Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-3558/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року 2а-3558/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Фоменко М.С.,

від відповідача -Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»(далі -позивач) з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 00002422300;

- визнати дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області протиправними в частині проведення позапланової виїзної перевірки без наявних на те законних підстав; недотримання вимог п.86.4, п. 86.7, ст.86 Податкового кодексу України, абз. 2, 3, п.5,2, розділу II, п.2, розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772; зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строку давності.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки від 19.06.2012 № 294/22/327834473, в якому встановлено порушення позивачем підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника суми податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 2305676,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заявлена сума бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації за лютий 2009 року вже була предметом перевірки податкового органу, оскільки відповідачем проводилась виїзна позапланова документальна перевірка за наслідками якої складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/32783473. Крім того, правильність визначення та достовірність декларування товариством суми бюджетного відшкодування підтверджено також в ході виїзної планової документальної перевірки за результатом якої складено Акт від 23.09.2010 № 1302/23/32783473. Таким чином, на думку позивача, при проведенні перевірки декларування заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 28.02.2009 у червні 2012 року відповідачем порушено граничний строк проведення перевірки, передбачений вимогами статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач вважає, що підстави для проведення перевірки підприємства не відповідають вимогам податкового законодавства, так як податковим органом не дотримано вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Також як зазначає позивач, висновки, які викладені в Акті перевірки від 19.06.2012 № 294/22/327834473 відносно того, що підприємством були використані інші суб'єкти господарської діяльності в частині розрахунків лише з метою ухилення від сплати податків є необґрунтованими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

У зв'язку з цим, відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та вчинені дії в частині проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та зазначили, що від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано інформацію з приводу проведення заходів по відпрацюванню ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2305676,00 грн. В ході проведення заходів встановлено ряд обставин господарської діяльності між ТОВ «Тетерів»і ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів», які свідчать про можливу нікчемність умов господарського зобов'язання, у зв'язку з чим виявлено схему мінімізації згідно з якою підприємством безпідставно завищувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, у березні 2009 року позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року (а.с. 164-170, том І) із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн. разом із Додатком № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», додатком № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування».

Як зазначає позивач у позовній заяві, причиною виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість у лютому 2009 року було придбання виробничого обладнання, артезіанської скважини та інших товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Тетерів»для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом у квітні-травні 2009 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 по 31.01.2009 рік за результатом якої складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/32783473, в якій у висновку зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму 2305676,00 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити щодо надання загальних відомостей та результатів зустрічних перевірок по другому ланцюгу постачання.

У подальшому у період з 15.06.2012 по 19.06.2012 посадовою особою Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лікеро - горілчаний завод «Тетерів»з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за лютий 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19.06.2012 № 294/22/32783473 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.7.2, п.7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, підприємством завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 2305676,00 грн.

Досліджуючи господарські операції на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідачем встановлено, що основним постачальником позивача у січні 2009 року було ТОВ «Тетерів». Загальна сума по операціях з ТОВ «Тетерів»згідно податкових накладних становить 13933598,00 грн. в тому числі ПДВ 2322266,00 грн., що у податковому кредиті січня 2009 року становить 95 %.

Так, між ТОВ «Тетерів»і ТОВ «Лікеро -горілчаний завод «Тетерів»укладений договір купівлі -продажу від 12.12.2008 № 29, відповідно до якого позивач придбав обладнання для виробництва лікеро-горілчаних, слабоалкогольних і безалкогольних виробів, офісне обладнання і інше обладнання.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «Тетерів»поставив в адресу ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»товар на загальну суму 13933597,98 грн., у тому числі ПДВ 2322266,32 грн.

Суму сплаченого податку на додану вартість відповідно до отриманих від постачальника податкових накладних відображено позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2009 року.

У зв'язку з цим у підприємства виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість (ряд.18.2 декларації за січень 2009 року) у розмірі 2305676,00 грн. як різниця між податковим зобов'язанням (ряд.9 декларації за січень 2009 року - 29220,00 грн.) та податковим кредитом (ряд.17 декларації за січень 2009 року -2334896,00 грн.).

Від'ємне значення різниці поточного звітного періоду у розмірі 2305676,00 грн. зарахововано до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, що і відображено у ряд.22.2 декларації за січень 2009 року.

В Акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки банківських виписок, платіжних доручень, даних по бухгалтерському рахунку 311 ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»фактично сплачено ТОВ «Тетерів»за отримане обладнання та товарно-матеріальні цінності у січні 2009 року по договору від 12.12.08 № 29 кошти в сумі 13933597,85 грн., в тому числі ПДВ 2322266,31 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно наданих постачальником ТОВ «Тетерів»виписок по рахунку №260050010852, відкритому в АТ «Банк Велес», а саме 15.01.2009 грошові кошти у сумі 7800000,00 грн., в тому числі ПДВ 1300000 грн., перераховані ТОВ «Фірма «Онтаріос»

В подальшому, цього ж дня 15.01.2009, згідно банківських виписок по рахунку 2600.3.0011101, відкритому в АТ «Банк Велес»ТОВ «Фірма «Онтаріос»перерахувала грошові кошти у сумі 7800000,00 грн. на розрахунковий рахунок 260090010689, відкритому в АТ «Банк Велес»ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»як сплата проти векселя АА № 0837206 згідно Акта пред'явлення від 15.01.2008 (без ПДВ).

Проведеною перевіркою виписок за 16.01.2009 по рахунках та платіжних доручень встановлено»то ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»16.02.2009 ті ж кошти в сумі 5250000,00 грн. перераховано на адресу ТОВ «Тетерів», як сплату за обладнання по договору № 29 від 12.12.2008. У свою чергу 16.01.2009 ТОВ «Тетерів»перерахувало грошові кошти ТОВ «Демілург»всього на суму 48928536,00 грн.

Подальшим дослідженням грошових потоків згідно виписки по рахунку встановлено наступне, що 16.01.09 ТОВ «Демілург»перерахувало грошові кошти у сумі 489285,36 грн. на рахунок ТОВ «СВС Груп» № 2600.3.0010681, відкритому в АТ «Банк Велес», як сплату за промислові товари згідно договору № 03 від 04.03.08.

Згідно даних виписки по рахунку від 16.01.09 ТОВ «СВС Груп», цього ж дня 16.01.2009, отримані від ТОВ «Демілург»грошові кошти на загальну 489285,36 грн., перераховано ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»на розрахунковий рахунок 260090010689, відкритому в АТ «Банк Велес»як сплата проти векселя АА № 0835350 від 03.05.2007, згідно Акта пред'явлення від 16.01.2008 ТОВ «Гренадом ЛТД»всього на суму 1991979,53 грн., ТОВ «Реверс»всього на суму 1210667,84 грн.

Подальшою перевіркою руху грошових коштів виявлено, що відповідно до виписки по рахунку 16.01.09 ТОВ «Ріверс ЛТД»перераховано грошові кошти на загальну суму 319000,00 грн. згідно платіжних документів № 21 та № 20 на рахунок ТОВ «СВС Груп»№ 260030010681, відкритому в АТ «Банк Велес», як сплату за промислові товари згідно договору № 03/01-08 від 03.01.2008 і грошові кошти в сумі 891667,84 грн., згідно платіжного документа № 22 на рахунок ТОВ «Альтаїр Техпостач»(код 35135809) №260090011138 відкритому в АТ «Банк Велес», як сплату за промислові товари згідно договору № 09/01/А від 01.10.2007.

У свою чергу, згідно даних виписки по рахунку від 16.01.2009 ТОВ «СВС Груп»цього ж дня 16.01.2009, отримані від ТОВ «Реверс»грошові кошти у сумі 319000,00 грн., (без ПДВ) перерахувало на розрахунковий рахунок № 260090010689, який відкрито в АТ «Банк Велес»ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»як сплата проти векселя АА № 0835350 від 03.05.2007 згідно Акта пред'явлення від 16.01.2008.

Крім того, відповідно до виписки по рахунку від 16.01.2009 ТОВ «Альтаїр Техпостач»цього ж дня 16.09.2009, отримані від ТОВ «Ріверс ЛТД»грошові кошти у сумі 891667,84 грн. перераховано ТОВ «Райагропостач», на розрахунковий рахунок № 260063221 відкритому в АТ «Банк Велес»як сплату за цінні папери згідно договору купівлі - продажу № БВ-08/100 від 03.12.2008 ТОВ «Рейтар»всього на суму 952000,00 грн.

Подальшим дослідженням грошових потоків згідно виписки по рахунку встановлено, що 16.01.2009 ТОВ «Рейтар» перерахувало грошові кошти на загальну суму 952000,00 грн. згідно платіжних документів № 25, № 27, № 24, № 26 на рахунок ТОВ «СВС Груп»№ 260030010681, відкритому в АТ «Банк Велес», як сплату за промислові товари згідно договору № 03/01-08 від 03.01.2008.

У свою чергу, відповідно до даних виписки по рахунку від 16.01.2009 ТОВ «СВС Груп»цього ж дня, а саме 10 січня 2009 року отримані від ТОВ «Рейтар» грошові кошти на загальну суму 952000,00 грн. перераховано на розрахунковий рахунок 260090010689, відкритий в АТ «Банк Велес» ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»як сплата проти векселя АА № 0835350 згідно Акта пред'явлення від 16.01.2008 ТОВ «Фірма «Онтаріос»

Перевіркою банківських виписок по рахунку ТОВ «Реверс ЛТД» № 2600.3.0010791, відкритому в АТ «Банк Велес»встановлено, що отримані 21.01.2009 грошові кошти у сумі 403000,00 грн. від ТОВ «Тетерів»були перераховані згідно платіжного документа № 33 ТОВ «СВС Груп», які цього ж дня ТОВ «СВС Груп»в сумі 403000,00 грн. перераховано на розрахунковий рахунок 260090010689, відкритому в АТ «Банк Велес»ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»як сплата проти векселя АА № Ю35350 від 03.05.2007 згідно Акта пред'явлення від 16.01.2008.

Відповідно до сторінки 13 Акта перевірки податковий орган встановив, що ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»з метою ухилення від сплати податків, отримання незаконного відшкодування ПДВ використало інших суб'єктів господарювання лише для імітації господарської діяльності, зокрема в частині здійснення грошових розрахунків. Проведеними заходами за участю податкової міліції встановлено, що вказані суб'єкти господарювання, які були задіяні в даній операції мають ознаки фіктивності, а саме відсутні за місцем знаходження, ТОВ «Фірма «Онтаріос»- має стан 11 (припинено але не знято з обліку, банкрот, анульовано свідоцтво платника ПДВ), ТОВ «Гренадом ЛТД», ТОВ «Ріверс ЛТД», ТОВ «СВС Груп»- анульовано свідоцтва платника ПДВ, тощо.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 0000242300, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий 2009 року у сумі 2305676,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а також з діями податкового органу щодо проведення перевірки та зменшення суми бюджетного відшкодування, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи, що податковим органом перевірялось питання правомірності формування податкового кредиту у 2009 році.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В той же час, згідно із пп.7.5.1, п.7.5, ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, суми сплаченого податку на додану вартість відповідно до отриманих позивачем від постачальника - ТОВ «Тетерів» податкових накладних відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2009 року (а.с. 161-162, том І).

Позивачем надано суду та податковому органу в ході проведення перевірки видаткові, податкові накладні, акти прийому-передачі, платіжні документи, які мають усі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

При цьому, податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом та не досліджував відносини безпосередньо між учасниками господарської операції на підставі якої було сформовано податковий кредит.

Таким чином, підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року є твердження податкового органу про відсутність грошових розрахунків за придбане виробниче обладнання, оскільки такі розрахунки за своїм змістом є фіктивними.

Як пояснив суду представник податкового органу, який проводив перевірку, даного висновку відповідач дійшов аналізуючи банківські виписки, які надійшли до відповідача від податкової міліції Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби. На вимогу суду вказані виписки були надані податковим органом та приєднані до матеріалів справи (а.с. 23-40, том ІІ).

Проте, оскільки вказані виписки не були належним чином засвідчені установою банку, яка видала ці виписки, а також з огляду на те, що представник позивача в ході слухання справи зазначив, що ці виписки не є належним доказом у справі, оскільки їх надано не в оригіналі та вони не засвідчені належним чином, крім того, невідомо джерело походження даних банківських виписок, з огляду на те, що підприємство цих виписок податковому органу не надавало, судом ухвалою від 05.09.2012 було витребувано від Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області оригінали та/або належним чином засвідчені копії банківських виписок та відомості щодо способу отримання даних банківських виписок, а також належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких отримані дані виписки.

На виконання вимог ухвали до суду від Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області надійшов лист від 25.10.2012 № 1721/7/07 відповідно до якого повідомляється, що оригінали або належним чином засвічені копії банківських виписок у ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області відсутні і спроби їх отримати не проводились (а.с.-188, том ІІ).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною другою та четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оскільки суду не було надано оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії банківських виписок аналізуючи які податковий орган дійшов висновків щодо наявності імітації господарської діяльності в частині розрахунків, суд не приймає як належний доказ банківські виписки, які використані податковим органом в ході перевірки.

Суд звертає увагу, що аналізуючи виписки з банку податковий орган дійшов висновку про отримання позивачем коштів на розрахунковий рахунок за іншими операціями в межах власної господарської діяльності, проте такі дії позивача не суперечать вимогам чинного законодавства. Також в Акті перевірки не зазначено, яким чином розрахунки по господарським операціям з іншими суб'єктами господарювання вплинули на формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, податкове законодавство, яке підлягало застосування до спірних правовідносин на час формування податкового кредиту та заявлення до відшкодування суми податку на додану вартість визначало єдиною підставою для відсунення сум до податкового кредиту належним чином оформлену податкову накладу.

Суд також враховує ту обставину, що податковим органом вже проводилась перевірка позивача у квітні-травні 2009 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 по 31.01.2009 рік за результатом якої складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/32783473 (а.с. 175-186, том ІІ). Відповідно до вказаної довідки перевіркою не було встановлено порушень щодо правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в січні 2009 року. При цьому, в даній довідці зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року в сумі 2305676,00 грн., що пов'язано із не отримання відповідей на запити щодо надання загальних відомостей та результатів зустрічних перевірок по другому ланцюгу постачання. Проте, за час з 2009 року по червень 2012 року податковим органом заходів щодо отримання таких відповідей від інших податкових інспекцій вжито не було.

Податковим органом також у подальшому досліджувалось питання від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, зокрема, це відображено в Акті від 23.09.2010 № 1302/23/32783473 (а.с. 96-163, том ІІ). Так, на сторінці 49 даного Акта наведено зведені дані задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість в яких відхилень по сумі 2305676,00 грн. не встановлено, оскільки у рядках колонки «Відхилення»відображені нульові показники.

Таким чином, податковим органом неодноразово перевірялась сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 по 28.02.2009, проте, порушень виявлено не було.

Крім того, судом враховується та обставина, що спірне податкове повідомлення-рішення приймалось на підставі Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, останнім строком для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2009 року згідно з приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України був березень 2012 року.

У свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення прийти відповідачем 19.06.2012, тобто з порушенням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою даної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході розгляду даної справи податковим органом не доведено належними доказами та необґрунтовано відповідно до вимог чинного податкового законодавства правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 00002422300, тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно вимог позивача щодо визнання незаконним дій відповідача в частині проведення позапланової виїзної перевірки без наявних на те законних підстав; недотримання вимог п.86.4, п. 86.7, ст.86 Податкового кодексу України, абз.2, 3, п.5.2, розділу II, п.2, розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства; зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строку давності, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, наказ від 13.06.2012 № 64 про проведення перевірки на підставі якого було проведено перевірку позивача до суду не оскаржувався.

Проведення відповідачем перевірки, встановлення суми завищення бюджетного відшкодування призвели до настання певних юридичних наслідків, а саме, прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 № 00002422300, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн. Самі по собі такі дії не порушують жодних прав позивача, тому, у даному випадку, підлягає оскарженню саме рішення відповідача, яке прийнято за результатами проведення таких дій.

За таких обставин, вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванівської міжрайонної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби від 19.06.2012 № 0000242300.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 листопада 2012 р.