Постанова

від 24.01.2013 по справі 5006/33/114пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2013 р. справа №5006/33/114пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В.., Радіонова О.О. за участю представників сторін: від позивача:Заніна К.О. довіреність від відповідача:не з'явився від третьої особи:Фролова -Гутарова І.А. довіреність, Шевальє Д.В. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 20.12.2012р. (повний текст рішення складено та підписано 25.12.2012р.) по справі№ 5006/33/114пд/2012 (суддя: Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Донецьк провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м. Донецьк (далі по тексту - «Позивач») звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології», м. Донецьк (далі по тексту - Відповідач) про визнання договору підряду № 87 від 26.08.2011р. недійсним, із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2011 року по справі 5006/33/114пд/2012 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави вважати порушеними свої права або охоронні законом інтереси внаслідок укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Укрбудтехнології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» спірного договору підряду № 87 від 26.08.2011р.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія»подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Учасники судового процесу були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач відзиви на апеляційну скаргу не надав. Представники Відповідачів у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Третя особа надала письмові пояснення, у якому звернулася до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.2011р. між Відповідачем та Відповідачем був укладений договір підряду № 87 (далі - «Договір»), за умовами якого останній зобов'язується своїми силами та засобами, у встановлений договором строк (до 15.11.2011р.), виконати роботи з монтажу та пусконалагодженню закритої трансформаторної підстанції 110/6/6 КВ, а замовник прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п.1.1. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Договір суперечить положенням підпункту к) пункту 10.6 Статуту ТОВ "НВФ Укрбудтехнології", оскільки укладений останнім без отримання згоди Загальних зборів учасників Товариства на укладення правочинів (договорів) на суму, що перевищує 500' 000,00грн., у зв'язку з чим цей договір має бути визнаний недійним на підставі приписів ч.2 ст.203 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу («ГК») України, яка кореспондується зі ст.16 ЦК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів/кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України від 19.09.1991р. N 1576-XII "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства", установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.

Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Аналогічні приписи містить також ч.1 ст.143 ЦК України.

За приписами ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством - є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Тобто, корпоративні права на участь особи в управлінні ТОВ, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами мають економічний зміст і є майновими правами.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до положень ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарських товариств є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007, № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (далі - «Рекомендації») у вирішенні питання про те, чи є спір таким, що виник з корпоративних правовідносин, та чи підлягає він вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.

До виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Згідно пункту 1.2 Рекомендацій, до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Підставою виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про господарські товариства", вимог установчих документів господарських товариств.

Відповідно до статті 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.

Законодавством не передбачено право учасника (акціонера, засновника) господарського товариства звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення установчих документів ТОВ "НВФ Укрбудтехнології" безпосередньо не наділяють позивача правом звертатися до суду за захистом майнових прав Товариства.

За таких обставин, колегія суду вважає, що позивач належними доказами не довів, що спірна угода будь-яким чином порушує його права (у тому числі й корпоративні) або охоронювані законом інтереси.

Колегія апеляційного суду вважає, що даний спір не пов'язаний з корпоративними правовідносинами.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія», м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2012 року по справі № 5006/33/114пд/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1- третій особі; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС