00227, в рамках якої допитано ОСОБА_2 - директора ТОВ «Укртрейдком», яке є контрагентом ТОВ «Люкс - Інтернет», а також вбачається наявність акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.01.2012 № 55/23-7/19128234 про неможливість проведення зустрічної звірки МБП «Ореол» ТОВ, який є контрагентом ТОВ «Укртрейдком», щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, яким не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від МБП «Ореол» ТОВ до контрагентів - покупців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність та первинної документації. З цього відповідач робить висновок про недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а, отже, такі правочини є фіктивними.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «Люкс - Інтернет» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрейдком», так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.10.2012 № 0003752320 та № 0003762320, прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Люкс - Інтернет» (ідентифікаційний код 35779978) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.12.2002 та 19.12.2002 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 6925, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 22) та копією довідки про взяття на облік платника податків від 21.12.2002 № 17963/10/28-017 (а.с. 91). ТОВ «Люкс - Інтернет» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 33913136 НБ № 050464 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 24.01.2003, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 23).

Судом встановлено, що на підставі направлення № 2551 від 26.09.2012 та відповідно до наказу від 26.09.2012 № 2678 співробітниками ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Люкс - Інтернет» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укртрейдком» (код ЄДРПОУ 37701730).

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 09.10.2012 № 1987/22/32284504, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на суму 22314,00 грн, в тому числі за серпень 2011 року у сумі 5091,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 17223,00 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень на суму 4076,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003752320 від 23.10.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4076,00 грн, а також № 0003762320 від 23.10.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 27893,00 грн, з яких за основним платежем - 22314,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5579,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Люкс - Інтернет» є діяльність у сфері архітектури, будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області від 08.06.2012 АА № 605972, наявної в матеріалах справи (а.а. 24) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «Люкс - Інтернет» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Укртрейдком».

Так, 22.08.2011 між ТОВ «Люкс - Інтернет» (Замовник) та ТОВ «Укртрейдком» (Виконавець) укладено договір на виготовлення технічних рішень для проектної документації № 75, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується розробити та передати в електронному вигляді в зумовлені строки, а саме протягом місяця з моменту підписання договору, при умові надання Замовником усіх необхідних матеріалів для проектування, Замовнику, проектні рішення для робочого проекту на: 1-у чергу «Реконструкції першого та другого поверху механіко - заготівельного корпусу 44/1 для улаштування адміністративних приміщень і збирального цеху з улаштуванням автономного джерела теплопостачання по вул. Одинцова, 25 в м. Чернігові, на орендованій земельній ділянці», а Замовник зобов'язується прийняти вказані проектні рішення і сплатити Виконавцю його вартість.

Загальна вартість робіт по договору складає 55000,00 грн, в тому числі ПДВ - 9166,67 грн.

Договір підписано директорами ТОВ «Люкс - Інтернет» та ТОВ «Укртрейдком» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунок - фактура № 220811-1 від 22.08.2011 на загальну суму 55000,00 грн, в тому числі ПДВ 9166,67 грн (а.с. 38);

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 2908-1 від 29.08.2011, за яким загальна вартість робіт складає 55000,00 грн, в тому числі ПДВ - 9166,67 грн (а.с. 36);

- податкова накладна від 29.08.2011 № 78 на загальну суму 55000,00 грн, в тому числі 9166,67 грн (а.с. 37).

Оплата товару за вищевказаними документами підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2011 № 106, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 39).

Крім того, 01.09.2011 ТОВ «Люкс - Інтернет» (Замовник) та ТОВ «Укртрейдком» (Виконавець) укладено договір на виготовлення технічних рішень для проектної документації № 24, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується розробити та передати в електронному вигляді в зумовлені строки, а саме протягом місяця з моменту підписання договору, при умові надання Замовником усіх необхідних матеріалів для проектування, Замовнику, проектні рішення для робочого проекту на:

- впровадження в експлуатацію мультиплексорного обладнання в Львівському РСП на ділянках: КДП аеропорту Львів - ПРЦ аеропорту Львів, та ДЛП аеропорту Львів - ПМРЦ аеропорту Львів;

- впровадження в експлуатацію мультиплексорного обладнання в Чернівецькій службі ОПР Львівського РСП на ділянці: КДП аеропорту Чернівці - ПРЦ аеропорту Чернівці;

- будівництва ділянці метрології, лінійно - кутових вимірювань та КІС на орендованій земельній ділянці за адресою м. Чернігів, вул. Одинцова, 25,

а Замовник зобов'язується прийняти вказані проектні рішення і сплатити Виконавцю його вартість.

Загальна вартість робіт по договору складає 79200,00 грн, в тому числі ПДВ - 13200,00 грн.

Договір підписано директорами ТОВ «Люкс - Інтернет» та ТОВ «Укртрейдком» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунок - фактура № 010911 - 3 від 01.09.2011 на загальну суму 79200,00 грн, в тому числі ПДВ 13200,00 грн (а.с. 44);

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 2909-1, за яким загальна вартість робіт (послуг) складає 79200,00,00 грн, в тому числі ПДВ - 13200,00 грн (а.с. 42);

- податкова накладна від 29.09.2011 № 128 на загальну суму 79200,00 грн, в тому числі 13200,00 грн (а.с. 43).

Оплата товару за вищевказаними документами підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2011 № 115, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 45).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 102), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.2011 № 100345693 (а.с. 101) та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Укртрейдком» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Укртрейдком» відповідач посилається на акт від 06.02.2012 № 481/23-9/37701730 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртрейдком» (код ЄДРПОУ 37701730) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 22.07.2011 по 31.12.2011, що надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагента ТОВ «Укртрейдком» необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Так посилання представника відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.01.2012 № 55/23-7/19128234 про неможливість проведення зустрічної звірки МБП «Ореол» ТОВ, який є контрагентом ТОВ «Укртрейдком», щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, яким не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від МБП «Ореол» ТОВ до контрагентів - покупців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність та первинної документації, не приймається судом до уваги, так як відповідачем не підтверджується факт обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Укртрейдком» та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента ТОВ «Укртрейдком» відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення договорів з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентом позивача.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори по наданню послуг були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Як докази використання отриманих послуг від ТОВ «Укртрейдком» у власній господарській діяльності позивачем надано договір на виготовлення проектної документації № 23 від 28.09.2011 з додатками, акт виконаних робіт та податкова накладна (а.с. 104 - 110,111,112), а також надано договір на виготовлення проектної документації № 19 від 17.08.2011 з додатками, акти виконаних робіт та податкові накладні (а.с. 122 - 126,127,128,129,130).

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про збільшення позивачем суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставними, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет", - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (форми "Р") № 0003762320 від 23.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет" збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27893,00 грн, що складається з 22314,00 грн за основним платежем та 5579,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (форми "Р") № 0003752320 від 23.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4076,00 грн, що складається з 4076,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Інтернет" судові витрати в сумі 319 (триста дев'ятнадцять) грн 69 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан