Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-13285/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. (12:30) Справа №2а-13285/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Мосейко Т.В., директор СКП «Побєдне», посвідчення № б/н від 15.04.2009 року,

відповідача - Грязнової Г.М., довіреність № 27/9/4/10 від 01.03.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільського комунального підприємства «Побєдне»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Сільське комунальне підприємство «Побєдне» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0024812200 від 07.11.2012 року на суму 11815,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств,

№ 0024802200 від 07.11.2012 року на суму 9563,00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу щодо фіктивності правочинів, укладених СКП «Побєдне» з контрагентами ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс», оскільки проведення названих господарських операцій підтверджується належними первинними документами. В той час, як відповідачем під час проведення перевірки не були вивчені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача. Висновки перевірки ґрунтуються тільки на даних досудового слідства у кримінальній справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 20.12.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем в порушення норм податкового законодавства оподатковано операції, проведені з контрагентами ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс». Позиція відповідача обґрунтована тим, що вказані правочини є фіктивними, а отже не створюють правових наслідків, у зв'язку з чим позивач не мав права формувати на їх підставі валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Джанкойською районною державною адміністрацією АР Крим 04.02.2004 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Сільського комунального підприємства «Побєдне», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 477571 від 04.02.2004 року (а.с.28).

Згідно з даними акту перевірки №3007/22-00/32608038 від 24.10.2012 року позивач перебуває на податковому обліку у Джанкойській ОДПІ АР Крим з 12.02.2004 року за №П-1230.

Позивачем 15.01.2007 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Посадовими особами Джанкойської ОДПІ АР Крим в період з 11.10.2012 року по 17.10.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Сільського комунального підприємства «Побєдне» (ЄДРПОУ 32608038) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), та ПП «Комманд» (ЄДРПРОУ 37081766) за період з 01.09.2009 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 3007/22-00/32608038 від 24.10.2012 року (а.с.30-54), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 9542,00 грн., у тому числі за 2009 рік - 1371,00 грн., за 2010 рік - 6816,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 1265,00 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7650,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 1097,00 грн., за листопад 2010 року - 1183,00 грн., за грудень 2010 року - 4270,00 грн., за серпень 2011 року - 1100,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Як свідчать дані акту перевірки, на формування позивачем у перевіряємому періоді валових витрат та податкового кредиту мало вплив здійснення господарських операцій з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), та ПП «Комманд» (ЄДРПРОУ 37081766).

Під час перевірки Джанкойською ОДПІ були отримані акти від ДПІ в м. Сімферополі щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів СКП «Побєдне» з огляду на те, що:

КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням),

ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) має стан «7» (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей),

ПП «Комманд» (ЄДРПРОУ 37081766) має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, в наданих ДПІ у м. Сімферополі актах було зазначено про порушення КП «Альянс», ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» ч.1 ст.203, ст.ст..215, 216,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей. За рахунок фіктивних підприємств наведені суб'єкти господарювання формували податковий кредит, тобто згідно з характером проведених операцій є транзитерами, які значаться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формують податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів.

Таким чином, у названих підприємств відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з контрагентами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.185 Податкового кодексу України, а також відсутнє право на формування валових витрат по операціям з контрагентами-постачальниками в розумінні ст. 5 Закону Укаїни «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.134 Податкового кодексу України.

Враховуючи відсутність у КП «Альянс», ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» об'єкту оподаткування по операціям з контрагентами-постачальниками, відсутній також об'єкт оподаткування по операціям з контрагентами-покупцями, одним з яких є СКП «Побєдне».

Також, в ході перевірки отримані дані щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), та ПП «Комманд» (ЄДРПРОУ 37081766).

За наслідками проведеної перевірки, на підставі даних акту перевірки № 3007/22-00/32608038 від 24.10.2012 року податковим органом 07.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.55,57):

№0024812200, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 11815,00грн., у тому числі 9452,00 грн. за основним платежем та 2363,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами),

№0024802200, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 9563,00грн., у тому числі 7650,00 грн. за основним платежем та 1913,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами).

Не погодившись з переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентами ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс» були укладені цивільно-правові угоди. Вказані правочини були відображені СКП «Побєдне» у бухгалтерському та податковому обліку. З урахуванням показників даних правочинів позивачем були сформовані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом перевірено правомірність облікування позивачем вказаних господарських операцій у податковому обліку і встановлено наступне.

В ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення вимог податкового законодавства за період з 2009 по 2011 роки. У зв'язку з зазначеним, під час розгляду справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами, дійсними на момент вчинення правопорушення.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами вбачається також з норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Судом перевірено наявність у позивача необхідних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс» і встановлено наступне.

Матеріали справи вказують на те, що 27.12.2010 року між БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) та СКП «Побєдне» (замовник) було укладено договір № 1526 (а.с.87-88), відповідно до умов якого виконавець надає, у замовник приймає та оплачує роботи з ремонту агрегату ЕЦВ-10-120-60 у кількості 4шт за ціною 6405,00 грн. за одиницю.

Між КП «Альянс» (виконавець) та СКП «Побєдне» (замовник) було укладено договір №1030 від 15.08.2011 року (а.с.88-89), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати ремонт насосу ЕЦВ-10-120-60, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що між СКП «Побєдне» (покупець) та ПП «Комманд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу відводу ст.90*159х5 у кількості 5 штук.

Однак, суд зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції, а також свідченням реальності здійсненого правочину.

Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності (управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) може свідчити про те, що укладена цивільно-правова угода не була направлена на настання реальних правових наслідків, а метою її здійснення є отримання податкової вигоди.

На фіктивність відповідної господарської операції може вказувати відсутність товарно-транспортних накладних, що є свідченням відсутності факту перевезення товару. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

За наслідками вивчення наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку про реальність здійснених між позивачем та названими вище контрагентами правочинів.

Так, отримання позивачем товару за договором, укладеним з ПП «Комманд», підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 1514 від 30.11.2010 року на суму 575,00 грн., крім того ПДВ - 115,00 грн. (а.с.82), а також накладною на внутрішнє переміщення від 30.11.2010 року (а.с.166).

Отриманий товар оприбуткований позивачем по рахунку 201 Сировина й матеріали (а.с.162-164).

Наявність у позивача товару, отриманого від ПП «Комманд», підтверджується також протоколом інвентаризаційної комісії та актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей (а.с.167-169).

Оплата за проведений товар проведена позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 408 від 30.11.2010 року (а.с.79).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 43-25-56/94 від 16.02.2006 року (а.с.29) основними видами діяльності СКП «Побєдне» є: збір, очищення та розподілення води (КВЕД 41.00.0), виробництво та розподілення тепла (КВЕД 40.30.0); діяльність з оброблення твердих відходів (КВЕД 90.00.1); загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення) (КВЕД 45.21.1); діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом (КВЕД 74.20.1), монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря (КВЕД 45.33.1).

Відповідно до пояснювальної записки інженера СКП «Побєдне» (а.с.161)стальні відводи були придбані для поліпшення водопостачання та ремонту водопровідних мереж.

Зазначене вище свідчить про пов'язаність здійсненого правочину з господарською діяльністю СКП «Побєдне».

Використання позивачем товару (відводів), отриманого від ПП «Комманд», у своїй господарській діяльності підтверджується також наявними в матеріалах справи актами списання (а.с.172-173,177-178,183-184,190-191,202-203).

Списання товарно-матеріальних цінностей відображено позивачем по рахунку 201.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Комманд». У зв'язку з чим, висновки податкового органу в зазначеній частині є необґрунтованими. З огляду на це, правомірним є включення позивачем до складу валових витрат IV кварталу 2010 року суми у розмірі 575,00 грн. по господарській операції з ПП «Комманд».

ПП «Комманд» 30.11.2010 року було виписано податкову накладну № 1514 на суму 690,00 грн., у тому числі ПДВ - 115,00 грн.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна оформлена належним чином та має всі необхідні реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на момент її складення.

Таким чином, позивач мав право формувати податковий кредит листопада 2010 року з урахуванням податкової накладної № 1514 від 30.11.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Комманд» в сумі 115,00 грн.

Що стосується правочинів, укладених позивачем з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», то суд зазначає наступне.

Службовими записками від 05.10.2009 року, від 03.11.2010 року, від 19.11.2010 року та від 15.07.2011 року (а.с.220-223) інженером СКП «Побєдне» було повідомлено директора про те, що насоси ЕЦВ-10-120-60 знаходяться у неробочому стані та потребують ремонту.

Наслідком цього, стало укладення позивачем названих вище договорів з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» про виконання ремонтних робіт.

Виконання КП «Альянс» робіт з ремонту насосу підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с.83). Згідно з даними акту загальна вартість робіт становить 6600,00 грн., у тому числі ПДВ 1100,00 грн.

Оплата за отримані ремонті роботи від КП «Альянс» проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 424 від 17.08.2011 року (а.с.77).

Виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» робіт з агрегатів ЕЦВ-10-120-60 підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.84-86). Згідно з даними актів загальна вартість робіт становить 38605,20 грн., у тому числі ПДВ 6434,20 грн.

Оплата за отримані ремонті роботи від БВП «Строитель-Плюс» проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 28.12.2010 року, № 403 від 23.11.2010 року та № 318 від 20.10.2009 року (а.с.87,80-81).

Наявними в матеріалах справи актами інженера СКП «Побєдне» (а.с.213-219) підтверджується здійснення ремонту агрегатів ЕЦВ-10-120-60 та їх встановлення на свердловинах.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс». У зв'язку з чим, висновки податкового органу в зазначеній частині є необґрунтованими.

З огляду на це, правомірним є включення позивачем до складу валових витрат витрат по господарським операціям з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» у загальній сумі 37671,50 грн., у тому числі:

за ІІІ квартал 2011 року - 5500,00 грн. (по взаємовідносинам з КП «Альянс»),

за IV квартал 2010 року - 26687,50 грн. (по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс»),

за IV квартал 2009 року - 5484,00 грн. (по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс»),

За наслідками проведених господарських операцій ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» були виписані податкові накладні (а.с.72-74,76):

№ 126 від 16.08.2011 року на суму 6600,00 грн., з них ПДВ - 1100,00 грн.,

№8041 від 27.12.2010 року на суму 25620,00 грн., з них ПДВ - 4270,00 грн.,

№6364 від 25.11.2010 року на суму 6405,00 грн., з них ПДВ - 5337,50 грн.,

№4581 від 23.10.2009 року на суму 6580,20 грн., з них ПДВ - 1096,70 грн.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні оформлені належним чином та мають всі необхідні реквізити, встановлені нормами законодавства, чинними на момент їх складення.

Таким чином, позивач мав право формувати податковий кредит з урахуванням перелічених податкових накладних, у тому числі в сумі 6434,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та в сумі 1100,00 грн. по взаємовідносинам КП «Альянс».

В акті перевірки також було зазначено про те, що позивач не мав право обліковувати у своєму бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з названими контрагентами, оскільки:

КП «Альянс» має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням),

ТОВ БВП «Строитель-Плюс» має стан «7» (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей),

ПП «Комманд» має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, що на момент укладення позивачем угод з контрагентами щодо останніх було внесено запис до Єдиного державного реєстру про відсутність за місцезнаходженням тощо.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В той час, як відповідачем при проведенні перевірки були використані тільки дані наданих ДПІ у м. Сімферополі актів перевірок контрагентів, а також дані досудового слідства у рамках кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва. В акті перевірки відсутні посилання на те, що в ході її проведення були досліджені первинні документи бухгалтерської та податкової звітності позивача.

До того ж, суд не приймає до уваги висновки акту перевірки щодо фіктивності підприємств ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс», що встановлено у рамках досудового слідства у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено, що докази повинні відповідати ознакам належності та допустимості.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова по справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва.

За таких обставин, необґрунтованими є висновки податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування по господарським операціям, укладеним позивачем з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд», КП «Альянс».

Таким чином, позивачем правомірно у податковому обліку було відображено господарські операціями з названими контрагентами та сформовано на їх підставі валові витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду.

Відтак, необґрунтованим є донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 9452,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 7650,00 грн.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи не підтверджено висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, неправомірним є також застосування до нього штрафних фінансових санкцій з податку на прибуток підприємств в сумі 2363,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 1913,00 грн.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 року №0024812200 та № 0024802200 є такими, що прийняті Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 213,78 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.12.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 07.11.2012 року №0024812200 та № 0024802200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільського комунального підприємства «Побєдне» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 213,78 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.