Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а-6068/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-6068/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача Старецького В.В.

представників відповідача Поярко І.В., Горбатенко Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-6068/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №000140070 від 28.04.2011р.; №0000440221 від 18.05.2012р.; №0000450221 від 18.05.2012р. та №000043022 від 18.05.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000140070 від 28.04.2011р., про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 936 420 грн. по декларації №9006443853 від 20.01.2011р., звітний період, за який подано декларацію -грудень 2010 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000430221 від 18.05.2012р., про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 295197,50 грн., з яких за основним платежем - 283689 грн., штрафні санкції - 11508,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000440221 від 18.05.2012р., про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 2262026,75 грн., з яких за основним платежем - 2075875 грн., штрафні санкції - 186151,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000450221 від 18.05.2012р., про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1529022 грн. по декларації №9009225853 від 20.10.2011р., за звітний період 9 місяців 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (код ЄДРПОУ 31061220, юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Смольна, 30) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 78.1.4, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, на підставі наказу начальника Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.04.2012 року за № 297, фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (код за ЄДРПОУ 31061220) з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Веткомторг" (код ЄДРПОУ 37126749) за період з 01.10.2010 по 30.09.2011р., в доповнення до акту документальної планової виїзної перевірки №2720/23-104/31061220 від 23.12.2011 року.

За результатами перевірки Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт №723/22-104/31061220 від 07.05.2012р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ветсинтез", код за ЄДРПОУ 31061220 з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Веткомторг" код ЄДРПОУ 37126749 за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, в доповнення до акту №2720/23-104/31061220 від 23.12.2011 року" (т.2 а.с.17 -64).

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 283689 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2010 року у сумі 46030 грн.; за 1 квартал 2011 року у сумі 237659 грн.;

- п.п.7.4.5, п.п.7.4.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.3. пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 -VІ із змінами та доповненнями, підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд.24 декларації з ПДВ поданій за вересень 2011 року (від 20.10.2011р. №9009225853) у сумі 1529022,00 грн. та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2075845,00 грн., в т.ч.: за листопад 2010 року у сумі 146714 грн..; за грудень 2010 року у сумі 128633 грн.; за січень 2011 року у сумі 341842 грн.; за лютий 2011 року у сумі 156870 грн.; за березень 2011 року у сумі 334687 грн.; за квітень 2011 року у сумі 233678 грн.; за травень 2011 року у сумі 138474 грн.; за червень 2011 року у сумі 125721 грн.; за липень 2011 року у сумі 90439 грн.; за серпень 2011 року у сумі 198988 грн.; за вересень 2011 року у сумі 179799 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000430221 від 18.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 295197,50 грн., з яких за основним платежем - 283689 грн., штрафні санкції - 11508,50 грн. (т.2 а.с.15);

- №0000440221 від 18.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 2262026,75 грн., з яких за основним платежем - 2075875 грн., штрафні санкції - 186151,75 грн. (т.2 а.с.16);

- №0000450221 від 18.05.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1529022 грн. по декларації №9009225853 від 20.10.2011р., за звітний період 9 місяців 2011 року (т.2 а.с.14).

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій у вказаних вище повідомленнях-рішеннях, скориговане з урахуванням податкового повідомлення-рішення №000140070 від 28.04.2011р., прийнятого на підставі висновків викладених у акті №327/07-010/31061220 від 30.03.2011р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ветсинтез" за ЄДРПОУ 31061220 з питань достовірності повноти обчислення ПДВ по декларації за період грудень 2010 року", про що зазначено у п.3.2.1 акту №723/22-104/31061220 від 07.05.2012 року.

Також судом встановлено, що на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (правноступником якої є Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ветсинтез" (за ЄДРПОУ 31061220) з питань достовірності повноти обчислення ПДВ по декларації за період грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №327/07-010/31061220 від 30.03.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року; п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-III "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; ст.9 Закону України від 25.06.1991 року за №1251-ХІІ "Про систему оподаткування" зі змінами та доповненнями; п.1.6 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року за №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; ст.215 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV; частини 1 статті 216 ЦК від 16.01.2003 року №435-IV; ст.228 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV.

За результатами перевірки в акті №327/07-010/31061220 від 30.03.2011р. встановлено завищення ТОВ "Ветсинтез" податкового кредиту на суму ПДВ 2 067 630 грн., та завищення суми податкових зобов'язань на суму ПДВ 2547 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 1936420 грн. Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за результатами перевірки має позитивне значення та складає 128 663 грн., внаслідок чого ТОВ "Ветсинтез" завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 128663 грн.

Також, податковим органом було визнано нікчемними правочини між ТОВ "Ветсинтез" та покупцями товарів ПП "Біофарм" на суму ПДВ 1875 грн., ВАТ "Отрадівська птицефабрика" на суму ПДВ 672,03 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №000140070 від 28.04.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 936 420 грн. по декларації №9006443853 від 20.01.2011р., звітний період, за який подано декларацію -грудень 2010 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Ветсинтез" (як Покупцем) з ТОВ "Веткомторг" (як Постачальником) укладено договір про постачання субстанцій №40 від 14.09.2010 року, згідно умов якого, Постачальник (ТОВ "Веткомторг") зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець (ТОВ "Ветсинтез") прийняти та сплатити його на умовах, визначених цим договором. Товар поставляє Постачальник в адресу Покупця на умовах його заявки на покупку, складеної в письмовій або усній формі. Поставка товару здійснюється транспортом за згодою сторін. Покупець зобов'язаний здійснити сплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншій формі розрахунків дозволеній законодавством в т.ч. і шляхом надання простого векселя. Загальна сума товару вказується в видаткових накладних (т.2 а.с.65 -).

ТОВ "Веткомторг" на адресу ТОВ "Ветсинтез" було здійснено поставку товарів згідно договору №40 від 14.09.2010 року, на підставі чого сторонами були складені видаткові накладні: №В-0000000000001 від 14.09.2010 р. на суму 526 543,66 грн.; №0000000000002 від 15.09.2010р. на суму 878 722,93 грн., №В-0000000000003 від 16.09.2010р. на суму 409 624,68 грн., №В-0000000000004 від 01.10.2010р. на суму 521 830,50 грн., №В-0000000000005 від 04.10.2010р. на суму 448 378,68 грн., №0000000000006 від 05.10.2010р. на суму 114 704,29 грн., №В-0000000000007 від 08.10.2010р. на суму 39 809,88 грн., №В-0000000000008 від 01.11.2010р. на суму 545 044,38 грн., №В-0000000000009 від 20.11.2010р. на суму 285 415,81 грн., №0000000000010 від 04.11.2010 р. на суму 1 107 068,16 грн., №В-0000000000011 в 08.11.2010р. на суму 346 732,37 грн., №В-0000000000012 від 10.11.2010р. на суму 181 135,80 грн., №В-0000000000013 від 15.11.2010р. на суму 343 178,46 грн., №В-0000000000014 від 22.11.2010р. на суму 445 732,44 грн., №В-0000000000015 від 23.11.2010р. на суму 554 067,00 грн., №В-0000000000016 від 01.12.2010р. на суму 1 510 946,94 грн., №В-0000000000017 від 03.12.2010р. на суму 1 146 272,41 грн., №В-0000000000018 від 06.12.2010р. на суму 1 013 996,77 грн., №В-0000000000019 вид 07.12.2010р. на суму 2 222 774,24 грн., №В-0000000000020 від 09.12.2010р. на суму 1 277 197,20 грн., №В-0000000000021 від 10.12.2010р. на суму 1 531 734,78 грн., №В-0000000000022 від 16.12.2010р. на суму 2 066 689,38 грн., №В-0000000000023 від 21.12.2010р. на суму 1 322 674,65 грн., №В-0000000000024 від 23.12.2010р. на суму 313 495,44 грн., №В-00000001 від 04.01.2011 р. на суму 7 718,76 грн., №В-00000002 від 01.02.2011р. на суму 2 349 801,90 грн., №В-00000003 від 01.02.2011р. на суму 2 517 210,54 грн., №В-00000004 від 01.02.2011р. на суму 2 508 960,00 грн., №В-00000005 від 01.02.2011р. на суму 870 478,62 грн., №В-00000006 від 01.02.2011р. на суму 270 285,84 грн.

Також ТОВ "Веткомторг" на адресу позивача виписані наступні податкові накладні: №1 від 14.09.2010 року на суму без ПДВ - 438786,36 грн., сума ПДВ -87757,28 грн.; №2 від 15.09.2010 року на суму без ПДВ -732269,11 грн., сума ПДВ -146453,80 грн.; №3 від 16.09.2010 року на суму без ПДВ -341353,88 грн., сума ПДВ -68270,78 грн.; №4 від 01.10.2010 року на суму без ПДВ -434858,75 грн., сума ПДВ -86971,75 грн.; №5 від 04.10.2010 року на суму без ПДВ -373648,90 грн., сума ПДВ -74729,78 грн.; №6 від 05.10.2010 року на суму без ПДВ -95586,91 грн., сума ПДВ -19117,38 грн.; №7 від 08.10.2010 року на суму без ПДВ -33174,90 грн., сума ПДВ -6634,98 грн.; №8 від 01.11.2010 року на суму без ПДВ -454203,65 грн., сума ПДВ -90840,73 грн.; №9 від 02.11.2010 року на суму без ПДВ -237846,51 грн., сума ПДВ -47569,30 грн.; №10 від 04.11.2010 року на суму без ПДВ -922556,80 грн., сума ПДВ -184511,36 грн.; №11 від 08.11.2010 року на суму без ПДВ -288943,64 грн., сума ПДВ -57788,73 грн.; №12 від 10.11.2010 року на суму без ПДВ -150946,50 грн., сума ПДВ -30189,30 грн.; №13 від 15.11.2010 року на суму без ПДВ -285982,05 грн., сума ПДВ -57196,41 грн.; №14 від 22.11.2010 року на суму без ПДВ -371443,70 грн., сума ПДВ -74288,74 грн.; №15 від 23.11.2010 року на суму без ПДВ -461722,50 грн., сума ПДВ -92344,50 грн.; №16 від 01.12.2010 року на суму без ПДВ -1259122,45 грн., сума ПДВ -251824,49 грн.; №17 від 03.12.2010 року на суму без ПДВ -955227,01 грн., сума ПДВ -191045,40 грн.; №18 від 06.12.2010 року на суму без ПДВ -844997,31 грн., сума ПДВ -168999,46 грн.; №19 від 07.12.2010 року на суму без ПДВ -1852311,87 грн., сума ПДВ -370462,37 грн.; №20 від 09.12.2010 року на суму без ПДВ -1064331 грн., сума ПДВ -212866,20 грн.; №21 від 10.12.2010 року на суму без ПДВ -1276445,65 грн., сума ПДВ -255289,13 грн.; №22 від 16.12.2010 року на суму без ПДВ -1722241,15 грн., сума ПДВ -344448,23 грн.; №23 від 21.12.2010 року на суму без ПДВ -1102228,88 грн., сума ПДВ -220445,78 грн.; №24 від 23.12.2010 року на суму без ПДВ -261246,20 грн., сума ПДВ -52249,24 грн.; №1 від 04.01.2011 року на суму без ПДВ -6432,30 грн., сума ПДВ -1286,46 грн.; №2 від 01.02.2011 року на суму без ПДВ -1 958 168,25 грн., сума ПДВ -391633,65 грн.; №3 від 01.02.2011 року на суму без ПДВ -2097675,45 грн., сума ПДВ -419535,09 грн.; №4 від 01.02.2011 року на суму без ПДВ -2090800,00 грн., сума ПДВ -418160,00 грн.; №5 від 01.02.2011 року на суму без ПДВ -725398,85 грн., сума ПДВ -145079,77 грн.; №6 від 01.02.2011 року на суму без ПДВ -225238,20 грн., сума ПДВ -45047,64 грн. (т.2 а.с. 67 -126).

За договором №40 від 14.09.2010 року ТОВ "Ветсинтез" на користь ТОВ "Веткомторг" здійснено часткову сплату за поставлені товари, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на суму 5 426 486,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 136 -178).

В рахунок оплати за отримані товари ТОВ "Ветсинтез" було видано на користь ТОВ "Веткомторг" прості векселі, згідно актів передачі простих векселів кредитору №б/н від 28.02.2011р. на загальну суму 8650000,00 грн. та № б/н від 04.03.2011 року на загальну суму 13593999,57 грн.

В подальшому ТОВ "Ветсинтез" здійснено сплату за виданими векселями, що підтверджується платіжними дорученнями, посвідченими банківською установою. ( т. 6 а.с. 31-75).

Використання отриманих ТОВ "Ветсинтез" ветеринарних препаратів (субстанцій) у власній господарській діяльності для виробництва ветеринарних препаратів, що не ставиться під сумнів податковим органом в акті перевірки, а також підтверджується наданими позивачем первинними документами та документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт отримання товарно - матеріальних цінностей ТОВ "Ветсинтез" від ТОВ "Веткомторг" та факт використання їх позивачем під час здійснення господарської діяльності.

Згідно пп. 2.1 п. 2 договору поставки № 40, поставку товару здійснює Постачальник на адресу Покупця, на підставі заявок на покупку, складених у письмовій або усній формі.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, транспортування товарів здійснювалось за рахунок ТОВ "Веткомторг", зі складу вантажовідправника ( м. Київ, вул. Щорса, 31) до складу вантажоотримувача ( м. Харків, вул. Смольна, 30), що підтверджено товарно-транспортними накладними, подорожними листами. (т.2 а.с. 211 -236).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки № 40 від 14.09.2010 року первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором поставки № 40 від 14.09.2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Веткомторг", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - "Веткомторг". Зазначені висновки відповідача ґрунтуються виключно на підставі акту Куп'янської ОДПІ Харківської області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Веткомторг» по взаємовідносинам з ТОВ «Ветсинтез» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Веткомторг» Куп'янської ОДПІ Харківської області №207/23-37126749 від 04.03.2011р.з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2010 р. по 31.12.2010 р., акту Куп'янської ОДПІ Харківської області від 19.05.2011 року № 533/23-37126749 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веткомторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.05.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2010 року по 31.03.2011 року, а також на підставі баз даних ДПС «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Веткомторг» та аналізу баз даних ДПС (АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та БД «Бест-Звіт») згідно яких, зокрема, встановлено відсутність у ТОВ «Веткомторг» та його контрагентів - ТОВ "Турбо-Альянс", та ТОВ "Елаком Інвест", необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за податковою адресою, невідображення у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що правочини, укладені та такі, що виконувались ТОВ «Веткомторг» з постачальниками та покупцями, не спричиняють реального настання наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Веткомторг» не може свідчити про неможливість фактичної поставки ТОВ «Веткомторг», оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих у ТОВ «Веткомторг» ТМЦ підтверджений матеріалами справи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ «Веткомторг» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ «Веткомторг» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Веткомторг» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

При цьому, укладений між ТОВ "Ветсинтез" та ТОВ "Веткомторг" договір не визнаний судом недійсним, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2011р. по справі №5023/1872/11. Вказаним рішенням встановлено, що договір поставки товару №40 від 14.09.2010р., укладений між ТОВ "Ветсинтез" та ТОВ "Веткомторг" є дійсним, направленим на реальне настання правових наслідків та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. по справі №5023/2053/11 встановлено, що договір поставки товару №1 від 14.09.2010р., укладений між ТОВ "Турбо-Альянс" та ТОВ "Веткомторг", є дійсним, направленим на реальне настання правових наслідків та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Також, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2011р. по справі №5023/1877/11 встановлено, що договір поставки товару №3 від 28.10.2010р., укладений між ТОВ "Елаком Інвест" та ТОВ "Веткомторг", є дійсним, направленим на реальне настання правових наслідків та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства

Доказів скасування зазначених рішень Харківським апеляційним господарським судом, за наслідками апеляційного оскарження, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відносно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції, в обґрунтування своєї правової позиції, висновку експертного економічного дослідження № 5667 від 25.05.2012 року, згідно якого підтверджено висновки акту Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 703/22-104/31061220 в частині заниження ТОВ «Ветсинтез» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року податку на прибуток на загальну суму 283689,0 грн. ( в т.ч.: за 4 квартал 2010 року у сумі 46030,0 грн.; за 1 квартал 2011 року у сумі 237659,0 грн.); завищення ТОВ «Ветсинтез» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд.24 декларації з ПДВ поданій за вересень 2011 року (від 20.10.2011р. №9009225853) у сумі 1529022,00 грн. та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2075845,00 грн., (в т.ч.: за листопад 2010 року у сумі 146714 грн..; за грудень 2010 року у сумі 128633 грн.; за січень 2011 року у сумі 341842 грн.; за лютий 2011 року у сумі 156870 грн.; за березень 2011 року у сумі 334687 грн.; за квітень 2011 року у сумі 233678 грн.; за травень 2011 року у сумі 138474 грн.; за червень 2011 року у сумі 125721 грн.; за липень 2011 року у сумі 90439 грн.; за серпень 2011 року у сумі 198988 грн.; за вересень 2011 року у сумі 179799 грн.), внаслідок недотримання вимог п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.3, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається з висновку експертного економічного дослідження № 5667 від 25.05.2012 року, дослідження проводилося на підставі листа начальника Відділу податкової міліції Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 4884/10-/07-19 від 21.05.2012 року, в межах розгляду якої справи - не зазначено. При цьому, в доповнення до вказаного листа до ХНІДІСЕ 23.05.2012 року надійшов лист начальника Відділу податкової міліції Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в якому зазначено, що «при виконанні дослідження по акту перевірки № 723/22-104/31061220 від 07.05.2012 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ветсинтез» (код ЄДРПОУ 31061220) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, питання вирішувати без врахування первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Веткомторг». На арк. 13 дослідження експертом зазначено, що правова оцінка укладених договорів, документів бухгалтерського та податкового обліку, визначення фактичних обставин справи не відноситься до компетенції експерта - економіста. Експертне дослідження щодо документального підтвердження висновків акту перевірки № 703/22-104/31061220 від 07.05.2012 року проводиться за умови, викладені в листі від 22.05.2012 року № 5017/10/07-016, а саме без врахування первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Веткомторг».

При цьому, експерт-економіст, Аніщенко О.А., яка склала висновок, не попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, вказаний висновок експерта, не надався відповідачем до суду першої інстанції, поважність причин його не надання до суду першої інстанції відповідачем не зазначено. В процесі розгляду адміністративної справи, відповідач не заявляв клопотання про проведення економічної експертизи.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що експертного економічного дослідження № 5667 від 25.05.2012 року не є належним доказом у розумінні ст. ст. 69, 70 КАС України на підтвердження порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім зазначеного, відповідач, обґрунтовуючи законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилається на наявність інформації, викладеної в протоколах допиту свідків - ОСОБА_5, згідно якого останній повідомив, що в товарно-транспортних накладних щодо постачання ТМЦ на адресу ТОВ «Веткомторг» за маршрутом: м. Київ, вул.. Ак. Богомольця, б. 7/14, к. 182 до м. Харків, вул. Смольна, б. 30, він не підписував та рейсів не здійснював, ОСОБА_6, згідно якого останній повідомив, що ТТН за № 6682 від 03.12.2010 року,№ 6792 від 16.12.2010 року, за якими нібито перевозили ТМЦ від ТОВ «Елаком Інвест» за маршрутом: м. Київ, вул.. Ак. Богомольця, б. 7/14, к. 182 до м. Харків, вул. Смольна, б. 30, відрізняються від тих, якими він користувався, зазначені ТТН він не підписував, розгрузку ТМЦ за адресою м. Харків, вул.. Смольна, 30 він не здійснював; ОСОБА_7, який повідомив, що є керівником ТОВ «Елаком Інвест», але підприємство ТОВ «Веткомторг» не пам'ятає; керівника «Турбо Альянс» ОСОБА_9, яка в своїх свідченнях повідомила, що була керівником зазначеного підприємства, але ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Веткомторг» не мала, зазначене підприємство їй не відоме, в товарно-транспортних накладних підписів не ставила.

З наданих протоколів допиту свідків вбачається, що свідків опитано в рамках кримінальної справи. При цьому, матеріали справи не містять, а з протоколів допиту не вбачається, в рамках якої саме кримінальної справи свідків було допитано, також відповідачем не надано доказів щодо зв'язку цих протоколів з адміністративною справою за позовом ТОВ "Ветсинтез".

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини не можуть вважатися підставами, які свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Ветсинтез» та ТОВ «Веткомторг» за договором про постачання субстанцій № 40 від 14.09.2010 року, оскільки жодним судовим рішенням, що набрало законної сили, не встановлено факту фіктивності фінансово-господарських угод між ТОВ «Ветсинтез» та ТОВ «Веткомторг». Крім цього, наявність умислу позивача на незаконне формування податкового кредиту не може бути підтверджена лише наявністю вказаних вище обставин, оскільки в цих справах не досліджувалися питання протиправного умислу на незаконне формування податкового кредиту при купівлі товару ТОВ «Ветсинтез».

При цьому, колегія суддів зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Податковий орган не довів при вирішенні справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 65 від 01.03.2011 року, згідно якого встановлено, що підписи від імя ОСОБА_7 в документах по взаємовідносинам між ТОВ «Елаком Інвест» та ТОВ «Веткомторг» виконані не ОСОБА_7, а іншою особою; висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 303 від 27.08.2012 року згідно якого встановлено, що підписи від ім'я ОСОБА_9 - директора ТОВ «Турбо-Альянс», в товарно-транспортній накладній № 4280 від 16.09.2010 року за якою нібито перевозили ТМЦ в кількості 2904,9 кг від ТОВ «Турбо Альянс» до ТОВ Веткомторг» за маршрутом м. Київ, вул.. Ак. Богомольця б. 7/14 к. 182 до м. Харків, вул.. Смольна, б. 30 на автомобілі Вольво д.н. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, водієм якого був гр.. ОСОБА_5 - виконана різними особами, та від ім'я ОСОБА_5 - також виконана різними особами; висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 309 від 28.08.2012 року згідно якого встановлено, що підписи ОСОБА_9 - директора ТОВ «Турбо-Альянс», в ТТН № 5439 від 01.10.2010 року, за якою нібито здійснювали перевезення ТМЦ від ТОВ «Турбо Альянс» до ТОВ «Веткомторг» за маршрутом м. Київ, вул.. Ак. Богомольця б. 7/14 к. 182 до м. Харків, вул.. Смольна, б. 30 на автомобілі Вольво д.н. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, водієм якого був гр.. ОСОБА_5 - виконана різними особами, та від ім'я ОСОБА_5 - також виконана різними, оскільки, з врахуванням ст. 69 КАС України, вони не є доказом невідповідності документів про оплату отриманих товарів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

При цьому, колегія суддів зауважує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання або недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Ветсинтез" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару від ТОВ "Веткомторг", що спростовує висновки податкового органу, викладені в актах перевірки №327/07-010/31061220 від 30.03.2011 року та №723/22-104/31061220 від 07.05.2012р.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в актах перевірки №327/07-010/31061220 від 30.03.2011 року та №723/22-104/31061220 від 07.05.2012р. порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №000140070 від 28.04.2011р.; №0000440221 від 18.05.2012р.; №0000450221 від 18.05.2012р. та №000043022 від 18.05.2012р. належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №000140070 від 28.04.2011р.; №0000440221 від 18.05.2012р.; №0000450221 від 18.05.2012р. та №000043022 від 18.05.2012р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-6068/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2012 р.