Рішення

від 04.12.2012 по справі 5023/3956/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5023/3956/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротас", м. Харків простягнення 256893,47 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОТАС» заборгованість у сумі 247844,14 грн., 7486,89 грн. пені та 1562,44 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань за договорами суборенди №№ 38, 39 та 40 від 15 квітня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Добреля Н.С.) від 04.09.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У зв"язку з хворобою судді Добрелі Н.С. 06.11.12р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено до розгляду судді Суярко Т.Д.

Представник позивача у судове засідання 04.12.12р. не з"явився, однак, надіслав факсограмою клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що участь у судових засіданнях є диспозитивним правом сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 12.11.12р. представник позивача підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з"являвся, витребуваних судом документів не надавав, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наступне.

Згідно ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які надсилалися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (арк.с.17-18, т.2) - м.Харків, м-н.Конституції, 1, повернуті до суду з відмітками поштового відділення "адресат не значится", "не повна адреса" (арк.с.52-54, т.1, арк.с. 6-8, т.2, 11-13, т.2).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.04.11р. між позивачем - Орендар та відповідачем - Суборендар було укладено договір суборенди №38, відповідно до умов якого Орендар зобов»язався передати, а Суборендар прийняти в строкове платне користування майно: нежитлові приміщення площею 7484,1 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, Кільцевий проїзд, 1; нежитлові приміщення площею 889,16 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул..Переможців, 6а; нежитлові приміщення площею 111,5 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул. С.Тархова, 13; нежитлові приміщення площею 205,0 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, вул..Полтавський шлях, 179-В; нежитлові приміщення площею 501,9 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул..Кацарська, 60.

Майно, що є предметом даного договору перебуває в орендному користуванні Орендаря на підставі договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. (зі змінами та доповненнями, арк..с.64-79, т.1), укладеного між Орендарем та Концерном «Війсьторгсервіс», згідно п.6.2 якого Орендар (ТОВ «Інтер-Інвест-Груп») має право за згодою Орендодавця (Концерн «Війсьторгсервіс») здавати в суборенду окреме майно.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист Концерну «Війсьторгсервіс» №01/4/11 від 01.04.11р. (арк..с.80, т.1), Орендареві (позивачу) було надано згоду на передачу орендованого за договором оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. майна в суборенду.

Згідно п.4.1.-4.5 Договору суборенди, він діє до 31.12.16р., але не строк його дії не може перевищувати строку договору оренди.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що передача майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, Орендар передав Суборендареві вказані вище приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі нежитлових приміщень від 15.04.11р. (арк.с.34, т.1).

Згідно п.5.1., 5.5 Договору, Суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 58806,00 грн. з урахуванням її індексації, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний.

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті суборендної плати, з урахуванням чого станом на 15.08.12р. у нього виникла заборгованість по суборендній платі за договором суборенди №38 від 15.04.11р. у сумі 230469,16 грн.

Крім того, 15.04.11р. між позивачем - Орендар та відповідачем - Суборендар було укладено договір суборенди №39, відповідно до умов якого Орендар зобов»язався передати, а Суборендар прийняти в тимчасове володіння та користування транспортні засоби, а саме: ВАЗ-21043, державний номер АХ97-28ВА, номер шасі ХТА21043005050732, 1995 року випуску, ГАЗ-3110, державний номер АХ 49-07 ВТ, номер шасі 31100030580871, 2003 року випуску та ГАЗ-2705, державний номер АХ 40-96 АТ, номер шасі Y7F27050030001395, 2003 року випуску.

Майно, що є предметом даного договору перебуває в орендному користуванні Орендаря на підставі договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. (зі змінами та доповненнями, арк..с.64-79, т.1), укладеного між Орендарем та Концерном «Війсьторгсервіс», згідно п.6.2 якого Орендар (ТОВ «Інтер-Інвест-Груп») має право за згодою Орендодавця (Концерн «Війсьторгсервіс») здавати в суборенду окреме майно.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист Концерну «Війсьторгсервіс» №01/4/11 від 01.04.11р. (арк..с.80, т.1), Орендареві (позивачу) було надано згоду на передачу орендованого за договором оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. майна в суборенду.

Згідно п.4.1.-4.5 Договору суборенди, він діє до 31.12.16р., але не строк його дії не може перевищувати строку договору оренди.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що передача майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, Орендар передав Суборендареві вказані вище транспортні засоби, що підтверджується актом прийому - передачі нежитлових приміщень від 15.04.11р. (арк.с.38, т.1).

Згідно п.5.1., 5.5 Договору, Суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 2000,00 грн. з урахуванням її індексації, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний.

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті суборендної плати, з урахуванням чого станом на 15.08.12р. у нього виникла заборгованість по суборендній платі за договором суборенди №39 від 15.04.11р. у сумі 12014,37 грн.

Крім того, 15.04.11р. між позивачем - Орендар та відповідачем - Суборендар було укладено договір суборенди №40, відповідно до умов якого Орендар зобов»язався передати, а Суборендар прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання, що визначено актом приймання-передачі, що є невід»ємною частиною даного договору.

Майно, що є предметом даного договору перебуває в орендному користуванні Орендаря на підставі договору оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. (зі змінами та доповненнями, арк..с.64-79, т.1), укладеного між Орендарем та Концерном «Війсьторгсервіс», згідно п.6.2 якого Орендар (ТОВ «Інтер-Інвест-Груп») має право за згодою Орендодавця (Концерн «Війсьторгсервіс») здавати в суборенду окреме майно.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист Концерну «Війсьторгсервіс» №01/4/11 від 01.04.11р. (арк..с.80, т.1), Орендареві (позивачу) було надано згоду на передачу орендованого за договором оренди №140/5-1-01-03 від 01.01.03р. майна в суборенду.

Згідно п.4.1.-4.5 Договору суборенди, він діє до 31.12.16р., але не строк його дії не може перевищувати строку договору оренди.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що передача майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, Орендар передав Суборендареві обладнання, що підтверджується актом прийому - передачі нежитлових приміщень від 15.04.11р. (арк.с.41, т.1).

Згідно п.5.1., 5.5 Договору, Суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 1000,00 грн. з урахуванням її індексації, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний.

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті суборендної плати, з урахуванням чого станом на 15.08.12р. у нього виникла заборгованість по суборендній платі за договором суборенди №40 від 15.04.11р. у сумі 5360,61 грн.

Таким чином, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов»язань за договорами суборенди №39 від 15.04.11р., №38 від 15.04.11р. та №40 від 15.04.11р. щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаними договорами, яка за розрахунком позивача станом на 15.08.12р. складає 247844,14 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст..774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі

(піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди (ч.2 ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду ані доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 247844,14 грн., ані заперечень щодо нарахування цієї заборгованості, її контррозрахунку тощо хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі за договорами суборенди №39 від 15.04.11р., №38 від 15.04.11р. та №40 від 15.04.11р. в сумі 247844,14 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неповну та несвоєчасну оплату суборендної плати у розмірі 7486,89 грн. та 3% річних у розмірі 1562,44 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно ст..547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, позивачем не надано, а матеріали справи також не містять доказів на підтвердження вчинення сторонами у письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов»язань за договорами суборенди №39 від 15.04.11р., №38 від 15.04.11р. та №40 від 15.04.11р. у вигляді пені, а вказані договори умов щодо такого забезпечення не містять.

Чинним законодавством також не встановлено відповідальності орендаря за прострочення сплати орендної плати у вигляді пені.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за неповну та несвоєчасну сплату суборендної плати у розмірі 7486,89 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті суборендної плати, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 1562,44 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротас" (61003, м.Харків, пл.Конституції, 1, код 33901107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" (03151, м.Київ, вул.Волинська, 47, код 37592955) 247844,14 грн. основного боргу, 1562,44 грн. 3% річних та 4956,88 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2012 р.

Суддя Суярко Т.Д.