Ухвала

від 13.02.2013 по справі 2а/1270/9138/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року справа №2а/1270/9138/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представників позивача Віхрової М.В., Мірошниченко Л.П.,

представника відповідача Лиманюка М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі № 2а/1270/9138/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.11.2012 року № 0001532201 та № 0001542201,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.11.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень 13.11.2012 року № 0001532201 та № 0001542201. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з ФОП ОСОБА_5, за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 року № 1232/22-01236555 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №0001532201 та №0001542201, що є предметом оскарження у даній справі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0001532201 від 13.11.2012 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 324716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 81111,75 грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0001542201 від 13.11.2012 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 259 791 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 64947,75 грн..

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представники позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Об'єднане господарство залізничного транспорту» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 15.02.1994 року за № 1 383 105 0008 1033, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Cєвєродонецьку Луганської області та є платником податків (а.с. 71,72).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена позапланова документальна виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Об'єднане господарство залізничного транспорту» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, та з ФОП ОСОБА_5 за серпень 2011 року. За результатами перевірки податковим органом 02.11.2012 року складено акт №1232/22-01236555 (а.с. 96-112 т. 4).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324716 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 121832 грн., за півріччя 2010 року на суму 95522 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 1219358 грн., за 2010 року на суму 324447 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 269 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 259791 грн., в тому числі за січень 2010 року на суму 73009 грн., у лютому 2010 року на суму 18055 грн., у березні 2010 року на суму 32167 грн., у квітні 2010 року на суму 1087 грн., у травні 2010 року на суму 18982 грн., у липні 2010 року на суму 11534 грн., у серпні 2010 року на суму 1077 грн., у вересні 2010 року на суму 19575 грн., у жовтні 2010 року на суму 65624 грн., у листопаді 2010 року на суму 16407 грн., у грудні 2010 р. на суму 2040 грн., у серпні 2011 року на суму 234 грн..

13 листопада 2012 року на підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001542201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 259791 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 64947,75 грн. та № 0001532201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 324716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81111,75 грн. (а.с. 94,95, 117,118 т. 4).

Висновки акту перевірки від 02.11.2012 про встановлення нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5 ґрунтуються на вироку суду від 21.10.2011 року та висновках акту перевірки від 27.07.2012 року № 808/17-2355817172 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_5 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Футурама», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року».

Щодо податкового повідомлення - рішення від 13.11.2012 року № 0001542201, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 259791,00 грн. та штрафними санкціями - 64947,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки господарські відносини між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» щодо правомірності формування податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності

достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким плаьник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податек податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до

статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по -батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі вказаних норм, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та податку на прибуток, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) за січень-травень 2010 року, липень-грудень 2010 року, серпень 2011 року та з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, за 2010 рік, за 2-3 квартал 2011 року (а.с. а.с. 187-249 т. 4, а.с. 1-80 т. 5).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено на підставі матеріалів справи, що позивачем були здійснені господарські операції з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5 у період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ).

В матеріалах справи містяться первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагентам: ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5 у період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Так, 01.09.2010 між позивачем (Покупець) та ПП «Луганськенерголюкс» (Продавець) було укладено договір № 01/09 на поставку товару ( а.с. 1 т. 2). Згідно п. 3.4 договору форма поставки: Продавець поставляє Товар на склад Покупця за свій рахунок. На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані ( а.с.5 - 88 т. 2). На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «Луганськенерголюкс» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей (а.с. 121-148 т. 4).

04.01.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» (Постачальник) було укладено договір № 1 на поставку залізничних матеріалів, запчастин та механізмів (товар) (а.с. 89-95 т. 2). Згідно п. 3.1 договору доставка товару проводиться силами та за рахунок Постачальника на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання попередньої оплати на розрахуноквий рахунок.На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані (а.с.101-109, 113-118, 122-124, 128-130, 134-136 т. 2). На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей ( а.с. 121-148 т. 4).

14.01.2010 року між позивачем (Покупець) та ПП «Іллекс Луганськ» (Продавець) було укладено договір № 14/01 на поставку товару (а.с. 182 т.2). Згідно п. 3.4 форма поставки: транспортом за рахунок Продавця, на склад Покупця. На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані, рахунки-фактури, видаткові накладані ( а.с. 110-112, 119-121, 125-127, 131-133, 137-171 т. 2). На підтвердження отримання ПАТ «Об'єднане господарство залізничного транспорту» по договору товару від ПП «Іллекс Луганськ» за довіреностями, позивачем надано книгу реєстрації довіреностей (а.с. 121-148 т. 4)..

12.08.2011 року між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_5 (Продавець) було укладено договор № 12/08 на поставку товару (а.с. 172 т. 2). Згідно п. 3.4 форма поставки: самовивоз. На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були отримані податкові накладані та накладані (а.с. 177-181 т. 2).

Повна сплата позивачем за отриманий товар по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5 підтверджюється платіжними документами, у яких зазначено призначення платежу, за який товар оплата та реквізити договору (а.с. 181,237-250 т. 3, а.с. 1-69 т. 3).

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу пояснив, що на момент здійснення зазначених вище господарських операцій контрагенти позивача: ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5 були зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5, останні були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами, з чим погоджується колегія суддів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача було також підтверджено, що під час перевірки позивача податковим уорганом не було встановлено та зафіксовано в акті первірки зауважень або порушень щодо заповнення первинних бухгалтерських документів позивачем по контрагентам ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підприємстві діє Стандарт, яким визначені основні вимоги до вхідного контролю продукції, яку за договорами постачання отримує підприємство. Вхідний контроль здійснюється на підставі ведення журналу обліку результатів вхідного контролю, записи якого здійснюються на підставі складання акту про здійснення вхідного контролю, в якому зазначається поставлена продукція. Також, ДП «Орган з сертифікації автоматизованих та автоматичних систем управління та умов процесу перевезень на залізничному транспорті» щорічно перевіряє виконання на підприємстві вказаного Стандарту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається. що позивач працює з Державним підприємством «Укрзалізниця» на підставі договору з організації перевезень. На протязі 2010 року комісією ДП «Укрзалізниця» постійно здійснюються перевірки технічного стану колій, про що складаються відповідні акти. У разі виявлення порушень, позивачем здійснюються заходи на усунення таких порушень шляхом ремонту залізних колій (заміна шпал, рель сів та інших матеріалів). Ремонті роботи проводяться підприємством за рахунок товару, який надходив від контрагентів ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс Луганськ».

Таким чином, придбані у контрагентів товари використовуються позивачем на свої виробничі потреби, а саме, на поточне утримання основних виробничих фондів, що підтверджується наданими позивачем документами (а.с. 85-251 т. 3, а.с. 1-44, 149-186 т.4)

Вкахані обставини підтверджують реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами: ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5.

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Щодо праворімності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 13.11.2012 року № 0001532201 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення

об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», ФОП ОСОБА_5, та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаним контрагентам, а тому відповідачем безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на акт перевірки ФОП ОСОБА_5, яким встановлено порушення норм податкового законодавства по господарським відносинам ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Футурама», оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Щодо посилання апелянта на вирок Брянківського міського суду від 21.10.2011 року про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається зі змісту вироку суду, в ньому відсутнє посилання на те, що за період існування ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ», видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання щодо здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємства з зазначенням первинної документації, яка є предметом розгляду даної адміністративної справи, у вироку суду взагалі не відображені. Вироком суду надана оцінка щодо правомірності формування податкового кредиту ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ» з іншими підприємствами та сплати податків до державного бюджету, що ніяким чином не стосується порядку формування податкових зобов'язань вказаних підприємств по господарським відносинам з позивачем ( а.с. 63 - 92 т. 4). До того ж вказаний вирок не містить відмітки суду про набрання ним законної сили.

За таких підстав, вказаний вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контакт», ПП «Іллекс Луганськ».

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 13.11.2012 року № 0001532201 та № 0001542201.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 21 грудня 2012 року року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі № 2а/1270/9138/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі № 2а/1270/9138/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін