Рішення

від 20.12.2012 по справі 5006/33/114пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.12 р. Справа № 5006/33/114пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33340559)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33864301)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м.Донецьк

про визнання договору підряду №87 від 26.08.2011р., укладеного між ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» та ТОВ «Електроналадка» недійсним.

за участю представників:

від позивача: Заніна К.О. за довіреністю №01/372 від 19.11.2012р.,

від відповідача: Вдовиченко Я.О. за довіреністю №14 від 05.03.2012р.,

від третьої особи: Фролова-Гутарова І.А. за довіреністю б/н від 19.11.2012р., Шевальє Д.В. за довіреністю №8 від 14.11.2012р.

В судовому засіданні 20.11.2012р.

оголошено перерву до 04.12.2012р.,

04.12.2012р. оголошено перерву

до 20.12.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», м.Донецьк про визнання договору підряду №87 від 26.08.2011р., укладеного між ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» та ТОВ «Електроналадка» недійсним.

Ухвалою суду від 01.11.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/114пд/2012 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м.Донецьк в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у директора ТОВ «НВФ Укрбудтехнології», акціонером якого із часткою в 50% є позивач, повноважень на укладення договору підряду №87 від 26.08.2011р. з ТОВ «Електроналадка», у зв'язку із чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №87 від 26.08.2011р., статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 13, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

16.11.2012р. відповідачем надано відзив на позовну, за яким зазначено, що відповідно до положень статуту відповідача, учасників товариства було повідомлено письмово про проведення загальних зборів за тридцять днів до початку. Проте, у зв'язку із тим, що у виробничих інтересах товариства роботи за договором необхідно було розпочинати в найкоротші терміни, не було можливості чекати проведення загальних зборів товариства і договір було підписано та ТОВ «Електроналадка» розпочало виконання робіт. Також відповідач у відзиві просить суд прийняти рішення по суті спору за результатами оцінки доказів, поданих сторонами іншими учасниками процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

03.12.2012р. третьою особою надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що позивач не уповноважувався відповідачем на здійснення дій по визнанню договорів недійсними, позивачем не надано доказів того, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про наявність у виконавчого органу відповідача обмежень щодо підписання договору. У зв'язку із чим, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.12.2012р. третьою особою надано письмові пояснення, за якими зазначено, що затвердження загальними зборами річного звіту та балансу відповідача за 2011 рік свідчить про обізнаність загальних зборів про укладену угоду, таким чином, вказані дії свідчать про фактичне прийняття до виконання правочину.

20.12.2012р. позивачем надано пояснення, за якими зазначає, про необґрунтованість посилань третьої особи на відсутність підстав у позивача на звернення до суду. Також позивачем зазначено, що при укладанні спірного договору між відповідачем (замовником) та третьою особою (виконавцем) 26.08.2011р., предметом якого було виконання робіт з монтажу та пусконалагодженню закритої трансформаторної підстанції, третя особа, мала змогу ознайомитись з установчими документами відповідача та, виходячи з цього, можливих правових наслідків порушення положень статуту. Також зазначено, що позивачу 22.07.2011р. був пред'явлений лист з повідомленням про проведення позочергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», проте ідентифікувати особу, яка прийняла це повідомлення неможливо, немає вхідного номеру реєстрації даного листа, не проставлено штемпель або печатки товариства, яка б могла свідчити про прийняття листа саме підприємством, цей лист не був доведений до керівництва ТОВ «Всеукраїнська управляюча компанія». Отже, ні один з учасників ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» не з'явився на збори, на підставі цього збори учасників відповідача з приводу укладання договору з третьою особою є такі, що не відбулися.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

26.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (підрядник) укладено договір підряду №87 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами та засобами, у встановлений договором строк (до 15.11.2011р.) виконати роботи з монтажу та пусконалагодженню закритої трансформаторної підстанції 110/6/6 КВ, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п.1.1. Договору).

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивач, як акціонер ТОВ «НВФ Укрбудтехнології», звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору підряду №87 від 26.08.2011р., з підстав його невідповідності вимогам ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Позов вмотивовано тим, що Договір суперечить положенням підпункту к) пункту 10.6 статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології», оскільки укладений без отримання згоди на укладення правочинів (договорів) на суму, що перевищує 500000,00грн.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. по справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що «акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом».

За приписами ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Аналогічні права акціонерів товариства закріплені пунктом 4.3. статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології».

Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 115 Цивільного кодексу України, саме товариство є власником майна, зокрема переданого йому учасниками товариства як вклад до статутного фонду. Акціонер товариства є лише власником акцій товариства.

Частина 1 ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пунктом 3.1. статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» товариство має відокремлене майно, самостійний баланс. Може мати рахунки в національній та іноземних валютах в установах банків України та іноземних банках відповідно до чинного законодавства України.

За п.7.10. статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» товариство є власником: а) майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як вклад до статутного капіталу; б) продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства, в) доходів, одержаних, від господарської діяльності товариства; г) майна, безоплатно переданого товариству; д) доходів, які поступили від участі в асоціаціях, спільних підприємствах та інших господарських структурах; е) іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст.23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада) голова та члени ради товариства (спостережної ради).

Пунктом 11.1. статуту ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» встановлено, що керівництво поточною діяльністю товариства та виконання рішень загальних зборів учасників здійснює виконавчий орган товариства - директор, який несе повну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, а також враховуючи, що положення установчих документів ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» безпосередньо не наділяють позивача правом звертатися до суду за захистом майнових прав Товариства, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання оспорюваного Договору.

Суд приймає до уваги, що позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того, яким саме чином укладення Договору призвело до неможливості належного використання позивачем свого майнового права на отримання дивідендів.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Жодних доказів, або належного правового обґрунтування на підтвердження викладених позивачем обставин щодо порушення його майнових прав на отримання дивідендів, як акціонера ТОВ «НВФ Укрбудтехнології», позивачем суду не представлено.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували б які саме передбачені законом та Статутом корпоративні права або охоронювані законом інтереси позивача, як акціонера ТОВ «НВФ Укрбудтехнології», порушені внаслідок укладення спірного правочину, і які потребують захисту та можуть бути відновлені шляхом визнання недійсним Договору., судом не встановлено.

Крім того, позивач зазначає, що третя особа була обізнана про обмеження повноважень директора підприємства відповідача відповідно до статуту.

Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проте відповідних доказів про те, що третя особа знала або не могла не знати про відповідні обмеження директора підприємства відповідача щодо отримання погодження загальних зборів учасників товариства на укладення правочинів (договорів) сума яких перевищує 500000,00грн., позивачем суду не представлено.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34; 36; 43; 49; ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м.Донецьк про визнання договору підряду №87 від 26.08.2011р., укладеного між ТОВ «НВФ Укрбудтехнології» та ТОВ «Електроналадка» недійсним.

У судовому засіданні 20.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2012 р.

Суддя Сич Ю.В.