Ухвала

від 17.12.2012 по справі 2а-4540/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-40080/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 р.

у справі №2а-4540/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 р., задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. №0000450801/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати у розмірі 3, 40 грн. зі сплати судового збору .

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 28.07.2009 р. №288/08-01/00191230.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8, п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 227 261,00 грн. та залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів (грудень 2008 року) у сумі - 86 911,00 грн. по господарських операціях з придбання товару у ТОВ «Дельта-Комерц».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. №0000450801/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 227 261, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113 631, 00 грн.

Підставою для висновків податкового органу про наявність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування стало встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагента позивача на рівні ДПА України за березень 2008 року, які виникли, на думку відповідача, за рахунок не включення ТОВ «Дельта-Комерц»до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 62 894,00 грн.

Крім того, відповідач обґрунтовує свою праву позицію такими фактами, як відсутність ТОВ «Дельта-Комерц»за юридичною адресою та наявністю повідомлення, направленого фахівцями ДПІ у Хортицькому районі, про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП до державного реєстратора.

Наведені обставини. на думку податкової інспекції, свідчать відсутність у позивача права на відшкодування заявленої ним суми податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, нормами п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп.7.7.3 П.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судами першої та апеляційної інстанцій було правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У той час, як податкова інспекція вказує, що Закон України «Про податок на додану вартість»обов'язковою підставою для формування складу податкового кредиту визначає фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету, а не сам факт існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

Між тим, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента відповідачем не спростовано.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що контрагент позивача є юридичною особою, платником податку на додану вартість, свідоцтво №12085189, видане 20.10.2005 р. Податковим органом не надано жодних доказів того, що свідоцтво ТОВ «Дельта-Комерц»було анульованим, а отже відсутні підстави вважати видані зазначеними контрагентами позивача податкові накладні недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відтак, оскільки податковою інспекцією не наведено доводів про фіктивність спірних господарських операцій, хибними є висновки, відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість спірну суму.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування такого податку від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 р. у справі №2а-4540/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,