Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а/1270/9138/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9138/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну переврку Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту», код за ЄДРПОУ 01236555, з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс», код ЄДРПОУ 34791182, ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», код ЄДРПОУ 36409618, ПП «Іллекс Луганськ», код ЄДРПОУ 36822759 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, та з ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за серпень 2011 року. За результатми перевірки складено акт №1232/22-01236555 від 02.11.2012, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення №0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012 Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є законними.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне акціонерне товариство «Об'єднане господарство залізничного транспорту» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 15.02.1994 за № 1 383 105 0008 1033, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. сєвєродонецьку Луганської області та є платником податків.

Згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова документальна виїзна переврка Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту», код за ЄДРПОУ 01236555, з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс», код ЄДРПОУ 34791182, ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», код ЄДРПОУ 36409618, ПП «Іллекс Луганськ», код ЄДРПОУ 36822759 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, та з ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за серпень 2011 року. На підставі вказаної перевірки складено акт №1232/22-01236555 від 02.11.2012 ( Т. 4 а.с. 96-112).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324 716 грн., в тому числі за І квартал 2010 рокуна суму 121 832 грн., за півріччя 2010 року на суму 95 522 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 1 219 358 грн., за 2010 року на суму 324 447 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 269 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 259 791 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 73 009 грн., у лютому 2010 року на суму 18 055 грн., у березні 2010 року на суму 32 167 грн., у квітні 2010 року на суму 1 087 грн., у травні 2010 року на суму 18 982 грн., у липні 2010 року на суму 11 534 грн., у серпні 2010 року на суму 1 077 грн., у вересні 2010 року на суму 19 575 грн., у жовтні 2010 року на суму 65 624 грн., у листопаді 2010 року на суму 16 407 грн., у грудні 2010 року на суму 2 040 грн., у серпні 2011 року на суму 234 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 13 листопада 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001542201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизнаняих товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 259 791 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64 947,75 грн. та № 0001532201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 324 716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81 111,75 грн. (Т. 4 а.с. 94,95, 117,118).

Висновки акту перевірки від 02.11.2012 про встановлення нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 грунтуються на вироку суду від 21.10.2011 та висновках акту перевірки від 27.07.2012 № 808/17-2355817172 «Про результатаи позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо докуметального підтвердження господарськиї відносин із ТОВ «Футурама», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.08.2011»..

З урахуванням предмету спору, дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1, що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрати втрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Щодо податкового повідомлення - рішення від 13.11.2012 № 0001542201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 259791,00 грн. та штрафними санкціями - 64947,75 грн., суд зазначає наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, у зв'язку з тим, що господарські відносини між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» щодо правомірності формування податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, тому у даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має відємне зачення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та податку на прибуток, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) за січень-травень 2010 року, липень-грудень 2010 року, серпень 2011 року та з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, за 2010 рік, за 2-3 квартал 2011 року (а.с. Т 4 а.с. 187-249, Т. 5 а.с. 1-80).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем були здійснені господарські операції з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2011 по 31.08.2011 та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагентам: ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.08.2011 по 31.08.2011.

1. Так, 01.09.2010 між позивачем (Покупець) та ПП «Луганськенерголюкс» (Продавець) було укладено договір № 01/09 на поставку товару (Т. 2 а.с. 1). Згідно п. 3.4 договору форма поставки: Продавець поставляє Товар на склад Покупця за свій рахунок.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані (Т. 2 а.с.5-88).

На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «Луганськенерголюкс» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей (Т. 4 а.с. 121-148).

2. 04.01.2010 між позивачем (Замовник) та ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» (Постачальник) було укладено договір № 1 на поставку залізничних матеріалів, запчастин та механізмів (товар) (Т. 2 а.с. 89-95). Згідно п. 3.1 договору доставка товару проводиться силами та за рахунок Постачальника на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання попередньої оплати на розрахуноквий рахунок.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані (Т. 2 а.с.101-109, 113-118, 122-124, 128-130, 134-136).

На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей (Т. 4 а.с. 121-148).

3. 14.01.2010 між позивачем (Покупець) та ПП «Іллекс Луганськ» (Продавець) було укладено договір № 14/01 на поставку товару (Т. 2 а.с. 182). Згідно п. 3.4 форма поставки: транспортом за рахунок Продавця, на склад Покупця.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані (Т. 2 а.с. 110-112, 119-121, 125-127, 131-133, 137-171).

На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «Іллекс Луганськ» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей (Т. 4 а.с. 121-148).

4. 12.08.2011 між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договор № 12/08 на поставку товару (Т. 2 а.с. 172). Згідно п. 3.4 форма поставки: самовивоз.

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані та накладані (Т. 2 а.с. 177-181).

Повна сплата позивачем за отриманий товар по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 підтверджюється платіжними документами, у яких зазначено призначення платежу, за який товар оплата та реквізити договору (Т. 2 а.с. 181,237-250, Т.3 а.с. 1-69).

Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача (ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1) були зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1, останні були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами.

Також, представником відповідача було підтверджено, що під час перевірки позивача, зауважень та порушень щодо заповнення первинних бухгалтерських документів позивачем по контрагентам ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 з боку перевіряючих встановлено та зафіксовано в акті первірки не було.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що на підприємстві діє Стандарт, яким встановлені основні вимоги до вхідного контролю продукції, яку за договорами постачання отримує підприємство. Вхідний контроль здійснюється на підставі ведення журналу обліку результатів вхідного контролю, записи якого здійснюються на підставі складання акту про здійснення вхідного контролю, в якому зазначається поставлена продукція. Також, ДП «Орган з сертифікації автоматизованих та автоматичних систем управління та умов процесу перевезень на залізничному транспорті» щорічно перевіряє виконання на підприємстві вказаного Стандарту.

Як встановлено у судуовому засіданні, позивач працює з Державним підприємством «Укрзалізниця» на підставі договору з організації перевезень. На протязі 2010 року комісією ДП «Укрзалізниця» постійно здійснюються перевірки технічного стану колій, про що складаються відповідні акти. У разі виявлення порушень, позивачем здійснюються заходи на усунення таких порушень шляхом ремонту залізних колій (заміна шпал, рель сів та інших матеріалів). Ремонті роботи проводяться підприємством за рахунок товару, який надходив від контрагентів ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс Луганськ».

Таким чином, придбані товари по контрагентам використовуються на виробничі потреби позивача, а саме, на поточне утримання основних виробничих фондів, що підтверджується наданими позивачем документами (Т. 3 а.с. 85-251, Т. 4 а.с. 1-44, 149-186)

В наслідок чого, у судовому засіданні достовірно було встановлено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь був складений без врахування усіх фактичних обставин, первинної бухгалтерської документації, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

З урахуванням документів первинного бухгалтерського обліку та інших документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договорні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1

Щодо праворімності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 13.11.2012 № 0001532201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 324716,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 81111,75,00 грн., суд виходив з наступного.

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджено документами бухгалтерського обліку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_1 та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаним контрагентам, суд вважає, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ФОП ОСОБА_1, якими встановлено порушення норм податкового законодавства по господарським відносинам з ТОВ «Футурама», оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальником товару (робіт, послуг).

Щодо посилання податкового органу у висновках акту перевірки на вирок Брянківського міського суду від 21.10.2011 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т 4 а.с. 6392), суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається із змісту вироку суду, відсутнє посилання на те, що за період існування ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання щодо здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємства з зазначенням первинної документації, яка є предметом розгляду даної адміністративної справи, у вироку суду взагалі не відображені. Вироком суду надана оцінка щодо правомірності формування податкового кредиту ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» з іншими підприємствами та сплати податків до державного бюджету, що ніяким чином не стосується порядку формування податкових зобов'язань вказаних підприємств по господарським відносинам з позивачем. За таких підстав, вказаний вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ».

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001532201 від 13.11.2012 та №0001542201 від 13.11.2012 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби №0001532201 від 13.11.2012, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 324 716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81 111,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби №0001542201 від 13.11.2012, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизнаняих товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 259 791 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64 947,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2236,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова