Рішення

від 27.11.2012 по справі 5027/749/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5027/749/2012 Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Рибак Н. В ., розглянувши у відкритому судовому засіданні позов

Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ», с. Зміїнець Луцького району Волинської області,

до Фізичної особи-підприємця Пішак Галини Михайлівни, м. Чернівці,

про стягнення заборгованості - 71 283,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Гончарук В. В., довіреність від 28.09.2012;

від відповідача -не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ», с. Зміїнець Луцького району Волинської області, звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Пішак Галини Михайлівни, м. Чернівці, про стягнення заборгованості по сплаті роялті в сумі 71 283,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до умов договору комерційної концесії від 01.11.2010, позивачем нараховано роялті у розмірі 71 283,19 грн. (6900,60 євро) за період з 01.12.2010 по 06.09.2012 за невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідач, який про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, явку свого представника у судовому засіданні не забезпечив, однак в своєму відзиві, наданому господарському суду 05.11.2012, заявив, що позовні вимоги ним не визнаються через відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання послуг. Крім того, відповідач заявив письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, який позов підтримав у повному обсязі, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «Наш Край-ЛЦ»та ФОП Пішак Г. М. договору комерційної концесії від 01.11.2010 (далі -договір) позивач зобов'язався надати відповідачу за плату право користування комплексом належних позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «НАШ КРАЙ».

А відповідач, відповідно до статті 3 п. 3.1 договору, зобов'язався починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом сплачувати правоволодільцеві роялті у розмірі 328,6 євро по курсу НБУ на день платежу. Розмір роялті визначається в залежності від розміру торгівельної площі на якій користувач використовує торгівельну марку та становить 2 євро за 1 м. кв. Роялті сплачується в повному обсязі та у національній валюті - гривні.

Згідно умов договору роялті -це щомісячна плата, яку користувач сплачує правоволодільцеві за право використання об'єктів інтелектуальної власності у порядку та строки вказані в статті 3 договору.

Пунктом 2.2 статті 2 договору визначено, що предметом даного договору є право на використання користувачем об'єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об'єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачеві, належать торгівельна марка та система правоволодільця.

Умовами ст. 4 договору визначено, що позивач зобов'язався надати користувачу один екземпляр франчайзингового пакету з метою його використання для ведення бізнесу; призначити уповноваженого представника (куратора відкриття торгового закладу), який буде консультувати з питань організації виробничих процесів та контролювати їх дотримання до та в період відкриття точки; розробити і надати користувачу відповідні плани, специфікації для оформлення точки у відповідності з вимогами, зазначеними у франчайзинговому пакеті, планограму торгового залу, схему розташування відділів та товарів на полицях; провести ввідне стажування для персоналу користувача згідно статті 5 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, проте відповідач, всупереч умов договору, свої зобов'язання по сплаті роялті в повному обсязі не виконав.

Таким чином, сума заборгованості відповідача по сплаті роялті перед позивачем за період з 1 грудня 2010 року по 6 вересня 2012 року становить 71283,19 грн. (6900,60 євро) по курсу НБУ станом на дату подання позову.

Щодо твердження відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, зокрема, рахунків на оплату та актів виконаних робіт, слід зазначити, що згідно ст. 1115 Цивільного кодексу України комерційна концесія -це відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, а не передача речі, майна, чи виконанням певних робіт чи послуг, саме тому передача прав не може здійснюватися актом приймання-передачі. Щодо відсутності рахунків на оплату, слід звернути увагу відповідача на те, що умовами договору не передбачена сплата роялті на підставі рахунків, проте чітко зазначений обов'язок відповідача сплачувати роялті один раз на місяць впродовж 5 днів, наступних за звітним періодом.

Тому суд вважає, що твердження відповідача, викладені у відзиві, є необгрутованими та безпідставними.

Так, статтею 1115 ЦК України встановлено, що за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ч. 1 ст. 1116 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що загальна сума, яка підлягає стягненню з ФОП Пішак Г. М. на користь позивача становить суму позову, тобто позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пішак Галини Михайлівни (58029, м. Чернівці, проспект Незалежності, 121/92, ідентифікаційний код 2426915201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ»(45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, ідентифікаційний код 35607079) заборгованість у розмірі 71283,19 грн. , та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Суддя А. Паскарь