Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а/0570/15272/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15272/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара ЛТД», м. Шахтарськ

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року

за участю представників:

від позивача: Южаніної В.С., Южаніної О.М. - за дов.

від відповідача: Шевченко Т.О., Кулаковської К.М. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансара ЛТД» заявлено позов до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0000092244/738, № 0000042240/737, № 0000032240/736.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Приватним підприємством «Талліон». Крім цього, позивач заперечує наявність перевищення ліміту каси підприємства, оскільки фактично кошти були отримані працівником підприємства, однак помилково даний працівник зазначив свій підпис в іншій графі відомостей.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на те, що позивачем не надані документи, які підтверджують факт отримання товару, оскільки надані товарно-транспортні оформлені з порушеннями, а також зазначає, що у графі «підпис про одержання» відомостей про виплату грошей відсутній підпис особи, яка отримала кошти, що свідчить про перевищення ліміту каси підприємства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сансара ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34027341, знаходиться на податковому обліку в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06800814 від 14 лютого 2006 року.

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 жовтня 2012 року № 997/22-2/34027341 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 25 жовтня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України:

№ 0000032240/736, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 168990 грн. 41 коп., у тому числі за основним платежем 135192 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 33798 грн. 08 коп. за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України;

№ 0000042240/737, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 160943 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 128755 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32188 грн. 75 коп. за порушення підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України;

№ 0000092244/738, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2258 грн. 62 коп. за порушення пунктів 3.5, 2.8, 2.9, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 40/10320).

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення за 1 квартал 2012 року у сумі 643773 грн. Відповідач в акті зазначає, що в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати, пов'язані з придбанням вугільної продукції від контрагента ПП «Талліон» в сумі 643773 грн. у 1 кварталі 2012 року, внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток в сумі 135192 грн. 33 коп. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановленого його завищення позивачем на суму 128755 грн. за березень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Талліон», що спричинило заниження податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 128755 грн.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Талліон» був укладений договір поставки від 1 березня 2012 року № 010302, відповідно до якого позивач придбав вугілля. На виконання умов даного договору Приватним підприємством «Талліон» були видані позивачу рахунки-фактури, видаткові накладні від 1 березня 2012 року № 2 на загальну суму 70470 грн., від 2 березня 2012 року № 15 на загальну суму 143028 грн., від 5 березня 2012 року № 26 на загальну суму 143028 грн., від 6 березня 2012 року № 34 на загальну суму 83520 грн., від 11 березня 2012 року № 68 на загальну суму 143028 грн., від 12 березня 2012 року № 82 на загальну суму 79866 грн., від 1 березня 2012 року № 1 на загальну суму 109587 грн. 60 коп., та податкові накладні від 1 березня 2012 року № 2 на загальну суму 70470 грн., в тому числі податок на додану вартість 11745 грн., від 1 березня 2012 року № 1 на загальну суму 109587 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 18264 грн. 60 коп., від 2 березня 2012 року № 15 на загальну суму 143028 грн., в тому числі податок на додану вартість 23838 грн., від 5 березня 2012 року № 26 на загальну суму 143028 грн., в тому числі податок на додану вартість 23838 грн., від 6 березня 2012 року № 34 на загальну суму 83520 грн., в тому числі податок на додану вартість 13920 грн., від 11 березня 2012 року № 68 на загальну суму 143028 грн., в тому числі податок на додану вартість 23838 грн., від 12 березня 2012 року № 82 на загальну суму 79866 грн., в тому числі податок на додану вартість 13311 грн. Між сторонами договору підписані акти приймання-передачі вугільної продукції від 1 березня 2012 року, від 5 березня 2012 року, від 5 березня 2012 року, від 6 березня 2012 року, від 11 березня 2012 року, від 12 березня 2012 року. На перевезення товару за наведеними договором між сторонами договору оформлені товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. Оплата відбулася у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Пункт 138.2 статті 138 даного Кодексу передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг), та у позивача є наявними первинні документи, які посвідчують отримання товару, а саме договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірний податковий період відповідно до норм Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій (березень 2012 року) Приватне підприємство «Талліон» знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстроване як платник податку на додану вартість (реєстрація анульована 9 вересня 2012 року). Суд не приймає посилання відповідача на акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13 листопада 2012 року № 918/22-808/37178781, з огляду на те, що даний акт не використовувався відповідачем під час перевірки, складення акту про наявність порушення та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, та відповідно не може свідчити про правомірність прийнятих рішень відповідачем. Крім цього, суд зазначає, що даний акт складений по факту неможливості проведення зустрічної перевірки ПП «Талліон» у зв'язку із тим, що на підприємстві відкрита ліквідаційна процедура з 17 вересня 2012 року, отже взаємовідносини даного підприємства з позивачем не перевірялися. Суд також зазначає, що контрагентом позивача були сформовані податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, що підтверджується детальною інформацією по деклараціям з податку на додану вартість за березень 2012 року, наданої відповідачем. Позивачем суду також надані письмові докази (договори,, накладні, рахунки, акти приймання-передачі вугільної продукції, посвідчення якості вугілля), які посвідчують використання у власній господарській діяльності товару, який отриманий позивачем від ПП «Талліон». Однак, дані документи не досліджувалися податковим органом під час перевірки, що свідчіть про відсутність всебічності та об'єктивності перевірки податкового органу. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента. Стосовно наявності помилок при оформленні товарно-транспортних накладних, на підставі чого в акті перевірки відповідач здійснив висновок про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та не посвідчує відсутність факту поставки. Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Згідно із частиною 1 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Згідно із частиною 4 статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно із частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, суд не може прийняти до уваги як докази здійснення безтоварних операцій товарно-транспортні накладні, в яких є певні порушення. Суд також зазначає, що за змістом товарно-транспортних накладних можливо встановити як сторін договору, так і товар, який перевозився, та марки, номери транспорту. Суд дійшов висновку, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000042240/737, № 0000032240/736 прийняті відповідачем безпідставно.

Під час перевірки відповідачем також встановлено порушення позивачем пунктів 3.5, 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 40/10320), (надалі - Положення № 637), а саме у відомості про виплату грошей № 3 за березень 2012 року у графі «підпис про одержання» відсутній підпис ОСОБА_5, підтверджуючий одержання готівкових коштів в сумі 1129 грн. 31 коп.

Згідно з пунктом 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Пункт 2.9 даного Положення передбачає, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до пункту 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Судом досліджена відомість про виплату грошей № 3 за березень 2012 року та встановлено, що дійсно в графі «підпис про одержання» відсутній підпис ОСОБА_5, однак підпис даною фізичною особою поставлений в графі «примітки». Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_5, він дійсно отримав кошти в сумі 1129 грн. 31 коп. та помилково розписався в іншій графі відомостей.

Відповідно до пункту 7.24 Положення № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Проаналізувавши норми Положення № 637, суд зазначає, що, норми даного Положення дійсно передбачають підпис одержувача коштів у відповідній графі, однак з пункту 7.24 Положення вбачається, що сума готівки додається до залишку в касі у випадку відсутності підпису одержувача у видатковій відомості, тобто взагалі відсутності підпису у відомості, а не тільки в графі «підпис про одержання», однак у спірній відомості позивача підпис фізичної особи є наявним, поряд з необхідною графою. Суд зазначає, що у даному питанні податковим органом допущений формальний підхід до виявлення порушення.

Таким чином, суд вважає висновки відповідача щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара ЛТД» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0000092244/738, № 0000042240/737, № 0000032240/736 задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 жовтня 2012 року № 0000092244/738, № 0000042240/737, № 0000032240/736.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2236 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.