Постанова

від 25.12.2012 по справі 5016/1721/2012(1/103)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1721/2012(1/103)                ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "25" грудня 2012 р. Справа № 5016/1721/2012(1/103) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С. при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Миколаївській області на рішення господарського суду Миколаївської області від „14” листопада 2012 року по справі № 5016/1721/2012(1/103) за позовом Державного навчального закладу „Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну”, м. Миколаїв до Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Миколаївській області, м.Миколаїв про стягнення 6 576,55 грн. В С Т А Н О В И В : 04.09.2012 року Державний навчальний заклад „Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну” (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Миколаївській області (далі по тексту –відповідач) про стягнення 6 576,55 грн. –експлуатаційних витрат та комунальних послуг по договору оренди. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна (приміщення) в частині сплати експлуатаційних витрат та комунальних послуг.   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.11.2012 року по справі № 5016/1721/2012(1/103) (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з НМЦ ПТО у Миколаївській області на користь ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” 6 576,55 грн. боргу та 1 609,50 грн. судового збору. Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість з експлуатаційних витрат та комунальних послуг по договору оренди в сумі 6 576,55 грн. залишена непогашеною, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, НМЦ ПТО у Миколаївській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ДНЗ „Миколаївське ВПУТД”. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону. За твердженням скаржника, вимоги ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” перебільшують витрати на утримання майна, визначені кошторисом НМЦ ПТО у Миколаївській області, а тому в силу положень ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України не можуть бути задоволені та профінансовані за рахунок бюджетної установи та не підлягають оплати за рахунок державного бюджету. Позивач відзив на апеляційну скаргу НМЦ ПТО у Миколаївській області до суду не надав. Представники сторін в судове засідання 25.12.2012 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення б/н від 14.12.2012 року та б/н від 14.12.2012 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін. Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного. Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 11.08.2003 року між Центром професійно-технічної освіти № 1 (з 06.11.2009 року назву змінено на Державний навчальний заклад „Миколаївське вище професійне училище технологій та дизайну”), як орендодавцем, та Навчально-методичним центром професійно-технічної освіти у Миколаївській області, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна (приміщення), яке знаходиться на балансі Центру професійно-технічної освіти № 1, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,37, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно –нежитлові приміщення площею 60,0 кв.м, яке є державною власністю (а.с.10-12). Умовами п.3.2 Договору орендна плата за користування орендованим майном була визначена в розмірі 1 грн. в рік. Пунктом 3.6 Договору його учасники встановили, що експлуатаційні витрати та комунальні послуги сплачуються орендарем окремо орендодавцю на підставі виставлених рахунків. Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги, послуги зв'язку відповідно до виставлених орендодавцем рахунків визначено у п.4.1 Договору. Відповідно до умов п.9.1 Договору, термін його дії було визначено з 11.08.2003 року по 11.08.2006 року. В подальшому до Договору 1 від 11.08.2003 року вносились зміни, про що сторонами укладались відповідні Додаткові угоди від 19.04.2005 року, № 2 від 11.08.2006 року, № 3 від 11.08.2007 року, № 4 від 01.01.2008 року, № 5 від 01.04.2008 року, № 6 від 01.09.2008 року, № 7 від 21.12.2009 року, № 8 від 01.02.2010 року, № 9 від 11.08.2010 року, № 10 від 08.06.2011 року (а.с.13-22). Строк дії договору продовжувався додатковими угодами №№ 2-10 та був визначений сторонами –до 31.12.2011 року. Пунктом 3 Додаткової угоди № 10 від 08.06.2011 року до Договору 1 від 11.08.2003 року було встановлено, що орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю експлуатаційні витрати і комунальні послуги на підставі виставлених рахунків, які виставляються за фактичну потребу. Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 10 від 08.06.2011 року до Договору 1 від 11.08.2003 року, якщо орендодавець до закінчення терміну договору або протягом місяця після його закінчення не заявить орендареві свої заперечення щодо порушення умов договору, згідно ст.10 Закону України від 10.04.1992 року №2269 „Про оренду державного та комунального майна”, то, відповідно до ч.2 ст.17 Закону № 2269, договір уважатиметься продовженим на той же термін і на тих же умовах. В матеріалах справи відсутні будь-які подібні заяви, у зв'язку з чим строк дії Договору 1 від 11.08.2003 року був пролонгований до 31.12.2012 року. Крім того, відповідно до представленого до суду Договору оренди № 1 від 22.10.2012 року, ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” та НМЦ ПТО у Миколаївській області уклали новий договір стосовно того ж самого майна, яке було об'єктом оренди за Договором 1 від 11.08.2003 року (а.с.79-82). Умовами п.7.1 Договору оренди № 1 від 22.10.2012 року визначено, що договір розповсюджує дію на відносини, що виникли до його укладення, а саме: з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року. Пунктом 4.1.6 Договору оренди № 1 від 22.10.2012 року також, як і Договором 1 від 11.08.2003 року, закріплено обов'язок орендаря відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Таким чином, орендні правовідносини між позивачем та відповідачем не припинялись, орендоване майно використовувалось відповідачем впродовж 2012 року та комунальні послуги та послуги зв'язку отримувались. 21.06.2012 року ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” виставив НМЦ ПТО у Миколаївській області рахунки на відшкодування комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електропостачання) та послуг зв'язку на загальну суму 6 576,55 грн. (а.с.23-24): - рахунок № 31 від 21.06.2012 року на сплату послуг за телефонний зв'язок та Інтернет у розмірі 904,18 грн. (150,70 грн. –ПДВ); - рахунок № 32 від 21.06.2012 року на сплату послуг з теплопостачання у січні –квітні 2012 року у розмірі 4 283,80 грн. (713,97 грн. –ПДВ); - рахунок № 33 від 21.06.2012 року на сплату послуг по водопостачанню у січні –червні 2012 року у розмірі 278,15 грн. (46,36 грн. –ПДВ); - рахунок № 34 від 21.06.2012 року на сплату послуг за енергопостачання у січні –червні 2012 року у розмірі 1 110,42 грн. (185,07 грн. –ПДВ); Зазначені рахунки були направлені позивачем відповідачу супровідним листом від 21.06.2012 року № 280/12 та отримані останнім 22.06.2012 року, що підтверджується відміткою про отримання із зазначенням вхідного номеру на копії листа позивача (а.с.25). Оскільки НМЦ ПТО у Миколаївській області не оплатив отримані від ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” рахунки на відшкодування комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електропостачання) та послуг зв'язку на загальну суму 6 576,55 грн., позивач 03.09.2012 року звернувся до відповідача з претензією (вимогою) про сплату заборгованості за комунальні послуги, згідно договору оренди нерухомого майна (приміщення) № 1 від 11.08.2003 року, що складає 6 576,55 грн. (а.с.9). Між тим, така претензія (вимога) ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” була залишена НМЦ ПТО у Миколаївській області без відповіді та задоволення, а відповідно і заборгованість в розмірі 6 576,55 грн. за комунальні послуги, згідно договору оренди нерухомого майна (приміщення) № 1 від 11.08.2003 року залишена непогашеною, що і стало підставою для звернення ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” до суду з відповідним позовом. Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги НМЦ ПТО у Миколаївській області, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України). Виниклі між сторонами по справі –позивачем –ДНЗ „Миколаївське ВПУТД”, і відповідачем –НМЦ ПТО у Миколаївській області, правовідносини регулюються договором № 1 від 11.08.2003 року (із змінами та доповненнями) та договором № 1 від 22.10.2012 року, що укладені сторонами. Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6). Згідно пункту 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за  договором  найму  (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Палата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (пункти 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України). У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами –ДНЗ „Миколаївське ВПУТД”, як Орендодавцем, та НМЦ ПТО у Миколаївській області, склалися правовідносини пов'язані з орендою майна (приміщення), про що 11.08.2003 року (з подальшими змінами та доповненнями) та 22.10.2012 року були укладені відповідні договори № 1 від 11.08.2003 року та № 1 від 22.10.2012 року. Між тим, в процесі виконання сторонами своїх обов'язків по вказаним договорам Орендар –НМЦ ПТО у Миколаївській області, припустився істотних порушень даних договорів та норм чинного законодавства, а саме договірні зобов'язання з своєчасної та повної сплати орендних платежів (відшкодування комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електропостачання) та послуг зв'язку) належним чином не виконував і на даний час залишив заборгованість по зазначеним платежам у розмірі 6 576,55 грн. Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом вірно не взято до уваги та відхилено посилання НМЦ ПТО у Миколаївській області на те, що кошторисом останнього не передбачено здійснення оплати відшкодування витрат на утримання орендованого майна (на що скаржник посилається і в апеляційній скарзі як на єдину підставу), оскільки дійсно відсутність коштів не може бути підставою для невиконання зобов'язання. Більш того, як вірно визначено судом першої інстанції, Договір № 1 від 11.08.2003 року, Додатки до Договору № 1 від 11.08.2003 року та Договір № 1 від 22.10.2012 року НМЦ ПТО у Миколаївській області підписувались без жодних зауважень та заперечень, в судовому порядку не оскаржувались, в тому числі щодо відмови у відшкодуванні витрат на утримання майна. Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями та розрахунками ДНЗ „Миколаївське ВПУТД”, що за НМЦ ПТО у Миколаївській області утворилася та наявна заборгованість за відшкодування комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електропостачання) та послуг зв'язку на загальну суму 6 576,55 грн.   Враховуючи вище викладене, судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність належним чином і в повному обсязі позовних вимог ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” про стягнення з НМЦ ПТО у Миколаївській області заборгованості за відшкодування комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електропостачання) та послуг зв'язку на загальну суму 6 576,55 грн. У зв'язку з наведеним, такі позовні вимоги ДНЗ „Миколаївське ВПУТД” підлягають задоволенню в повному обсязі, що і було вірно та законно зроблено місцевим господарським судом. Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги НМЦ ПТО у Миколаївській області, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови. НМЦ ПТО у Миколаївській області ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.   Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДНЗ „Миколаївське ВПУТД”. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 14.11.2012 року по справі № 5016/1721/2012(1/103) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга НМЦ ПТО у Миколаївській області –без задоволення. Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: 1. Апеляційну скаргу Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Миколаївській області залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „14” листопада 2012 року по справі № 5016/1721/2012(1/103) залишити без змін. Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України. Повний текст постанови складено „27” грудня 2012 року. Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов Суддя                                                                                          Г.П. Разюк Суддя                                                                                             М.С. Петров