2а/1570/8302/2011 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2012 р.Справа № 2а/1570/8302/2011 Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого: судді Домусчі С.Д. суддів: Кравця О.О., Шевчук О.А. за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та складанню акту перевірки, дій по самовільному корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту, зобов'язання внести необхідні зміни до бази податкової інспекції щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у відповідності з поданою податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011 року,- ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Постановою від 28 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, визнав протиправним дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року; зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську поновити данні податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року; у задоволені інших позовних вимог відмовив. Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на те, що згідно довідки від 12 квітня 2011 року про заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Ісіра», встановлено, що ТОВ «Ісіра»не знаходиться за юридичною адресою (т. 1 а.с 125), про що було складено повідомлення «18-ОПП від 13 квітня 2011 року № 8259 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (т. 1 а.с. 126). 15 квітня 2011 року начальником ДПІ у м. Іллічівську Одеської області виданий наказ № 378 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ісіра»з питань правомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року», який позивачем не був оскаржений. Апелянт посилається на те, що наказ про проведення перевірки вручити позивачу виявилось неможливим, оскільки ТОВ «Ісіра»не знаходиться за юридичною адресою. Апелянт вважає, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена правомірно, на підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, оформленого наказом, та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20 .1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 п. 79.2 ст. 79 ПК України. Апелянт посилається на те, що результатами перевірки акт складений у відповідності до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772. Також апелянт посилається на те, що Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом ДПА України № 985 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, не передбачає прийняття податкового повідомлення-рішення , за результатами проведено перевірки та виявлених обставин. Оскаржуючи постанову суду, апелянт посилається на те, що в результаті проведеної перевірки за наслідком аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в перевіряємому періоді встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 588 112 грн. , оскільки вони сформовані за рахунок контрагентів-покупців по яких встановлено здійснення господарських операції з використанням вигодоформучих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товарів) , діяльність яких спрямована на отримання податкової вигоди. Також апелянт посилається на те, що аналізом податкової звітності ТОВ «Ісіра»встановлено, що податковий кредит підприємства, сформований на загальну суму 1 552 846 грн. за рахунок контрагентів –постачальників, за відсутності у ТОВ «Ісіра» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Апелянт зазначає, що стосовно ТОВ «Ісіра»відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Оскільки у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, укладені угоди за перевіряємий період –лютий 2011 року мають ознаки нікчемності і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ТОВ «Ісіра»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало. Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіра» має статус юридичної особи та з 21 жовтня 2010 року перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Іллічівську. Суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом №378 від 15.04.2011 року, фахівцем ДПІ у м. Іллічівську проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 по 28 лютого 2011 року. Суд першої інстанції встановив, що ДПІ у м. Іллічівську не повідомила ТОВ «Ісіра»про проведення перевірки жодним чином (ні поштою, ні під розписку) та не вручила наказ №378 від 15.04.2011 року про проведення перевірки, посилаючись на довідку, складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про відсутність позивача за місцезнаходженням. За результатами проведеної перевірки складений акт № 955/23-0304/37305738 від 18 квітня 2011 року (а.с. 17-28), згідно висновків якого встановлені порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого позивачем завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1 588 112 грн. та завищено суму податкового кредиту на 1 552 864 грн., також порушення п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями. Суд першої інстанції встановив, що такий висновок зроблений в акті перевірки, шляхом аналізу наявних матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів позивача у ДПІ, але без дослідження первинних документів. ДПІ у м. Іллічівську дійшла висновку щодо безпідставного віднесення ТОВ «Ісіра»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року суми ПДВ в розмірі 1 588 112 грн. та завищення суми податкового кредиту на 1 552 864 грн., що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України зазначеної суми податку на додану вартість. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не враховані податкові накладні ТОВ «Ісіра»та не досліджені первинні документи позивача, у зв'язку з не встановленням його місце знаходження, а тому відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»у лютому 2011 року мають ознаки нікчемності. При встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства, відповідач посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, довідку, складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року, про незнаходження позивача за юридичною адресою, не враховуючи первинну документацію позивача. Суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок ДПІ у м. Іллічівську щодо вчинення ТОВ «Ісіра»правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, встановив, що ТОВ «Ісіра»з моменту реєстрації 21.10.2010 року не змінювало своє місцезнаходження, визначене у ЄДР, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру від 14 жовтня 2011 року (а.с.80-82). Суд першої інстанції встановив, що відповідач при здійсненні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та при складанні акту перевірки діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції встановив, що пославшись на положення пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (який передбачає проведення позапланових документальних перевірок (як виїзні, так і невиїзні) лише за наявності виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту) відповідач не надав суду докази направлення такого запиту на адресу позивача, докази його неотримання. Суд першої інстанції не встановив наявності підстави, передбаченої ст.78,79 ПК України для проведення позапланової перевірки позивача. Суд першої інстанції встановив, що належних підстав, передбачених ст. ст. 78, 79 ПК України, для призначення перевірки позивача, у відповідача не було. Вимоги п.79.2 ст.79 ПК України щодо порядку проведення перевірки обов'язковою умовою проведення перевірки визначають саме вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов'язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки. Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав доказів того, що позивач був повідомлений про здійснення перевірки у порядку, встановленому цією статтею ПК України та намагання відповідача повідомити позивача, наприклад поштовий конверт, який повернувся з позначкою пошти, що позивач за юридичною адресою не знаходиться. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання представника відповідача на довідку про встановлення місцезнаходження платника податків, оскільки ст. 79 ПК України встановлений чіткий порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, який відповідачем не дотриманий. Суд першої інстанції встановив, що що відповідач в порушення вимог ст.79 ПК України здійснив перевірку позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, а такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 85 ПК України, оскільки жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв. Суд першої інстанції встановив, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки, не ознайомлений з актом перевірки від 18.04.2011 року, а тому відповідач порушив вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірок. Суд першої інстанції встановив, що акт перевірки № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (а.с. 17-28), складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки від 18.04.2011 року відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відсутність реального товарного характеру. Суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність посилання в акті перевірки лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагентів, оскільки інших доказів порушення позивачем податкового законодавства ДПІ, яка є суб'єктом владних повноважень, не надано. Суд першої інстанції встановив, що контрагенти позивача за спірний період належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані податкові накладні належним чином оформлені, товар був придбаний з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки. Суд першої інстанції встановив, що висновок в акті перевірки «про порушення ТОВ «Ісіра»вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1588112 грн. та завищено суму податкового кредиту на 1552864 грн., також п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями», без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, грубо порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів. Також суд першої інстанції зауважив, що податковий орган, посилаючись на нікчемність конкретного договору (а не взагалі, як це зазначено в акті) повинен був зробити посилання на законодавчі норми, де безпосередньо зазначено, що правочин є нікчемним, оскільки відповідно до ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Суд першої інстанції встановив, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки, суд першої інстанції встановив, що складаючи акт за результатами перевірки ДПІ діяла в межах повноважень. Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведення перевірки відповідач зменшив позивачу податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за лютий 2011 року та направив матеріали перевірки до інших ДПІ для проведення перевірки контрагентів позивача. Оскільки суд першої інстанції встановив неправомірність дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»оформленої актом № 955/23-0304/37305738 від 18.04.2011 року, з метою поновлення порушених прав позивача, для відновлення порушених прав суд першої зобов'язав відповідача поновити данні податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання дії відповідача по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, суд першої інстанції встановив, що відповідач не порушив Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, яким передбачений вичерпаний перелік форм податкових повідомлень-рішень, які можуть прийматися державними податковими службами передбачений вичерпаний перелік форм податкових повідомлень-рішень, які можуть прийматися державними податковими службами. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена. Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. ТОВ «Ісіра» має статус юридичної особи та з 21 жовтня 2010 року перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби. Згідно довідки від 12 квітня 2011 року про встановлення місцезнаходження платника податків, податковим органом встановлено, що ТОВ «Ісіра»не знаходиться за юридичною адресою (т. 1 а.с 125), на підставі якої складений висновок від 13 квітня 2011 року про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (т. 1 а.с. 124), у зв'язку з чим складено повідомлення форми № 18-ОПП від 13 квітня 2011 року № 8259 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (т. 1 а.с. 126), яке було направлено до державного реєстратора для проведення заходів відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». 15 квітня 2011 року начальником ДПІ у м. Іллічівську Одеської області виданий наказ № 378 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ісіра»з питань правомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року», який позивачем не оскаржений (т. 1 а.с. 121) та на підставі якого видане повідомлення № 31 від 15 квітня 2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в період з 15 по 18 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 122). За результатами проведеної перевірки складений акт № 955/23-0304/37305738 від 18 квітня 2011 року (а.с. 17-28), та 19 квітня 2011 року відповідачем складений акт про неможливість вручення акту перевірки (т. 1 а.с. 123), у зв'язку з відсутністю юридичної особи за юридичною адресою. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що за результатами перевірки акт складений відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, а відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом ДПА України № 985 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735, не передбачено прийняття податкового повідомлення-рішення, за результатами проведеної перевірки та виявлених обставин. Водночас апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції також встановив правомірність дій щодо складення за результатами перевірки акту та відсутності підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, за результатами проведеної перевірки та виявлених обставин. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач при проведені документальної позапланової невиїзної перевірки та при складанні акту перевірки діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т 1 а.с.14-16, т. 2 а.с. 78-82), 19 квітня 2011 року державним реєстратором внесений запис про підтвердження відомостей про місцезнаходження юридичної особи - вулиця Леніна, будинок № 35-Б/3-Н, місто Іллічівськ, Одеська область, 68003. Таким чином, є неспроможними посилання апелянта на неможливість вручення позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, акту перевірки у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням. Податковим кодексом України в главі 8 визначені види перевірок та порядок їх проведення. Згідно зі ст.ст.77-79 ПК України, позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин, визначених у п.78.1 ст.78 ПК України. В наказі № 378 від 15.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»ТОВ «Ісіра»зазначений пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідач, як в суді першої інстанції так й при апеляційному оскаржені не надав докази направлення такого запиту на адресу позивача, докази його неотримання позивачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно встановив відсутність підстав, передбачених ст.78,79 ПК України для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Вимоги п.79.2 ст.79 ПК України щодо порядку проведення перевірки обов'язковою умовою проведення перевірки визначають вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов'язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не надав доказів того, що позивач був повідомлений про здійснення перевірки у порядку, встановленому цією статтею ПК України та намагання відповідача повідомити позивача, наприклад поштовий конверт, який повернувся з позначкою пошти, що позивач за юридичною адресою не знаходиться. Таки чином відповідач, в порушення вимог ст.79 ПК України, здійснив перевірку позивача без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, а такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки. Відповідач також не скористався своїм правом, передбаченим статтею 85 ПК України, оскільки жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій щодо складання акту перевірки відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №98, але з порушенням вимог цього порядку, щодо змісту акту перевірки. Акт перевірки від 18.04.2011 року не містить посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відсутність реального товарного характеру, а посилання лише на дані інформаційних баз податкової служби, без зазначення договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, у зв'язку з чим не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, оскільки такі висновки не є підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагентів, а інших доказів порушення позивачем податкового законодавства ДПІ, яка є суб'єктом владних повноважень, не надала. Доводи апеляційної скарги щодо ознак нікчемності угод позивача, апеляційний суд не приймає, оскільки вони ґрунтуються на припущенях та не підтвердженні належними доказами. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін. Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі. Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2012 року. Головуючий: суддя С.Д Домусчі суддя О.О.Кравець суддя О.А.Шевчук
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2012 |
Оприлюднено | 28.12.2012 |
Номер документу | 28287874 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Домусчі С.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні