Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-11208/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11208/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Карт Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Карт Сервіс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 7 серпня 2012 року № 0007452202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ «Центр Карт Сервіс»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 7 серпня 2012 року №0007452202 є правомірним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 7 серпня 2012 року №0007452202 за порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Центр Карт Сервіс»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83 334,00 грн., у тому числі за основним платежем -66 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -16 667,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 26 липня 2012 року №551/22-2/37635684 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Центр Карт Сервіс»(код ЄДРПОУ 37635684) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Медіа Медик»(код ЄДРПОУ 25291429) за період 01.04.2012 року -30.04.2012 року».

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 66 667,00 грн.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення -рішення податковий орган прийшов до висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що право чини між позивачем та ТОВ «Медіа Меджик»укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Із вказаними висновками не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - е сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Центр Карт Сервіс»(постачальник) та ТОВ «Медіа Меджик»(покупець) укладено договір поставки від 26 березня 2012 року №ЦКС-37, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар; покупець в свою чергу зобов'язується надавати маркетингові послуги. За видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач поставляв на адресу ТОВ «Медіа Меджик»стартові пакети мобільних операторів, єдині ваучери, скретч картки. Згідно додаткових угод до вказаного договору та актів прийому-передачі наданих послуг, датованих квітнем 2012 року, ТОВ «Медіа Меджик»надало позивачу маркетингові послуги за переліком, визначеним у пункті 2.2 договору поставки від 26 березня 2012 року №ЦКС-37, на загальну суму винагороди 400 000,00 грн.

ТОВ «Медіа Медик»виписало на адресу ТОВ "Центр Карт Сервіс" податкові накладні від 28 квітня 2012 року №№123-129 на загальну суму 400 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -66 667,00 грн. Розрахунки між сторонами проведені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно акта взаємозаліку від 30 квітня 2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з ТОВ «Медіа Меджик».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Медіа Меджик»вивчало, досліджувало та аналізувало споживчий попит, зокрема, щодо характеру та об'єму зібраної інформації; яким саме чином надавались маркетингові послуги, чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання маркетингових послуг та сплати винагороди, оскільки ТОВ «Медіа Меджик», як продавець товару, в своїх же інтересах зацікавлене в стимулюванні попиту на товари, що ним реалізовуються, та могло здійснювати обумовлені договором роботи і без отримання додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Окружного адміністративного суду м. Києва, що оскільки позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Медіа Меджик»носять реальний характер, а придбані маркетингові послуги використані в межах господарської діяльності, підстав для задоволення позову немає.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Карт Сервіс» -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.