Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-7713/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7713/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Старової Н.Е.

суддів: Літвіної Н.Н., Чаку Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Румеб»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року адміністративний позов ПП «Румеб»до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122302 від 10 січня 2012 року - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 грудня 2011 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Румеб»ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 1650/23-2/31812157, яким встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 306 966, 00 грн.

10 січня 2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122302, яким у зв'язку з порушенням пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 306 966, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76 742, 00 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2006 року № 3 з ТОВ «Альт Таб Сістемс»поставлено відповідні товари (комп'ютерні комплектуючі, аксесуари, програмне забезпечення, витратні матеріали та офісну техніку) на загальну суму 1 841 796, 89 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 306 966, 15 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актом здачі-прийомки виконаних робіт та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки податкового органу вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок того, що «ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт нікчемності укладених правочинів ТОВ «Альт Таб Сістемс»(код ЄДРПОУ 33997517) № 1174/23-6/33997517 від 22 серпня 2011 року за період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2010 року, згідно якого не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Альт Таб Сістемс»до підприємств-покупців.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, необхідно зазначити, що оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року - при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання за Договором між ПП «Румеб»та ТОВ «Альт Таб Сістемс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актом здачі-прийомки виконаних робіт та податковими накладними.

Стосовно зазначеної вище аргументації податкового органу, наведеної в Акі перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин, по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових накладних, акту здачі-прийомки виконаних робіт та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Альт Таб Сістемс»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що Договір між ПП «Румеб»та ТОВ «Альт Таб Сістемс»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «Румеб»та ТОВ «Альт Таб Сістемс» умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»- реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 - податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ у розмірі 306 966, 00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альт Таб Сістемс». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Альт Таб Сістемс»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 306 966, 00 грн., віднесена ПП «Румеб»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку № 165.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Альт Таб Сістемс»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про порушення ПП «Румеб»положень Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення -безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.