УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 р.Справа № 2а-12564/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Усачова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-12564/12/2070
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача, виражені у проведенні позапланової виїзної перевірки, оформленої Актом від 25.10.2012 року № 2352/17-207/120400305 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0008801702 про нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 801 727,92 грн. основного платежу та 700431,98 грн. штрафу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, оформленої Актом від 25.10.12р. №2352/17-207/120400305 та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС від 07.11.12 р. №0008801702 про нарахування ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 801 727,92 грн. основного платежу та 700431,98 грн. штрафу.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ч. 3 ч. 3 ст. 4 , ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", що призвели до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова в період з 10.10.2012 по 25.10.2012 р.р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства платника податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2011по 31.12.2011 р.
За результатами перевірки складено акт від 25.10.2012 року № 2352/17-207/120400305, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем пп. 170.2.2. п.п. 170.2.4 п.п. 170.2.6, п. 170.2 ст. 170, п. 167.1 ст. 167, Податкового кодексу України, за рахунок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 2 801 727,92 грн.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0008801702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 2 801 727,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 700 431,98 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що дії відповідача під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення є протиправними, а рішення -неправомірним, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України.
Виходячи зі змісту положень ст.79.1 ст.79, 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення вищенаведеної норми матеріального права, яка кореспондує з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.
Право органів державної податкової служби звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження закріплено також положеннями ст.73 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України).
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз. 3 п. 73.1 Податкового кодексу України); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз. 4 п. 73.1 Податкового кодексу України); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
З положень наведеної норми кодексу вбачається, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.
При цьому, колегія суддів зазначає, в силу ч.1 ст. 42 та ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту.
Дослідивши запит, який надсилався у спірних правовідносинах податковим органом на адресу ОСОБА_3 (лист Державної податкової служби у Харківській області від 31.07.2012 року № 3867/10/16-17) колегія суддів дійшла висновку, що зазначений запит оформлений неналежним чином, а саме: зміст вказаного запиту не містить викладення жодних фактів порушення ОСОБА_3 вимог податкового чи іншого законодавства (відсутні посилання на підстави надіслання такого запиту, визначені п.73.3 Податкового кодексу України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що запит складений податковим органом з порушенням приписів абз. 1 і 2 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, що в силу абз. 5 цієї ж статті звільняє платника податків від обов'язку надання відповіді.
Отже, враховуючи те, що суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запиту від 31.07.2012р. за № 3867/10/16-17 не дотримано вимог закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, визначених Податковим кодексом України для прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а тому дії відповідача по проведенню вказаної перевірки є протиправними.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0008801701 колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_3, була у складі засновників ТОВ "Фірма "Ідалія" із часткою в статутному капіталі 50%, що відповідало сумі її внеску у статутний капітал в розмірі 12500 грн.
Протоколом № 1 загальних зборів ТОВ "Фірма "Ідалія" від 10.02.11р. затверджено вихід гр. ОСОБА_3 з даного товариства. Також прийнято рішення про повернення гр. ОСОБА_3 її вкладу до статутного капіталу товариства пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі. З урахуванням вказаного, ОСОБА_3 отримала від ТОВ "Фірма "Ідалія" одну другу частини права власності ТОВ "Фірма "Ідалія" на об'єкти нерухомого майна.
На виконання цього рішення, 11.02.11р. за актом приймання-передачі об'єктів нерухомого майна ТОВ "Фірма "Ідалія" передала ОСОБА_3 нежитлову будівлю, літера Г-1 (14575,5) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Г-3 (1678,2) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Ф-1 (69,9) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Ц-2 (765,0) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Щ-1 (228,2) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Э-1 (361,9) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Л-2 (851,8) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Г-1, 1-й поверх № 35-46,47,48 (208,5) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера А-3 (84,4) АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, літера Ш-2 № 1,2,3 (284,7) АДРЕСА_1, за якою балансова вартість з урахуванням долі 50%. визначеної протоколом № 1 від 10.02.2011 року становить 11 422 414,82 грн.
Вартість отриманого ОСОБА_3 майна в сумі 11 422 414,82 грн. підтверджується довідкою КП "Харківське міське БТІ", згідно якої балансова вартість основних засобів, які знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи по проспекту Московському, 257 з рахуванням долі 50% та які визначені протоколом № 1 від 10.02.11р. складає 11 422 414,82 грн.
Згідно договору від 24.12.11р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачка придбала корпоративні права у вигляді частини частки в розмірі 99,9978 % від 100 % у статутному капіталі ТОВ "Фаворит" (код 32325645). Сума витрат на придбання корпоративних прав згідно п.3.1 даного договору становить 13 744 397,00 грн.
Розрахунок з продавцем ОСОБА_4 за даним договором здійснений готівковими коштами двома платежами, про що свідчить розписка про отримання готівкових коштів від 24.12.11р. на суму 13 700 000грн. та розписка про отримання готівкових коштів від 24.04.12р. на суму 44397грн.
На підставі протоколу № 01/04/2012 загальних зборів учасників ТОВ "Фаворит" від 24.04.12р. ОСОБА_3 прийнята до складу учасників (засновників) даного товариства.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.04.12 р. була зареєстрована нова редакція статуту ТОВ "Фаворит", де ОСОБА_3 визначена учасником даного товариства.
Згідно уточнюючого розрахунку по податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік платником податків ОСОБА_3 задекларовано суму витрат за отримання інвестиційного прибутку: придбання корпоративних прав ТОВ "Фірми "Ідалія" в розмірі 12500,00 грн.; придбання корпоративних прав ТОВ "Фаворит" в розмірі 13 444 394,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували відображені в акті перевірки від 25.10.2012 року № 2352/17-207/120400305 висновки податкового органу про те, що платник податків ОСОБА_3 в порушення вимог пп. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України віднесла до складу витрат суму 13 744 397,00 грн., яку вона витратила на придбання корпоративних прав ТОВ "Фаворит".
Колегія суддів зазначає, що оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Відповідно до п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). ( пп. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:
- обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
- зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
- повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).
Із системного аналізу вказаних правових норм слідує, що об'єкт оподаткування виникає у платника податків лише при подальшому відчуженні такого інвестиційного активу і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого відчуження, виходячи з положень пп. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, враховується вартість інвестиційного активу, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.
Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком. (170.2.3. п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
У разі якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то:
а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;
б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета. (пп. 170.2.4. п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Зазначеною нормою законодавець вказує, що платник податків не може враховувати інвестиційний збиток, якщо між купівлею та продажем інвестиційних активів пройшло менше місяця.
При цьому, як встановлено матеріалами справи, продажу інвестиційного активу у вигляді повернутого майна, при виході зі складу засновників ТОВ "Фірма "Ідалія", позивачем не здійснювалось.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність застосування податковим органом до спірних правовідносин положень пп. 170.2.4. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", оскільки Податковий кодекс України не пов'язує фактичне понесення витрат з моментом набуття чинності цивільно-правового договору шляхом проведення реєстраційних дій.
Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Статтями 663 та 664 ЦК України передбачена можливість визначення у договорах купівлі-продажу строку виконання продавцем обов'язків передати товар покупцеві. В договорі від 24.12.11р. таке відстрочення виконання обов'язку продавця передати покупцеві товар (частку корпоративних прав у ТОВ "Фаворит") передбачене у розділах 2 та 5, та обумовлене сплатою 100% ціни договору, яка згідно розділу 4 договору здійснюється двома платежами: 13 700 000грн. до підписання договору (тобто до 24.12.11р.) та 44397грн. - до 25.04.12р.
Виконання покупцем своїх обов'язків по даному договору у 2011 році, а саме - фактична сплата 24.12.11р. суми першого внеску 13 700 000грн. та прийняття на себе в день підписання договору 24.12.11р. боргового зобов'язання сплати до 25.04.12р. другого внеску, свідчить про настання саме у 2011р. такої події як здійснення витрат по придбанню інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав ТОВ "Фаворит" у передбаченій даним договором загальній сумі 13 744 397грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 правомірно віднесено до витрат суму на придбання корпоративних прав ТОВ "Фаворит".
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 25.10.2012 року № 2352/17-207/120400305 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0008801702 належним чином не довів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року № 0008801702, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року по справі № 2а-12564/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2012 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2012 |
Оприлюднено | 28.12.2012 |
Номер документу | 28286023 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Дюкарєва С.В.
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Дюкарєва С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні