Ухвала

від 05.09.2013 по справі 2а-12564/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року м. Київ К/800/2812/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О. секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Симонов А. А.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому просить визнати дії протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову.

ОСОБА_5 подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Харкова в період з 10.10.2012 року по 25.10.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства платника податків ОСОБА_5за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 25.10.2012 року №2352/17-207/120400305

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пп. 170.2.2. п.п. 170.2.4 п.п. 170.2.6, п. 170.2 ст. 170 , п. 167.1 ст. 167, Податкового кодексу України , за рахунок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 2801727,92 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0008801702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 2801727,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 700431,98 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст. 78 , 79 Податкового кодексу України .

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України ).

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України ); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз. 3 п. 73.1 Податкового кодексу України ); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз. 4 п. 73.1 Податкового кодексу України ); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що лист Державної податкової служби у Харківській області від 31.07.2012 року №3867/10/16-17 оформлений неналежним чином, а саме: зміст вказаного запиту не містить викладення жодних фактів порушення ОСОБА_5. вимог податкового чи іншого законодавства та відсутні посилання на підстави надіслання такого запиту, визначені п.73.3 Податкового кодексу України .

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що суб'єктом владних повноважень при складанні запиту від 31.07.2012 року за №3867/10/16-17 не дотримано вимог закону, а запит складений податковим органом з порушенням приписів абз. 1 і 2 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України , а тому дії відповідача по проведенню вказаної перевірки є протиправними.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0008801701, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували відображені в акті перевірки від 25.10.2012 року № 2352/17-207/120400305 висновки податкового органу про те, що платник податків ОСОБА_5 в порушення вимог пп. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України віднесла до складу витрат суму 13744397,00 грн., яку вона витратила на придбання корпоративних прав ТОВ "Фаворит".

Відповідно до п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України , облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Кодексу Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

- обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

- зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;

- повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що об'єкт оподаткування виникає у платника податків лише при подальшому відчуженні такого інвестиційного активу і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого відчуження, виходячи з положень пп. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України , враховується вартість інвестиційного активу, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Підпунктом 170.2.3. п. 170.2 ст. 170 Кодексу передбачено, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Підпунктом 170.2.4. п. 170.2 ст. 170 Кодексу визначено, якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то:

а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;

б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що продажу інвестиційного активу у вигляді повернутого майна, при виході зі складу засновників ТОВ "Фірма "Ідалія", позивачем не здійснювалось, тобто податковим органом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положень пп. 170.2.4. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України .

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України , витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтями 663 та 664 ЦК України передбачена можливість визначення у договорах купівлі-продажу строку виконання продавцем обов'язків передати товар покупцеві.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання покупцем своїх обов'язків по даному договору у 2011 році, а саме - фактична сплата 24.12.11 року суми першого внеску 13 700000, 00 грн. та прийняття на себе в день підписання договору 24.12.11 року боргового зобов'язання сплати до 25.04.12 року другого внеску, свідчить про настання саме у 2011 року такої події як здійснення витрат по придбанню інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав ТОВ "Фаворит" у передбаченій даним договором загальній сумі 13744397, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ОСОБА_5 правомірно віднесла до витрат суму на придбання корпоративних прав ТОВ "Фаворит", а тому податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0008801702, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров